3. Предмет і метод правового регул-ня в кпзк

КП – провідна основоположна галузь права в зарубіжних країнах. Окрему галузь права виділяють за допомогою предмету та методу. поняття яких в різних країнах і різних вчених різне. Предмет змінюється в залежності від етапів зміни К або положень К.

Предмет КП – система суспільних відносини, що регулюються даною галуззю. = суспільні відносини, які утворюють основу устрою суспільства і держави та безпосередньо пов’язані із: = здійсненням публічної, в основному державної, влади, та = відносини між людиною, суспільством і державою, та =основоположні відносини, що визначають устрій держави і її функціонування.

Відносини можна розділити на 3 групи, що:

= безпосередньо пов’язані з економічною і політичною організацією суспільства

= виникають у процесі становлення і функціонування публічних, державних інститутів і відображають територіальну організацію держави (організацію і діяльність державного механізму, політико- і адміністративно-територіальний устрій держави)

= характеризують основи взаємозв’язків держави і особи

Метод правового регулювання – сукупність прийомів і способів правового впливу на суспільні відносини. У конституційному праві засновуються на владно-імперативних (авторитарних) засадах.

Методи: проголошення, підтвердження, зобов’язання, заборони, дозволу, конкретизації

Одна і таж ж норма може поєднувати декілька елементів. Наприклад: поєднання дозвільного і зобов’язуючого елементів у випадках встановлення компетенції органів.

4. Принципи кпзк

Принципи КП = закріплені в джерелах галузі керівні ідеї, відповідно до яких повинні здійснюватися конституційно-правове регулювання і практика реалізації положень КП.

Виділяють:

1. Загальні – складають основу системи і надають їй єдину спрямованість.

У конституціях ЗК принципи як правило формуються в перших частинах або розділах та декларуються конституціями (народне представництво, розподіл влад, рівноправність, не відчуження прав). Вони не формулюють конкретних прав і обов’язків, і не завжди забезпечені правовими санкціями.

2. Спеціальні – мають значення лише для окремих конституційно-правових інститутів і норм, мають чітку юридичну форму вираження і безпосередньо застосовуються в державній діяльності (судовий захист конст. прав, несумісність депутатського мандату з деякими видами діяльності, недоторканість суддів тощо)

Мають важливе значення тому діякі правознавці виділяють їх в самостійний елемент системи КП.

Але вони є лише = особливим різновидом конституційно-правових норм та інститутів

5. Система основних інститутів кпзк

КПЗК є складною системою, що складається з взаємодіючих елементів: принципів, інститутів та норм.

Констит. правові інститути – певна система норм КП, що регулює однорідні і взаємопов’язані суспільні відносини і створює відносино самостійну групу.

Основні інститути це:

= правового статусу людини і громадянина, = основ суспільного ладу,

= форми правління

= виборчого права,

= народного представництва

= конст. контролю, нагляду.

Інститути бувають:

1.прості – об’єднують малу кількість норм та регулюють один чи декілька видів суспільних відносин (ін-т депутатського запиту, імпічменту Президента) та

2. складні – охоплюють значне коло відносин (ін-т виборчого права (виборче право, виборчий процес).

Розділяють також інститути загальні (основ правового статусу людини і громадянина), головні що входять до складу загальних (громадянства), початкові які містять у собі кілька правових норм. (втрати громадянства)

1.Інститути також класифікують за відносинами, які вони закріплюють в джерелах КП (інститути народовладдя (безпосереднє та представницьке народовладдя, місцеве самоврядування), правового статусу людини та громадянина (громадянство, система основних прав та обов’язків, їх гарантії), державного будівництва (форма, механізм, територіальна організація держави) тощо).