Глава 4. Планування аеропортів

4.1. Загальні принципи планування та врахування вимог з охорони навколишнього середовища

Для розміщення всіх будівель і споруд аеропорту, транспортних шляхів, інженерних комунікацій і обладнання засобів посадки та зльоту потрібні значні площі земельних ділянок (400-500 і більше гектарів). Тому планування аеропорту, тобто розробка генерального плану розміщення всіх елементів і споруд, має надзвичайно важливе значення для виконання найбільш ефективних технологічних процесів транспортної роботи.

Планування аеропорту повинно базуватися на прийнятих схемах і організації руху повітряних суден у повітряному просторі, тобто враховувати свого роду планування аероторїї по зонах її використання. Організація руху повітряних суден в аеропорті зумовлює планування аеропорту в цілому. Так, наприклад, орієнтування і розташування льотних смуг щодо міста (населеного пункту) або висотних перешкод залежать від прийнятих схем заходу на посадку і виходу на польотний курс. У свою чергу, схеми посадки і зльоту, а також напрями льотних смуг залежать від вітрового режиму. Орієнтування льотної смуги у напрямку, що забезпечує посадку повітряних суден у складній метеорологічній обстановці проти вітру або з незначним відхиленням від нього, найкращим чином підвищує безпеку і регулярність польотів повітряних суден. При цьому, безумовно, повинні бути вільними повітряні підходи до льотної смуги. Планування аеропорту повинно відповідати вимогам максимальних зручностей і технологічності льотно-експлуатаційної роботи і сучасності (з урахуванням перспективи) архітектурно-планувальних рішень.

При розробці генеральних планів аеропортів враховують також економічність вертикального планування, тобто обсяги робіт з виправлення рельєфу шляхом зрізання і підсипки (виїмки і насипання) грунту, зменшення ухилів льотних смуг, РД, МС і перонів, а також інших площ, на яких повинні бути розміщені будівлі і споруди.

Одночасно вирішують задачу водовідведення, дренажу і захисту території від затоплення. При розробці генеральних планів аеропортів керуються певними принципами, що забезпечують найбільш оптимальний варіант генплану. Ці принципи планування аеропортів є загальними (основними), що стосуються головних і вирішальних питань розташування льотних смуг і планування території аеропорту.

Загальні принципи планування генеральних планів аеропортів наступні:

1. Забезпечення безпеки і регулярності польотів повітряних суден. Цей принцип найбільш важливий при плануванні аеропорту. Здійснення його досягають: обгрунтованим прийняттям лінійних розмірів елементів аеродрому (льотних смуг, РД, перонів, МС) і конструкції штучних покриттів (матеріалів, товщини шарів); орієнтуванням льотних смуг у напрямку плануючих вітрів; вилученням або обмеженням висотних перешкод на аеродромі та в межах приаеродромної території. Орієнтація смуг при цьому повинна бути найбільш сприятливою для зльотів і посадок повітряних суден стосовно міської забудови, сусідніх аеродромів, а також по можливості і щодо трас повітряних ліній.

2. Врахування перспектив розвитку авіаційної техніки та обладнання. Планування аеропорту повинне задовольняти не тільки потребам сучасної експлуатації, а й подальшого розвитку хоча б найближчих 25-30 років. Будівництво доцільно планувати чергами. Для здійснення подальших черг необхідно роз'єднати території (для подовження ЗПС, влаштування другої ЗПС, розвитку СТТ, тощо).

Недостатнє і неповне врахування перспектив розвитку авіаційної техніки та обладнання, неможливість реконструкції аеропорту з переходом у вищий клас приводить до втрати значення аеропорту як транспортного підприємства, так як в певний період часу він не зможе виконувати транспортну роботу в необхідних обсягах.

3. Технологічність і комплексність розташування всіх будівель і споруд, тобто спільне і одночасне вирішення планування льотної зони і службово-технічної забудови, а в необхідних випадках і житлової зони на основі єдиної технології та взаємозв'язку елементів аеропорту в цілому. При цьому повинні бути розроблені дані естетичні рішення. Необхідні також благоустрій та озеленення території аеропорту.

При розташуванні будівель і споруд на генплані повинні дотримуватися необхідні розриви між ними, зумовлені санітарно-гігієнічними та протипожежними вимогами. Ці норми регламентуються відповідними ДСТУ.

