6. Конституційно-правові норми в зк – характеристика

Конст.правова норма – загальнообов’язкове правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою з метою охорони і регулювання суспільних відносин у сфері КП, яке здійснюється через конкретне право і обов’язок та забезпечується примусовою силою держави

Структура норми: Гіпотеза, за яких обставин норма вступає в дію. Диспозиція - формулює правило поведінки, права і обов'язки Санкція встановлює заходи державного примусу у разі порушення норми

Всі елементи в одній статті закону бувають рідко, тому норми КП мають багато статейну форму вираження та інколи не забезпечені санкціями.

Особливості норм КП: = регулюють найбільш широкі і істотні сусп. відносини = оформляють правові основи держави = мають загальний характер = в них відсутній зв'язок між конкретними правами та обов’язками

Загальні риси: регулюють сусп. відносини, встановлюються чи санкціонуються державою; мають державно-владний характер, є загальнообов’язковими правилами поведінки; закріплюються в актах, що видаються держ. органами; охороняються державою, визначають можливість багатоваріантної поведінки;

Класифікація норм:

за функціями =установчі =регулятивні =охоронні за способом впливу =уповноважуючі, =зобов’язуючі, =заборонені, =одночасно уповноважуючі та заборонені за характером регулювання =матеріальні, процесуальні за дією в часі: постійні, тимчасові, виняткові за юридичною силою= що містяться в конституції, законах та підзаконних актах (відсутня такий розподіл, якщо немає констит.) за способом викладу в статтях - =прямого викладу = відсильні = банкетні за механізмом впливу = класичні = нетипові (норми-цілі, норми-дефініції, норми-символи, - норми-принципи, які лише фіксують їх, а не деталізують).

7. Конституційні правовідносини

КПВ – різновид суспільних відносин які регулюються констит.правовими нормами і виникають внаслідок безпосередньої практичної діяльності суб’єктів КП.

Специфічні ознаки КПВ: 1.особливе місце в системі правових відносин (сусп.відносини у сфері здійснення влади народом, інші їм підпорядковані) 2.різновид політико-правових відносин, оскільки їх предметом є політика (пов’язані з держав.владою, боротьбою партій за владу) 3.особливе коло суб’єктів, що реалізують владні повноваження шляхом нав’язування власної волі. 4.виникають у сфері державної діяльності 5.особливий спосіб реалізації прав і обов’язків (переважно реалізуються через інші відносини)

Структура суб’єкти, між якими виникають відносини, об’єкти і зміст (суб’єктивні права і обов’язків)

Суб’єкти КПВ сторони між якими виникають конст.правові відносини мають загальні ознаки (як суб’єкти інших відносин: володіють певним статусом, наділені право-дієздатністю, механізмом реалізації повноважень тощо), та специфічні ознаки (особлива роль у здійсненні влади, виняткові повноваження, владно-імперативний характер дій).

Суб’єкти фіз. особи (громадяни; іноземці; апатриди, біпатриди, групи громадян, виборці, депутати); суспільні утворення (держава загалом, її органи, структурні елементи держ. органів (палати, комісії, фракції в парламенті) територіальні одиниці, установи та органи самоврядування, політичні партії та інші громадські обєднання, соціальні спільноти (народ, нація тощо), церква;.

Об’єкти КПВ – все те, з приводу чого суб’єкти вступають у відносини та здійснюючи права і обов’язки задовольняють свої інтереси і потреби. Це певні дії, цінності, особисті, соціальні, державні блага.

Змістом є реальна соціальна поведінка субєктів конст. пр.-від, яка конкретизується державою в сукупності їх прав і обв’язків. Він розкривається через фактичний (реальна поведінка субєктів) та юридичний склад (їх суб’єктивні права і юридичні обов’язки)