- •Тема 6: Прокурорський нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства під час затримання підозрюваних у вчиненні злочину, та при взятті під варту.
- •2. Питання що підлягають з”ясуванню прокурором для перевірки обгрунтування затримання особи.
- •3. Нагляд за додержанням законів при застосуванні запобіжного заходу — взяття під варту.
- •4. Питання що підлягають з”ясуванню прокурором при застосуванні до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
2. Питання що підлягають з”ясуванню прокурором для перевірки обгрунтування затримання особи.
У кожному разі прокурор повинен переконатись в тому, що затримання є законним і обґрунтованим. Для цього він повинен з'ясувати такі питання:
- чи порушено кримінальну справу, у якій застосовувалось затримання підозрюваного?
- чи компетентною особою (посадовою особою органу дізнання або слідчим, у провадженні яких знаходиться кримінальна справа) прийнято рішення про затримання підозрюваного?
- чи дотримані вимоги статей 106, 106-1, 107, 115 КПК під час реалізації затримання підозрюваного?
Підставами затримання, виходячи зі змісту закону, виступають фактичні дані, що дозволяють підозрювати особу у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі за умови:
1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;
2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;
3) коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його житлі буде виявлено очевидні сліди злочину.
Як бачимо, цей перелік містить доволі чіткі вказівки щодо підстав для затримання, що дозволяє прокурору дати правильну оцінку обґрунтованості цього заходу процесуального примусу. Позитивно це питання вирішується, коли у матеріалах справи є достатні дані (рапорти працівників міліції; письмові пояснення громадян; протоколи їх допитів про те, що підозрюваного застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; прямі вказівки очевидців та потерпілих (у поясненнях, протоколах допиту) на затриманого як особу, що саме вона на їх очах вчинила злочин; виявлено очевидні сліди на підозрюваному, його одязі або в його житлі (під час огляду місця події, освідування, обшуку тощо).
Коли підставами затримання слугували інші дані, прокурору потрібно з'ясувати, чи мала місце котрась із додаткових підстав (умов), передбачених законом для таких випадків:
1) особа намагалась втекти;
2) в особи немає постійного місця проживання;
3) особу підозрюваного не встановлено.
Закон залишив без уваги, що може слугувати мотивом для затримання. У процесуальній літературі мотив затримання визначається як потреба зупинити злочинну діяльність підозрюваного, унеможливити його переховування від слідства чи дізнання, позбавити його можливості завадити встановленню істини у справі.
За відсутності передбачених законом підстав і мотивів прокурор визнає рішення про затримання підозрюваного неправомірним і своєю постановою звільняє його з-під варти, а також ставить питання про відповідальність винної в порушенні закону посадової особи.
У випадках, коли підстави та мотиви для затримання були, але порушувались інші вимоги закону (затримання виконано до порушення кримінальної справи або посадовою особою, яка не прийняла справу до свого провадження; недотримані правила щодо складення протоколу тощо), прокурор реагує поданням. Коли ж затримання було завідомо незаконним, тобто наявні ознаки злочину, передбаченого ст. 371 КК України, прокурор порушує кримінальну справу.