4. Забезпечення єдності рішення генерального плану аеропорту та містобудівних завдань. До містобудівних вимог, що підлягають врахуванню, відносяться: збереження сформованої структури міської забудови та планування міста в ув'язці з транспортними під'їздами та дорогами, забезпечення найбільшої виразності в архітектурно-естетичному відношенні прилеглих до аеропорту споруд та вписання аеропорту в навколишній ландшафт місцевості, збереження і розвиток зелених насаджень в районі розташування аеропорту і в смугах повітряних підходів; виконання санітарних норм за граничними концентраціях шкідливих викидів в атмосферу та водойми.

Генеральний план аеропорту повинен бути складовою частиною генерального плану міста, органічно виражати єдність планового рішення системи місто-аеропорт. Це необхідно для того, щоб виключити всякого роду обмеження і перешкоди в розвитку і реконструкції аеропорту.

5. Застосування загальних принципів планування транспортних і промислових підприємств. Найважливіший з них - економічність, що досягається компактністю планування, усуненням надмірностей у займаній території для аеропорту, скороченням транспортних комунікацій і протяжності інженерних мереж, широким застосуванням блокування будівель і споруд, використанням типових проектів, тощо.

Економічність генерального плану аеропорту може бути оцінена рядом показників, як, наприклад, обсягом земляних робіт, протяжністю інженерних комунікацій, кількістю і загальним будівельним об'ємом споруд, кошторисною вартістю. Ці показники зазвичай використовують при порівнянні варіантів генпланів.

Важливим показником економічності генплану є так званий коефіцієнт використання території для розміщення будівель, або коефіцієнт забудови,

де - загальна (сумарна) площа, що зайнята будівлями та критими спорудами, включаючи склади для зберігання вантажів, відкриті майданчики для стоянки автомобілів і зберігання вантажів та ін; - вся службово-технічна територія, включаючи розриви між будівлями і спорудами та резервні площі.

При розробці генплану слід прагнути до підвищення коефіцієнта забудови. Практично цей коефіцієнт не повинен бути менше 0,45-0,5.

6. Забезпечення вимог, щодо охорони навколишнього середовища. Охорона навколишнього середовища полягає у виконанні комплексу(системи) заходів,що забезпечують збереження або змін природних умов,що контролюється , у межах потреб та інтересів людини.

У всіх випадках ці заходи повинні бути спрямовані на захист від шуму, впливу надвисоких частот випромінювання, запобігання забруднення атмосфери і навколишньої місцевості, охорони фауни і флори.

Шуми, що створюються повітряними суднами в околицях аеропорту, не повинні перевищувати допустимих показників, що встановлені стандартами.

Основними шляхами зниження шуму в районах аеропорту є: обмеження нічних польотів; збільшення кута нахилу траєкторії зльоту, що різко скорочує тривалість дії шуму; спорудження екрануючих стінок і шумопоглинаючих пристроїв; створення системи чагарникових і лісових насаджень.

Межа селітебної території з метою зниження негативного впливу на населення електромагнітних випромінювачів повинна бути на такій відстані від їхніх джерел, при якій фактична інтенсивність випромінювань менше гранично допустимого рівня, або дорівнює йому,що наведений в санітарних нормах і правилах розміщення радіотелевізійних і радіолокаційних пристроїв.

Між об'єктами випромінювання електромагнітних хвиль і житлової забудови повинні бути передбачені санітарні зони. При знаходженні виробничих або службово-адміністративних будівель і споруд у зонах, де інтенсивність опромінення перевищує допустиму, необхідно передбачати раціональне планування і правильне орієнтування будівель і груп їх відносно джерела випромінювань і застосування спеціальних конструкцій і матеріалів, а також використання зелених насаджень для поглинання випромінювань.

Відведення поверхневого стоку з території аеропорту і його знешкодження повинно здійснюватися відповідно до вимог, що розроблені у відомчих діючих нормах.

Схеми відведення та очищення поверхневого стоку з території конкретних аеропортів можуть бути різними залежно від рішення генерального плану аеропорту, розвитку та компонування його забудови, рельєфу місцевості, кліматичних і метеорологічних особливостей району розташування аеропорту.

Важливою вимогою при проектуванні аеропорту є запобігання від зіткнення повітряних суден з птахами. Для цього необхідно передбачати заходи з усунення причин , що привертають увагу птахів на аеродроми, і засоби активного відлякування птахів. Ці заходи та пристрої бувають різними (видалення гніздування птахів, засів трав насінням, які не з'їдають птиці, осушення болотистих місць, перенесення смітників на віддаль від аеропорту не менше 3-5 км,тощо).