Завдання

1. Розшифрувати всі задані марки матеріалів.

2. Завдання з частини «ТКМ»

3. Завдання з частини «Матеріалознавство»

3.1. Описати умови роботи деталі.

3.2. Обгрунтувати вибів марки сплаву. Описати вплив легувальних елементів на властивості сплаву.

3.3. Призначити й обгрунтувати режим попередньої та остаточної термічнолї обробки (при необхідності застосувати хіміко-термічну обробку). Побудувати графіки термічної обробки із зазначенням температури нагрівання, тривалості витримки при температурі нагрівання, середовища охолодження тощо, для кожної операції термічної обробки (і/або хіміко-термічної обробки). Представити мікроструктуру сплаву із зазначенням структурних складових. Проаналізувати зміну твердості при термічній обробці (і/або хіміко-термічній обробці).

3.4. Зробити висновки.

Вимоги до оформлення роботи

Загальні вимоги до тексту

Текст роботи друкується за допомогою комп’ютера і принтера з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм) без рамки. Набір тексту здійснюється з використання текстового редактора Word. При цьому рекомендується використовувати шрифти типу Times New Roman розміром 14 пунктів. Текст необхідно розміщати, залишаючи поля паперового аркуша таких розмірів:

• ліве – 25 мм;

• праве – 15 мм;

• верхнє та нижнє – 20 мм.

Якщо студент виконує роботу без допомоги персонального комп’ютера, то вимоги до формату залишаються, текст повинен бути написаний чітким, розбірливим почерком, грамотно, висота букв не менше ніж 2,5 мм. Для написання роботи використовуються чорнила (паста) синього або чорного кольору.

Абзац у тексті починають з відступу. Абзацний відступ першого рядка (новий рядок) повинен бути не більше 1 см.

Нумерація сторінок подається арабськими цифрами. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який входить до загальної нумерації сторінок роботи. Номер сторінок на титульному аркуші не зазначається. На наступних аркушах номер проставляють у правому нижньому куті без крапи у кінці. Усі сторінки тексту нумеруються послідовно.

Правила оформлення таблиць та ілюстрацій

Цифровий матеріал оформляють у вигляді таблиць, які нумеруються згідно з нумерацією розділу послідовно.

Наприклад,

Таблиця 1 – Енергія зв'язку і деякі властивості кристалів

Таблицю з великою кількістю рядків допускається переносити на наступний аркуш; при перенесенні частини таблиці на інший аркуш її заголовок зазначають тільки один раз над першою частиною, над іншими частинами ліворуч пишуть - Продовження таблиці 1.

Ілюстрації позначають відповідно словами «рисунок» і нумерують послідовно в межах кожного розділу.

На всі таблиці й ілюстрації повинні бути посилання в тексті. Слова «рисунок» і «таблиця» у підписах до рисунка або таблиці не скорочують, але у посиланнях на них у тексті вони скорочуються.

Ілюстрації повинні бути виконані за допомогою комп'ютерної техніки або чорнилом чи пастою чорного кольору і мати підрисунковий підпис. Слово «Рисунок», номер і найменування ілюстрації поміщають під ілюстрацією, відокремлюючи знаком тире номер від найменування. Крапка наприкінці нумерації й найменувань ілюстрацій не ставиться. Не допускається перенесення слів у найменуванні рисунка. Якщо на рисунку є цифри, що позначають окремі елементи (на схемах, графіках та ін.), то це пояснювальні дані.

Наприклад:

Рисунок 4 - Схема випробовування при визначенні твердості за Брінеллем: 1 — зразок; 2 — кулька; F — сила, що діє на кульку; D — діаметр кульки; d — діаметр відбитка

Правила оформлення формул та рівнянь

Формули й рівняння в тексті роботи (якщо їх більше однієї) нумерують. Номери формул (рівнянь) пишуться в круглих дужках біля правого поля аркуша на рівні формули (рівняння).

Наприклад:

ΔΕ = Q - W, (1)

де ΔΕ– зміна енергії системи в даному процесі; Q – кількість тепла, одержаного системою; W– робота, вироблена системою.

Формули (рівняння) потрібно виділяти з тексту в окремий рядок і розміщувати посередині рядка. Вище й нижче кожної формули й рівняння залишається по одному вільному рядку; посилання на формули у тексті роботи подаються у круглих дужках; пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу або рівняння, потрібно проводити безпосередньо після формули у тій самій послідовності, у якій вони подані у формулі, але за винятком тих, про які вже згадувалось у тексті вище. Значення кожного символу записують через крапку з комою, перший рядок пояснення починають зі слів «де» без абзацу й без двокрапки.

Після розшифрування символів з абзацу іде текст (вільний рядок не залишається).

Рисунки, таблиці, формули та рівняння повинні бути пронумеровані відповідно до порядку посилання на них у тексті реферату.

