69. Місце і роль парламенту в системі верховної влади зк

Державні ф-ії в кожній країні здійснюються розгалуженою системою органів. Вищі органи держави – парламент, глава держави і уряд, верховний суд – реалізують основні владні повноваження, а їхня діяльність набуває політичної значущості.

Парламенти, як вищі органи держави, розглядають як органи закон. влади, а іноді і як органи, що забезпечують функціонування і існування інших вищих органів держави. Відомо, що немало К. було прийнято парламентами або за їх безпосередньою участю, а К. утворюють правову основу для державного механізму.Тобто є установча роль парламентів щодо інших елементів цього механізму.

Парламенти є представницькими органами, в основі їх роботи ідеї народного представництва, впровадження яких у політичне життя пов’язане із становленням сучасної державності ЗК.

Парламенти є загальнонаціональними колегіальними представницькими органами державної влади, які повністю або частково формуються народом (виборчим корпусом) і діють на постійній основі.

Парламенти у своїй роботі виконують ряд функцій:

1. законодавча – розробка і прийняття нормативно-правових актів; 2. установча – участь у формуванні органів державної влади; 3. парламентський контроль – прослуховування звітів підконтрольних і підзвітних парламенту органів; 4. бюджетна – затвердження бюджету та контроль за його виконанням.

У президентських республіках К. встановили досить жорсткий розподіл ф-ій вищих органів держави. Внаслідок цього парламенти діють як юридично і фактично незалежні органи з властивими тільки їм важливими повноваженнями.

У країнах з парламентарними формами правління уряд майже завжди контролює парламент за допомогою партійної більшості у представницькому органі, на яку він спирається. І хоча питання про формування та діяльність урядів виноситься за межі парламентів, саме останні виконують роль офіційної структури, яка приймає остаточне рішення.

70. Структура парламентів і порядок формування їх палат в зк

Парламенти є загальнонаціональними колегіальними представницькими органами державної влади, які повністю або частково обираються народом (виборчим корпусом) і діють на постійній основі.

Найважливішими елементами структури парламенту є парламентські фракції (підготовка і прийняття практично всіх парламентських рішень), керівні органи (керують роботою парламенту), комісії (комітети – попередня підготовка питань, які потім мають розглядатися на сесійних засіданнях парламенту – законопроекти, інші питання порядку денного парламенту).

Парламенти бувають однопалатними та двопалатними (бікамералізм). Однопалатні парламенти формуються шляхом прямих народних виборів. Для двопалатних парламентів своя система формування. Нижні палати, як і однопалатні парламенти в цілому, практично повсюдно формуються шляхом прямих виборів. При цьому в законодавстві практично завжди фіксується норма представництва, тобто кількість, від якої в палату (парламент) обирається один депутат. Такий порядок формування нижніх палат іноді формує представницький характер парламенту в цілому.

Порядок формування верхніх палат має істотні відмінності і звичайно відрізняється від прийнятого для нижніх. В ряді країн застосовуються прямі вибори. Їх нерідко проводять не тільки на основі виборчого права з більш високим віковим цензом, а й з використанням інших виборчих систем (Іспанія, Італія, Польща, Румунія, Чехія, Японія). В федеративних державах при прямих виборах у верхню палату враховується наявність суб’єктів федерації. Від кожного суб`єкта обирається рівна кількість депутатів (США, Швейцарія).

В окремих країнах склад верхніх палат формується шляхом непрямих, або багатоступінчастих виборів. У Франції сенаторів до сенату обирають спеціальні комісії, що утворюються в департаментах – одиницях адміністративно-територіального поділу. У Нідерландах члени верхньої палати обираються провінційними штатами, які є представ. органами місц. самоврядування.