2. Умови виникнення меркантилізму, принципи теорії та практики. Етапи розвитку.

Великі географічні відкриття і пов’язаний з ними розвиток міжнародної торгівлі привели до витіснення натуральної форми господарства товарною. Гроші стають тією економічною силою, яка протистоїть силі феодального маєтку. Зростання продуктивних сил, поглиблення суспільного поділу праці, розвиток міст як центрів ремісництва і торгівлі підготували передумови розкладання феодалізму і народження капіталізму. Це стало головною умовою генезису меркантилізму.

Меркантилізм виник на базі узагальнення досвіду первісного нагромадження капіталу і вирішував практичні питання прискорення цього процесу. Виражав інтереси торговельної буржуазії.

Меркантилізм, по-перше, розглядає гроші як абсолютну форму багатства, по-друге, за об'єкт дослідження бере виключно сферу обігу, а по-третє, джерелом багатства (звичайно в грошовій формі ) вважає зовнішню торгівлю та видобування благородних металів.

Ідеал меркантилізму – Голландія, яка в ХVІІ ст. досягла розквіту за рахунок розвитку зовнішньої торгівлі, колоніальної експансії, судноплавства. Меркантилізм вирішував активні проблеми свого часу, але в теоретичному відношенні був слабим , тому що не аналізував економічні закони і категорії.

Розрізняють два етапи в розвитку меркантилізму: ранній або монетаризм (ХІV – ХVст.), і пізній або зрілий (ХVІ – ХVІІ ст.) .

Представники раннього меркантилізму (Іспанія) обґрунтовували політику, спрямовану на збільшення грошового багатства в країні. Ранньому меркантилізму відповідає так звана теорія грошового балансу направлена на затримку грошей у межах держави.

1. Встановлювались максимальні ціни на товари, що експортуються.

2. Обмежувався імпорт шляхом встановлення високих митних зборів.

3. Зборонялося вивозити золото і срібло за кордон.

4. Торгівля валютою була проголошена монополією держави.

5. Створювалися „складські місця” для торгівлі іноземними товарами. Гроші, одержані від продажу, іноземні купці повинні були потратити на купівлю місцевих виробів.

6. Закликали до збільшення видобутку золота і срібла.

7. Нееквівалентна міжнародна торгівля.

Ранній меркантилізм існував у Європі до великих географічних відкриттів, заборона вільного вивозу золота і срібла за продані товари гальмували подальший розвиток міжнародної торгівлі. Стало зрозумілим , що нерухомий капітал не зростає.

Тому ранній меркантилізм поступається місцем пізньому, якому відповідає теорія торгового балансу, згідно з якою держава стає тим багатішою, чим більшою є різниця між вартістю вивезених і ввезених товарів. Ця різниця, на їх думку , забезпечується за рахунок вивозу готових виробів своєї країни (держава має стимулювати виробництво товарів на експорт) і посередницькою діяльністю (держава повинна сприяти купцям своєї країни скуповувати дешеві товари в одних країнах і продавати їх дорожче в інших країнах ).

Перешкод для експорту й імпорту золота і срібла не повинно бути. Активний торговий баланс веде до активного платіжного балансу, отже, до приливу золота і срібла із-за кордону.

Якщо в ранній період утвердження свого економічного панування буржуазія бачила джерело росту багатства в колоніальних пограбуваннях, в розвитку нееквівалентної міжнародної торгівлі, то згодом центр ваги економічних інтересів переміщається у сферу виробництва. Цьому сприяє насамперед розвиток мануфактур. Державне регулювання економічного життя стає меншим .

Теорія торгового балансу давала більш зріле й ефективне рішення економічних проблем. Він прогресивніший за монетарний меркантилізм, тому що сприяє розвитку торгівлі, експортної промисловості, міжнародному поділу праці, розвитку продуктивних сил .

Концепція меркантилізму базується на політиці протекціонізму – участі держави в управлінні економікою, забезпеченні оптимального використання ресурсів для перевищення експорту над імпортом, збільшення багатства країни, де гроші – найважливіший засіб розвитку вітчизняної промисловості і торгівлі.

Висновок: меркантилізм як течія економічної думки ще не є економічною наукою. Всі трактати меркантилістів мають в цілому описовий характер і не містять теоретичного аналізу. Доктрина меркантилізму зводиться до практичних рекомендацій щодо нагромадження приватного і національного багатства. Одним з самих слабких місць є методологія, тому що в силу історичних умов меркантилісти не змогли вийти за межі сфери обігу, не мали дедуктивних побудов і узагальнень. Заслуга у тому, що вони поставили ряд питань перед наукою (джерело багатства), нагромадили багатий фактичний матеріал щодо виникнення капіталістичного способу господарювання.

Томас Мен

1621 р. "Міркування про торгівлю з Ост-Індською компанією" – обгрунтування теорії "торгового балансу"(не має ніяких інших заходів отримати гроші, окрім торгівлі).

Приклад: 10 шилінгів , витрачені в Індії на купівлю товарів, перетворяться у Лондоні при їх продажу у 35 шилінгів.

1664р. "Багатство Англії у зовнішній торгівлі " .

• потрібно посилювати флот і розширяти торгівлю;

• необхідно розширяти сировинну базу промисловості у сільському господарстві, зменшити споживання іноземних товарів, активізувати конкуренцію з іноземними купцями;

• необхідно покращити якість національних товарів;

• вивіз золота допустимий, тому що викликає торгівлю , а торгівля збільшує гроші.

Англійські меркантилісти вважали, що заради розвитку власної промисловості й активного торгового балансу споживач повинен йти на жертви . Закликали до примирення працівників з нуждою, бо бідність одних також необхідна, як багатство інших, а доходи народу залежать від розкоші панівних класів .

Антуан де Монкретьєн висловив економічну програму французького меркантилізму в ''Трактаті політична економія .

Політекономія вивчалась ним як сукупність правил господарчої діяльності.

• розкіш правомірна лише при споживанні місцевої продукції, коли її виробники отримують роботу і "прибуток залишається в країні";

• торгівля – головна ціль;

• іноземці тільки забирають багатство із Франції. Необхідно розвивати промисловість, удосконалювати продукцію;

• схвалював державне втручання в економічне життя, оподаткування і привласнення торговельного прибутку.

Але він не мав обгрунтування ідеї "торгового балансу", його робота має монетарні залишки.

Жан Батист Кольбер

• схвалював розвиток королівської мануфактурної промисловості;

• ввів протекціоністський митний збір ;

• його політика сприяла розвитку товарно-грошових відносин у Франції;

• заборонив вивіз і свободу ввозу хліба, що стримувало розвиток фермерства і привело до звуження ринку.. Така політика отримала назву „кольбертизм”.