Правила оформлення літератури

Література наводиться на мові оригіналу (українською, російською, англійською та ін.). Назви деяких міст пишуть скорочено однією літерою або двома літерами з крапкою (Москва – М.; Киев (Київ) – К.; Ленинград – Л.; Минск – Мн.; Санкт-Петербург – СПб.; London – L.; New-York – N.-Y.). Усі інші міста пишуть повністю: Харків (Харьков), Івано-Франківськ (Ивано-Франковск), Львів (Львов) та ін. Цитовані джерела нумеруються за порядком цитування у тексті. Посилання на літературні джерела в тексті наводяться у вигляді номера відповідно до бібліографічного списку. Номер джерела наводиться у квадратних дужках. (наприклад: [1], [2 - 4], [3, 4]). Цитована література у розділі «Список використаних джерел (або література)» розміщується послідовно в порядку появи посилань у тексті роботи.

Наприклад,

1. Лившиц б.Г. Физические свойства металлов и сплавов / б.Г. Лившиц, в.С. Крапошин, я.Л. Линецкий.- м.: Металлургия, 1980.- 320 с.

Приклад для виконання одз

Варіант 0

Умови роботи деталі.

В апаратах хімічних виробництв і трубопроводах фланцеве з'єднання є одним з найпоширеніших і відповідальних з'єднань. Трубопроводи використовуються для транспортування різних видів рідин, горючих сумішей, а також інших видів робочих середовищ. Щоб весь цей трудомісткий процес проходив без проблем і поломок, потрібно, щоб всі системи, що входять до складу трубопроводу, працювали як єдиний механізм. Місця, де труби з'єднуються між собою, приєднуються до устаткування та трубопроводу, і є найнебезпечнішими ділянками трубопроводу. Фланці монтуються саме на цих ділянках. Фланцеве з'єднання забезпечує міцність, твердість і герметичність роз’ємного з'єднання трубопроводів, дозволяє здійснювати їхній огляд і швидке збирання-розбирання. Фланцеве з'єднання складається із двох фланців, закріплених на з'єднуваних деталях, установленої між ними прокладки, що є ущільнювальним елементом і деталями для кріплення (болтів або шпильок, гайок, шайб). Найпоширеніші круглі фланці, тому що фланці іншої форми (прямокутні або трикутні) застосовують тільки тоді, коли це викликано особливими технологічними або конструктивними умовами. Фланець являє собою диск із отворами для кріпильних болтів (рис. 1).

Рисунок 1 - Зовнішній вид фланців

Фланець (із нім. Flansch) — пласке або прямокутне кільце чи диск із рівномірно розташованими отворами для болтів і шпильок, який використовується для міцного та герметичного з'єднання труб, СВЧ хвильоводів і трубопровідної арматури, приєднання їх один до одного, до машин, апаратів і ємностей, для з'єднання валів і інших обертових деталей. Фланці використають попарно (комплектом).

Фланці сталеві застосовуються для приєднання трубопровідної арматури до трубопроводів, з'єднання окремих ділянок трубопроводів між собою й для приєднання трубопроводів до різного устаткування.

За матеріалами і способом закріплення ГОСТ 12815-80 встановлює наступні типи фланців у арматурі, сполучних частин і трубопроводів:

1. литі із сірого чавуну (ГОСТ 12817-80; ГОСТ 12815-80);

2. литі з ковкого чавуну (ГОСТ 12817-80; ГОСТ 12818-80);

3. литі сталеві (ГОСТ 12819-80);

4. сталеві із шийкою на різьбленні;

5. сталеві пласкі приварні (ГОСТ 12820-80; ГОСТ 12821-80);

6. сталеві приварені встик (ГОСТ 12821-80);

7. сталеві вільні на приварному кільці (ГОСТ 12822-80);

8. сталеві вільні на відбортованій трубі.

Безперебійна робота всієї системи трубопроводу залежить від того, наскільки надійними будуть стики.

Фланці сталеві розрізняються по деякій кількості основних характеристик, найбільш важливими з яких є конструктивні й технологічні. Виходячи з технологічних особливостей, розрізняють квадратні й круглі фланці. Їхнє використання залежить від типів застосовуваних труб, а також запірних арматур.

Необхідно звернути особливу увагу на з'єднання фланців із трубою (рис. 2). Найбільш уживані пласкі приварні фланці, фланці з конічною шийкою, що приварюють до труби встик, вільні фланці на приварному кільці та на відбортованій трубі, а також фланці, відлиті або виковані разом із трубою або обичайкою.

Рисунок 2 - Труба із фланцем, фланцева заглушка, ущільнювальне кільце

Так як, основне призначення трубопроводів - транспортування газоподібних і рідких продуктів між апаратами або агрегатами виробничих установок, на фланець у процесі своєї роботи впливає вплив різних механічних і теплових навантажень. Середовище, що транспортується, опори, арматура створюють динамічні навантаження. При експлуатації на трубопровід, а внаслідок і на фланці, діють навантаження: від тиску транспортуючого середовища, розподілені по довжині трубопроводу та деформації розтягання; від маси труб, що транспортуючого середовища та теплової ізоляції, розподілені по довжині трубопроводу; від арматур, опор і інших елементів, зосереджені в місцях прикладення деформації вигину й крутіння. Також діють компенсаційні навантаження від температурного подовження, що викликають також деформації вигину й крутіння. Деформація крутіння виникає в просторових трубопроводах. У період монтажних робіт на трубопровід діють навантаження від тиску гідровипробувань, при пуску - навантаження від нерівномірного прогрівання. Крім того, виникають навантаження від защемлення трубопроводів у опорах або надмірного тертя в них.