Змістовий модуль 1 історія народного господарства та економічних учень до ринкової та ринкової епохи вільної конкуренції

Тема 1. Предмет і метод історії економіки та економічної думки

Лекція 1. Предмет і метод історії економіки та економічної думки

1. Предмет та методи дослідження історії економіки та економічної думки.

2. Періодизація економічної думки. Критерії періодизаціїю

3. Історія економіки та економічної думки як наука, її місце серед економічних наук та значення.

Мета:

Література:

Лекція 1. Предмет і метод історії економіки та економічної думки

1. Предмет та методи дослідження історії економіки та економічної думки.

Економічна історія, або історія народного господарства, виникла як самостійна наука в середині XІХ ст. Їй належить важливе фундаментальне місце у вищій економічній освіті.

Курс економічної історії поряд з політичною економією та історією економічних учень формує економічне мислення майбутнього спеціаліста-економіста, прищеплюючи навички систематизації оцінок основних економічних подій. Вивчення історії економіки істотно розширює економічну ерудицію майбутніх спеціалістів, підводить до розуміння основ порівняльного аналізу економічного розвитку окремих країн світу, сприяє формуванню вміння правильно орієнтуватися у виборі економічних рішень. Як джерело фактичного матеріалу для всіх економічних наук вона допомагає у вивченні економічної теорії, економіки промисловості, сільського господарства, фінансів, грошового обігу тощо. Галузеві та функціональні економічні науки без обгрунтування історико-економічними дослідженнями втрачають власний теоретичний рівень. Іншими словами, головною функцією економічної історії є формування в економістів та фахівців інших галузей знань певного типу мислення, завдяки якому дослідники можуть найти та проаналізувати історичні корені сучасних економічних проблем, побачити та вивчити аналогічні ситуації, визначити на основі здобутого досвіду найкоротші шляхи їх розв’язання.

• Предметом вивчення економічної історії є господарство країн світу в історичному розвитку, різноманітність форм його вияву на кожному конкретному історичному етапі. Вивчаючи конкретні аспекти економіки ця дисципліна допомагає краще зрозуміти сучасні господарські проблеми, прогнозувати їхнє наукове вирішення.

Головне завдання економічної історії – узагальнення та аналіз господарського досвіду, нагромадженого людством. Вивчення цього досвіду дає змогу фахівцям прогнозувати економічний розвиток, розробляти найбільш доцільну економічну стратегію і тактику , давати практичні рекомендації.

До головних питань, що вивчає економічна історія можна віднести:

– вивчення економічної історії країн, регіонів, територій, історії світового економічного співтовариства, етапи його формування ;

– аналіз типів економічних систем, які існували в історії людства та існують у наш час. Вивчення структури народного господарства, співвідношення в ньому таких галузей, як промисловість, будівництво, зв’язок, транспорт, енергетика, сфера послуг, сільське господарство. Досить показовою є структура експорту та імпорту, ступінь відкритості країни, її залученність до світового господарства, рівень економічної інтеграції з іншими країнами. Важливим є аналіз державної політики щодо приватного підприємництва та приватної ініціативи. Суттєвою рисою економічної системи є також ступінь сприйняття нею НТП, що знаходить свій вираз у специфіці розвитку науки, наукомістких та технологічних виробництв;

– вивчення чинників, які впливають на темпи та характер економічного розвитку й визначають у кінцевому підсумку рівень і специфічність національних економік. Тільки врахувавши своєрідність динаміки зростання економічних циклів, тривалих тенденцій у розвитку науково-технічного прогресу, умов праці, політиці, можна всебічно осмислити конкретні проблеми господарського розвитку провідних країн світу в певні періоди. Аналіз чинників дає можливість ученим виділити найбільш або найменш сприятливі періоди в господарському розвитку окремих країн, що може бути корисним при вивченні іншого важливого питання економічної історії – економічної політики держави;

– вивчається державна економічна політика. Найбільш масштабні господарські реформи в різних країнах, мета цих реформ, методи та характер їх проведення, досягнуті результати; історико-економічний фон, на якому проводяться господарські реформи, виявлення верств суспільства, які підтримують нововведення або виступають проти них;

