14. Юридичні властивості конституцій зк

Термін „конституція” походить від латинського „встановлення, впорядкування, лад”

К. – єдиний нормативно-правовий акт, або група актів чи система актів, що мають, як правило, вищу юридичну силу і регулюють основні відносини між людиною та суспільством – з одного боку, і державою – з іншого. З матеріальної точки зору К. це писаний акт, сукупність актів або конституційний звичай, з формальної точки зору – це закон, який володіє найвищою юридичною силою по відношенню до інших законів

Основні риси К. (юридичні властивості):

= є головним джерелом права, має найвищу юридичну силу, верховенство у системі права, встановлює ієрархію НПА, є основою правової системи, все інше доповнює або деталізує її;

= має установчий, програмний та ідеологічний характер, визначає перспективу державного і суспільного розвитку, регулює найважливіші суспільні відносини

= має особливого суб’єкта, що її розробляє чи від імені якого вона приймається (народ, парламент, установчі збори)

= має підвищену стабільність, що забезпечується особливим, ускладненим порядком розробки, прийняття та внесення до неї змін та одночасно є динамічною

= має складний механізм реалізації: ( реалізація К. в цілому, реалізація конкретних інститутів та норм К.)

= передбачає спеціальний механізм дотримання високого рівня правового захисту та її гарантування.

За допомогою конст. норм народ або держава від імені народу - встановлює основні принципи державного устрою та форми демократії, - визначає засади державного ладу та політичної системи суспільства, - порядок формування, та діяльності державних органів, - принципи територіальної організації держави, - проголошує права і свободи людини та громадянина, - закріплює правовий статус особи, її взаємовідносини з державою.

15. Класифікація конституцій зк і їх внутрішня структура

К. – єдиний нормативно-правовий акт, або група чи система актів, що мають, як правило, вищу юридичну силу, регулюють основні відносини між людиною, сусп-вом та державою і встановлюють засади суспільн. і державного ладу. У світі існує 300 К. та різні критерії їх класифікаці.

1. за формою організації =кодифіковані – єдиний акт, що регулює конст. питання (США, Японія, Німеччина, Іспанія) =некодифіковані – кілька актів (Фінляндія, Швеція, Ізраїль)

2. за формами вираження: =писані – єдиний нормативний акт, прийнятий на папері у суворо встановленому порядку, якій має чітку внутрішню структуру Франція, США); =неписані – незафіксовані в документах концепції, доктрини, звичаї, що визначають організацію державного та суспільного життя (Оман) = змішані – поєднують елементи писаної (закони і прецеденти) та неписаної (звичаї, доктрини) (Британія)

3. за порядком прийняття =народні прийняті демократичним шляхом парламентом (на основі кваліфікованої більшості – Австрія, швеція, Японія, спец.процедури – Греція), установчими зборами (США, Італія, Індія, Болгарія) чи на референдумі (попередньо схвалені устан.зборами (Румунія) парламентом (Іспанія, Данія) Урядами (Росія, Франція = даровані (октройовані) введені одностороннім актом глави держави (монарха), це вказується в преамбулі як джерело походження К. (Монако, Марокко, Кувейт) =договірні –укладення угоди між суб’єктами конст. процесу ( монархом та виборними органами -(ОАЕ)

4. за порядком внесення змін =гнучкі – через прийняття звичайних законів з конст. нормами (неписані та змішані К., Британія, Ізраїль) =жорсткі –значно ускладнений порядок порівняно з іншими актами (парламентом одного ж скликання Португалія, наступного скликання чи референдумі США.Фрнація). 16. (2) Класифікація конституцій ЗК і їх внутрішня структура

5. за часом дії =тимчасові (певний термін чи настання певної події), постійні (строк дії невизначений) 5. за часом дії =тимчасові (певний термін чи настання певної події), постійні (строк дії невизначений)

6. за формою державного устрою: = унітарні (Франція, Польща) = федеративні (США, ФРН, Росія); =суб’єктів федерації (штати, землі, провінції, автономні республіки)

7. за формою держ. правління: =республіканські (Італія, Франція) =монархічні (Данія, Норвегія)

8. за рівнем втілення приписів К. у життя:

=фіктивні – положення фактичної К не співпадають з юридичною К.;

=реальні – суспільні відносини співпадають з юридичною К.

СТРУКТУРА К.

Преамбула – вступна частина, що визначає її цілі, історичні етапи становлення, проголошує основні конст. ідеали

Основна частина – включає інститути та норми, що розкривають зміст К.

Прикінцеві положення – містять норми, що визначають порядок набуття нею чинності

Перехідні положення – визначають строки введення в дію окремих положень та порядок заміни старих норм новими

Іноді К. містять додаткові положення, де здійснюється тлумачення норм, встановлюються певні винятки із загальних правил, що визначені К.