3. Психологія в системі знань людини
Психіку і поведінку людини неможливо зрозуміти без знання її природної і соціальної сутності. Тому вивчення психології припускає знайомство з біологією людини, знання будови і функціонування її центральної нервової системи. Конкретно зв'язок між психічними явищами і діяльністю ЦНС розглядається фізіологією вищої нервової діяльності.
Психологія тісно пов'язана з історією суспільства і його культурою, оскільки у формуванні вищих психічних функцій людини вирішальну роль зіграли головні історичні досягнення цивілізації - знаряддя праці і знакові системи.
Поглибленому розумінню психіки людини сприяє знання основ соціології. Про цьому красномовно свідчить бурхливий розвиток соціальної психології, що допомагає зрозуміти, яким чином людина здобуває психічні властивості соціально-орієнтованої поведінки.
Свідомість, мислення і багато інших психічних явищ не дані людському індивіду від народження, а формуються в онтогенезі (індивідуальному розвитку), у процесі його виховання і становлення. Звідси зрозумілий зв'язок психології людини з педагогікою. Головний зв'язок між психологією і педагогікою полягає в предметі дослідження цих наук. Психологія вивчає закони розвитку психіки людини, педагогіка розробляє закони керування розвитком особистості. Виховання, формування, навчання людини є ні що інше, як цілеспрямований розвиток психіки (мислення, діяльності). Наступний важливий момент - спільність методів досліджень педагогіки і психології. Багато наукових інструментів психологічного пошуку з успіхом служать рішенню власне педагогічних проблем. Як наукова дисципліна педагогіка користається психологічним знанням для виявлення, опису, пояснення, систематизації педагогічних фактів. Результати педагогічної діяльності вивчаються за допомогою психологічних діагностик.
Нарешті, прийнято вважати (і не без основ), що психологія знаходиться в родинних стосунках з філософією, оскільки зародилася як особлива наукова дисципліна в її надрах. У всякому разі, психологічне "вимір" особистості важко було б виділити і вивчити, не орієнтуючись на філософське вчення про людину, специфіку її буття (індивідуального і суспільного), про природу людського пізнання і діяльності.
Психологія займає центральне місце (відповідно до класифікації наук академіка А. Кедрова) не тільки як продукт всіх інших наук, але і як можливе джерело пояснення їхнього формування і розвитку.
Психологія інтегрує всі дані цих наук і в свою чергу впливає на них, стаючи загальною моделлю знання людини. Психологію варто розглядати як наукове дослідження поведінки і розумової діяльності людини, а також практичне застосування придбаних знань.
4. Методи психологічного дослідження
Для отримання фактів, їх обробки і пояснення використовують сукупність методів дослідження.
Можна виділити чотири групи методів:
1) організаційні методи; 2) емпіричні методи; 3) методи обробки даних; 4) інтерпретаційні методи.
Організаційні методи:
порівняльний метод - (метод "поперечного зрізу") зіставлення різних груп людей за віком, освітою, діяльності і спілкуванням;
лонгитюдний метод (метод "подовжнього зрізу") - багаторазові обстеження тих самих осіб протягом тривалого часу;
комплексний метод - у дослідженні беруть участь представники різних наук. Це дозволяє встановлювати зв'язки і залежності між явищами різного роду, наприклад, фізіологічним, психічним і соціальним розвитком особистості.