– вивчаються важливі економічні процеси, такі, як феодалізація та її особливості в країнах Європи та в Україні, процес покріпачення селян, промислові перевороти, еволюція товарно-грошових відносин, урбанізація та становлення міської економіки. Вивчається еволюція економічних інститутів – грошей, кредиту, податків;

– вивчається розвиток провідних галузей господарства, динаміка та стан основних категорій продуктивного населення, соціально-професійна структура суспільства. Політичні форми, ідеологічні явища у суспільстві виникаючи на грунті, підготовленому розвитком господарської діяльності людей, впливають на економічні процеси, прискорюючи чи сповільнюючи їх. Економічна історія на фактичному матеріалі переконує, що технологічна сфера, господарські механізми і людський фактор, усі підсистеми економіки тісно пов’язані між собою, взаємодіють, доповнюють одна одну;

– актуальність вивчення історії господарства України у світовому контексті пояснюється необхідністю висвітлення і усвідомлення закономірностей економічного розвитку українських земель в умовах незалежної України, що стала суб’єктом світової цивілізації. Донедавна історія господарства України, як і вся її історія, вивчалася як складова частина історії Росії, що не відповідає історичній справедливості. Вивчення економічної історії України допоможе більш глибоко дослідити сучасні економічні процеси, визначити альтернативні шляхи розвитку на майбутнє, щоб вивести Україну з економічної кризи.

У арсеналі методів, якими користується економічна історія, є як загальнонаукові методи пізнання – описові, логічні, так і спеціальні – історичні, економічні, психологічні і математичні. Матеріали для досліджень надають також археологічні розкопи, дані переписів населення, тексти збережених в архівах рукописів тощо.

Складниками сучасного методу історії економіки й економіч­ної думки є: системний підхід; методологічні засади сучасної фі­лософії; загальнонаукові методи; загальноекономічні методологіч­ні положення сучасної економічної теорії; методи економічної іс­торії та їх еволюція; історико-генетичний, історико-типологічний, статистичні методи, метод компаративістики (порівняль­ний), а також методи соціологічних досліджень.

Методи пізнання та дослідзісення в історії економічної думки грунтуються на їх комплексному та системному використанні. З-поміж основних методів дослідження варто виділити такі:

1)історичний метод, що передбачає дослідження генези еко­номічної думки; урахування еволюційних та революційних теоретико-концептуальних змій; виявлення історичних джерел та передумов виникнення і розвитку економічних ідей та поглядів; установлення механізму та факторів соціально-екопомічпої ди­наміки та її теоретичного відображення в економічній науці;

2)хронологічний підхід — вивчення еволюції економічної дум­ки в історичній послідовності, а також з'ясування наступності та спадкоємності виникнення та наслідування наукових ідей;

проблемно-тематичний підхід у поєднанні з попередніми методами передбачає об'єктивне відображення теоретико-методологічної та концептуальної різноманітності наукових традицій світової економічної думки у визначенні структури і логіки на­вчального курсу;

3)метод зіставлення — порівняльний розгляд змісту, струк­тури і методології, позитивної та нормативної теорій різних нау­кових напрямів, течій та шкіл; виявлення на цій основі критеріїв їх класифікації та типологізації;

4)міждисциплінарний підхід до пізнання еволюції економічної'науки в загальному контексті суспільного розвитку, який полягає в урахуванні впливу досягнень точних, природничих та суспіль­них дисциплін; також установлення впливу численних позаеко­номічних, у тому числі інституціональних факторів (соціальних явищ, права, етики, індивідуальної та соціальної психології, куль­тури, етнонаціональної ментальності, традицій та ін.), на розви­ток економічної думки та теорії;

5)принцип єдності позитивного та нормативного аспектів еко­номічної науки, що полягає в безпосередній спрямованості теоретич­них досліджень на здійснення економічної політики, практичних за­ходів зі стабілізації економіки та сприяння економічному зростанню;

6)аналітичний метод, що дозволяє дослідити внутрішню сут­ність явищ та їх теоретичне відображення в наукових підходахрізних напрямів та шкіл; 7)каузальний метод — розкриття причинно-наслідкових зв'язків досліджуваних етапів еволюції економічної думки, теоретич­них напрямів та шкіл; 8)функціональний метод як виявлення та дослідження функ­ціональних економічних залежностей ринкових факторів, їх фор­малізація та адекватна графічна і математична інтерпретація різними напрямами економічної теорії;

