71. Законодавчий процес в парламентах зк

Законодавчий процес – це діяльність парламенту по створенню нормативно-правових актів, що мають юридичну силу. Цей процес об» активно поділяється на ряд стадій:

1. внесення законопроекту. Зміст цієї стадії пов”язаний з правом законодавчої ініціативи. Коло суб”єктів права залежить від форми правління в тій чи іншій країні (окремі депутати, уряд, президент, кантони (Швейцарії), представницькі органи автономій (Португалія, Узбекистан), парламентські комісії (Японія, Угорщина) парламентські фракції (Естонія), ОМС (Чехія));

2. перше читання. НА цій стадії законопроект розглядається в цілому і виноситься рішення щодо необхідності та доцільності прийняття такого закону;

3. друге читання – передбачає постатейне обговорення, внесення поправок, голосування тощо;

4. розгляд законопроекту в комісії (комітеті) – за результатами роботи комісії складається доповідь, відповідно до якої законопроект або надходить або повертається у палату;

5. третє читання – законопроект ще раз обговорюється і приймається без принципових змін.

6. офіційне опублікування закону – доведення його до загального відома. Опублікування звичайно здійснюється главою держави або від його імені. Строки опублікування не встановлюються, хоча в окремих випадках К. містять вимогу негайного обнародування закону після одержання ним санкцій глави держави. Тексти законів публікуються в спеціальних виданнях. З процедурою опублікування законів пов’язане набуття ними чинності, хоча нерідко вони починають діяти відразу ж після підписання. Як правило, закон набуває чинності через певний час після його офіційного опублікування. Іноді він починає діяти з моменту, вказаного в тексті закону.

Наведений аналіз законодавчого процесу є загальною схемою. Практично в кожній країні проходження законопроекту в парламенті має свої особливості

72. Правов. Статус депутата парламенту в зк

Принципи правового статусу:

1. вільний депутатський мандат (=загальний, прямий та факультативний, що передбачає незалежність депутата, одночасно його дії мають відповідати фракційній дисципліні - певної обмеженості у прийнятті рішень та парламентських діях

практично в усіх розвинутих країнах депутати не зв'язані юридичними обов'язками щодо своїх виборців. Вони вважаються представ­никами не відповідних виборчих округів, а всього народу в цілому, і не можуть бути відкликані виборцями. Тим самим їхній ман­дат не має імперативного характеру, і його прийнято називати вільним. Та­кий характер депутатського мандата звичайно фіксується в конституціях.

2. здійснення повноважень на постійній основі та несумісність депутатського мандата з іншими видами діяль­ності–

депутат протягом строку своїх повноважень не може займати визначені законом посади, що повинно сприяти його неза­лежності під час роботи у представницькому органі.

Іноді це заборона сумісництва членства у двох палатах парламенту.

Іноді неприпустимість поєднання депутатського мандата з постом прези­дента та посадами поза парламентом, крім урядових.

Несумісними завжди є мандат депутата і судові посади. У багатьох країнах депутатам парламенту заборонено займати виборні посади на державній службі і навіть посади в установах, що контролюються державою або певним чином співвідносяться з нею

3. депутатська недоторканність і депутатський індемнітет.

індемнітет - член парламен­ту не несе юрид. відповідальності за свої висловлювання і голосуван­ня під час виконання обов'язків у представницькому органі. Є в усіх країнах. В англомовних країнах це привілей свободи слова. Про­те іноді має звужене значення. В Латвії та ФРН депутати на загальних підставах несуть відповідальність за наклеп, а в Литві — за наклеп і образу. У Греції це підстава для судового переслідування депутатів лише з дозволу самого парламенту.

Імунітет – захист депутатів від арешту і деяких інших процесуальних дій, пов'язаних з обмеженням особистих прав і свобод, а також від судового переслідування на підставі порушення кримінальної справи та відповідного звинувачення.

Майже в усіх країнах депутат позбавляється у випад­ку затримання його на місці злочину. Арешт депутата в такому випадку здійснюється без санкції парламенту.

4. винагорода - фіксована грошова сума, звичайно сплачувана щомісяця, часткова компенсація тих доходів, які б депутат мав, працюючи за фахом або займаючись бізнесом як приватна особа. За розміром відповідає заробітній платі вищих категорій державних службовців.тому що депутатська діяльність розглядається як покликання, почесна політична служба, а не спосіб здобуття матеріальних благ.

У багатьох країнах до фіксованої суми, додаються добові, що, сплачуються тільки в разі присутності депутата на засіданні палати або її органів.