2. Питання що підлягають з”ясуванню прокурором для перевірки обгрунтування затримання особи.

У кожному разі прокурор повинен переконатись в тому, що затримання є законним і обґрунтованим. Для цього він повинен з'ясувати такі питання:

- чи порушено кримінальну справу, у якій застосовувалось за­тримання підозрюваного?

- чи компетентною особою (посадовою особою органу дізнан­ня або слідчим, у провадженні яких знаходиться криміналь­на справа) прийнято рішення про затримання підозрюва­ного?

- чи дотримані вимоги статей 106, 106-1, 107, 115 КПК під час реалізації затримання підозрюваного?

Підставами затримання, виходячи зі змісту закону, виступають фактичні дані, що дозволяють підозрювати особу у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі за умови:

1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

3) коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його житлі буде виявлено очевидні сліди злочину.

Як бачимо, цей перелік містить доволі чіткі вказівки щодо під­став для затримання, що дозволяє прокурору дати правильну оцінку обґрунтованості цього заходу процесуального примусу. Позитивно це питання вирішується, коли у матеріалах справи є достатні дані (рапорти працівників міліції; письмові пояснення громадян; про­токоли їх допитів про те, що підозрюваного застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; прямі вказівки оче­видців та потерпілих (у поясненнях, протоколах допиту) на затри­маного як особу, що саме вона на їх очах вчинила злочин; виявлено очевидні сліди на підозрюваному, його одязі або в його житлі (під час огляду місця події, освідування, обшуку тощо).

Коли підставами затримання слугували інші дані, прокурору по­трібно з'ясувати, чи мала місце котрась із додаткових підстав (умов), передбачених законом для таких випадків:

1) особа намагалась втекти;

2) в особи немає постійного місця проживання;

3) особу підозрюваного не встановлено.

Закон залишив без уваги, що може слугувати мотивом для за­тримання. У процесуальній літературі мотив затримання визна­чається як потреба зупинити злочинну діяльність підозрюваного, унеможливити його переховування від слідства чи дізнання, позба­вити його можливості завадити встановленню істини у справі.

За відсутності передбачених законом підстав і мотивів прокурор визнає рішення про затримання підозрюваного неправомірним і сво­єю постановою звільняє його з-під варти, а також ставить питання про відповідальність винної в порушенні закону посадової особи.

У випадках, коли підстави та мотиви для затримання були, але порушувались інші вимоги закону (затримання виконано до порушен­ня кримінальної справи або посадовою особою, яка не прийняла спра­ву до свого провадження; недотримані правила щодо складення про­токолу тощо), прокурор реагує поданням. Коли ж затримання було завідомо незаконним, тобто наявні ознаки злочину, передбаченого ст. 371 КК України, прокурор порушує кримінальну справу.