89. Юридичні наслідки актів конституційного контролю

Конституційний контроль – це оцінка нормативно-правових актів на предмет їхньої відповідності конституції.

Винесені рішення органами конст. контролю (конституц. юстиції) несуть юридичні наслідки. Акти, що визнані неконституційними, скасовуються, рішення органів є остаточними, лише іноді вони можуть бути скасовані за результатом голосування в парламенті (Польща, румунія)

За американської системи рішення судів відносяться до конкретних справ, тому не скасовують закон, а встановлюють заборону його застосування (США)

Дві моделі:

1) конституційний контроль здійснюють суди загальної юрисдикції, за умов апеляції остаточне рішення приймає верховний суд:

а) ф-я контроль належить тільки вищому апеляційному суду;

2) наявність спеціалізованого судового органу.

Оцінюючи конституційність законів, суди тлумачать конституцію.

Суди загальної юрисдикції мають право =давати оцінку констит. судових рішень і нормативно-правових актів виконавчої влади, включаючи акти глав держав. =здійснюють контроль за діяльністю органів виконавчої влади.

Значно ширші повноваження мають органи конституційної юстиції: встановлюють конституційність парламентських регламентів, розглядають юрисдикційні справи (питання, пов’язані з розмежуванням компетенції), контроль за фун-ям механізмів прямої і представницької демократії, безпосередній захит прав і свобод, також розглядають справи у зв’язку із застосуванням процедур, подібних до імпічменту. У цілому ряді країн органи конституційного контролю наділені повноваженням оцінювати відповідність основному закону укладених державою та від її імені міжнародних договорів. У федерації конст. Суди розмежовують компетенцію між фед. та суб’єктами

90. Відповідальність органів конституційного контролю та їх членів в зк

Конституційний контроль – це оцінка нормативно-правових актів на предмет їхньої відповідності конституції.

Конституційний контроль здійсню­ється загальними державними органами — глава держави, парламент, уряд, омбудсмен, генеральний контролер, конт­рольна (лічильна) палата, уповноважений з прав людини {народний захисник), прокуратура та ін. під час виконання своїх функцій або спеціально нарівні з іншими функціями - спеціалізованими органами конституційного контролю

У зв'язку з тим, що діяльність органів конституційного контролю має свої особливості та специфіку, до їх членів у багатьох країнах ставляться певні вимоги, а саме: підвище­ний віковий ценз, значний професійний стаж, особисті мораль­ні якості, заборона або обмеження політичної діяльності.

Під час здійснення формального конституційного контролю особливо виділяється дотримання конституційних умов і про­цедурних вимог, що стосуються, наприклад, видання акта або установленого порядку висунення обвинувачення Президента

органи конституційної юстиції: встановлюють конституційність парламентських регламентів, розглядають юрисдикційні справи (питання, пов’язані з розмежуванням компетенції), контроль за фун-ям механізмів прямої і представницької демократії, безпосередній захит прав і свобод, також розглядають справи у зв’язку із застосуванням процедур, подібних до імпічменту. У цілому ряді країн органи конституційного контролю наділені повноваженням оцінювати відповідність основному закону укладених державою та від її імені міжнародних договорів. У федерації конст. Суди розмежовують компетенцію між фед. та суб’єктами