9) неопозитивізм та прагматизм — вивчення економічною теорією суспільних та соціально-економічних процесів такими,якими вони постають у реальній економічній дійсності та госпо­дарській практиці;

10)соціальний позитивізм— розгляд економічною наукою соціаль­но-економічних явищ такими, що піддаються реформуванню та вдос­коналенню, визнання ідей спонтанної та керованої суспільної еволюції. Поряд із переліченими і традиційними для суспільних наук методами абстракції, аналізу та синтезу, логічним та історичним та іншими методами, центральне місце в ній посідають систем­ний аналіз та генезис.

Системний аналіз передбачає розгляд кожного об'єкта як ці-иісного утворення, що має складну внутрішню структурну будо-ву. Між його елементами виникають прямі та зворотні зв'язки. Ціле і його властивості більше за суму якостей усіх складових. У функціонуванні системи вирішальне значення має головний зв'я­зок, що визначає напрям її розвитку. Невизначеність причинно-наслідкових залежностей у точках біфуркації обумовлює необ­хідність розглядати взаємодію як основну форму зв'язків у межах системи тощо.

Генезис передбачає поєднання історичного та теоретичного аспектів дослідження фактів господарського життя суспільства. Факти і явища розглядаються в історичному зв'язку за допомо­гою виділення в них сутнісних сторін і тенденцій та знаходження залежностей між ними, що відображаються в ланцюгу понятій­них перетворень, який поєднує ці факти і явища. Генезис — це такий спосіб аналізу, що здійснюється з позицій цілісності госпо­дарства суспільства та па засадах певної наукової парадигми. У ньому органічно поєднуються два боки предмета істори-ко-економічної науки — історизм фактів і їх теоретичне відобра­ження.

Завдання курсу історії економіки та економічної думки визна­чаються двобічністю предмета цієї науки. Можна окремо говори­ти про завдання історії економіки, історії економічної думки, а також про спільні завдання. Завданнями історії економіки є такі:

1) з'ясування того «що, коли і де відбулося?» в господарській сфері;

2) узагальнення та аналіз господарського досвіду;

3) з'ясування логічних причинно-наслідкових зв'язків економіч­них процесів і явищ під час певних історичних подій,тобто вияв­лення їх обумовленості тими чи іншими факторами;

4) показ нерозривного зв'язку історії економіки, економічної теорії та історії економічної думки як єдиної історико-економічної науки.

Поряд із цим Історія економічної думки також- виконус такі завдання:

1) пізнання основних тенденцій та чинників розвитку економіч­ної думки;

2) розкриття еволюції світової економічної теорії в єдності до­мінантних наукових парадигм;висвітлення змісту провідних теоретичних напрямів, течій та наукових шкіл на основі розкриття особливостей їх методоло­гічних принципів та теоретичних основ;

3) установлення їх взаємозалежностей, спадкоємності та роз­біжностей;

4)пізнання основних напрямів сучасної економічної думки,розуміння їх теоретичних джерел, методологічних особливостей,провідних наукових ідей та тенденцій розвитку;

5) набуття уявлення про структуру наукового інструментарію сучасного теоретикоекономічного дослідження, формування у студентів на цій основі ширших аналітичних можливостей.

Історико-економічний аналіз конкретних історичних подій та фактів відіграє вкрай важливу роль у формуванні економічної культури господарських кадрів та розвитку економічного мис­лення майбутніх спеціалісті в-економістів.

Отже, можна констатувати, що основне завдання історії еко­номіки та економічної думки полягає у формуванні економічного мислення, розуміння закономірностей розвитку та функціону­вання основних господарських форм та їх взаємозв 'язку і взаємо-обумовленоапі; відповідності чи невідповідності їм економічних теорій, з'ясування причин їх невідповідності, якщо така існува­ла, та факторів, що обумовлювали необхідність виникнення но­вих, альтернативних, гетеродоксальних економічних поглядів, думок, теорій та шкіл.