7. Особливості побудови банківської системи Великобританії

Сьогодні усі кредитні установи Великобританії можна поділити на дві групи: банківський сектор та небанківські фінансові інститути (рис. 4.1). Згідно з банківським законодавством в основі банківської системи є Банк Англії.

Банк Англії, як і центральні банки інших країн, є центром фінансових та економічних перетворень, обумовлених потребами адаптації до умов, що постійно змінюються. Це вимагає внесення принципових змін у його функції, організацію і технологію, а також радикально нового підходу до міжбанківської кооперації і міжнародного співробітництва.

Велику кількість функцій, які виконує Банк Англії, можна поділити на дві групи:

1) прямі професійні зобов'язання, що витікають з банківського статусу (депозитно-позичкові, розрахункові й емісійні операції);

2) контрольні функції, за допомогою яких держава здійснює втручання в грошово-кредитну систему, намагаючись впливати на розвиток економічних процесів.

Ці функції Банк Англії виконує, спираючись насамперед на традиції, а не на правові норми. Різноманітні правила і процедури, що регламентують діяльність кредитно-банківських установ, установлені як "джентльменські угоди" між цими установами і Банком Англії.

Необхідно зазначити, що усі функції, які виконує Банк Англії, спрямовані на досягнення трьох основних цілей, серед яких:

1. Здійснення грошової політики, тобто підтримання вартості національної валюти, передусім за допомогою операцій на ринку, погоджених із урядом.

2. Забезпечення стабільності фінансової системи через прямий контроль над банками й учасниками фінансового ринку та забезпечення сталої й ефективної системи платежів.

3. Забезпечення і підвищення ефективності й конкурентоспроможності фінансової системи всередині країни і зміцнення позицій Лондонського сіті як провідного міжнародно-фінансового центру.

Банк Англії володіє формальною незалежністю від уряду, хоча працює під керівництвом Міністерства фінансів. Термін повноважень керуючого Банку Англії не залежить від зміни уряду. Забезпечення фінансової стабільності у Великобританії досягається за допомогою підтримання середнього рівня інфляції у межах 2,5 % та здійснення монетарної політики.

Однією з першочергових цілей свого функціонування Банком Англії передбачено підтримку цінності національної валюти. Грошова політика покликана сприяти стабілізації реальної вартості грошової одиниці. У Великобританії грошова політика здійснюється в основному за допомогою регулювання відсоткової ставки.

Досягнення цінової стабільності сьогодні в Англії має 2 основних напрями:

1) досягнення середнього рівня інфляції менше ніж 15 відсотків;

2) більш відкритий (вільний) режим проведення грошової політики.

Другий рівень банківської системи у Великобританії становлять банки. У даній групі виділяють банки, які призначені переважно для задоволення потреб громадян та невеликого бізнесу (прийняття - повернення вкладів, переказування грошей, надання позик). Головними банками у даному секторі є депозитні банки, що мають розгалужену мережу, яка налічує понад 12 тис. філій та характеризується високим ступенем концентрації та централізації. До найважливіших депозитних банків Англії відносять клірингові банки. Це найбільші акціонерні банки, що пов'язані кліринговими зобов'язаннями. Сьогодні всі клірингові банки очолює "велика п'ятірка": Barkleys, National Westminster, Midland & Lloyds, Abby National. До цих гігантів варто також додати ще два банки -Williams & Сіте та Clouts. На вищезазначені банки (включаючи їхні дочірні компанії) припадає близько 70 % обсягу операцій усіх депозитних банків і половина всіх стерлінгових вкладів у банках Великобританії.

У Шотландії і Північній Ірландії англійським найбільшим банкам забороняється відкривати філії, тому вони намагаються через систему участі в місцевих депозитних банках впливати на політику комерційних банків.

До депозитних банків відносять так звані фінансові доми, до яких належать, передусім, спеціалізовані банки споживчого кредиту. Біля 2/3 їхніх активних операцій припадає на споживчі кредити в розстрочку, в свою чергу, понад 60 % цих кредитів становить фінансування купівлі автомобілів. Для оформлення видачі споживчого кредиту клієнт заповнює спеціальну форму. Після аналізу даних, що містяться в ній, банк приймає рішення про можливість надання кредиту. Перед видачею визначає розмір позички і термін її погашення. Сьогодні позичка видається на суму понад 500 ф. ст. Окремим особам надається можливість страхування погашення позички. Максимальний термін користування позичкою - п'ять років. Усе більшого значення набувають лізингові операції.

Також у Великобританії функціонують фінансові доми, які є, як правило, дочірніми підприємствами найбільших банків або страхових компаній, що підтримують кредит цих банків своїми коштами. Найбільші фінансові доми намагаються максимально поширити банківські операції, щоб мати можливість залучати ощадні вклади і розвиватися в універсальні банки. До фінансових домів потрібно віднести і спеціальні банківські пункти в торгових центрах (Money Shops).

Фінансові доми надають передусім індивідуальні кредити, тобто кредити окремим особам майже без матеріального забезпечення. Однак дедалі більше вони починають здійснювати звичайні банківські операції, включаючи інвестиційні. Фінансові доми одержують гроші за рахунок кредитів банків, обліку векселів, а також через залучення вкладів великих промислових і торговельних компаній.

Іноземні банки (Foreign Banks) в Англії за балансовою сумою належать до великих банківських груп. У Лондоні налічується понад три сотні іноземних філій з 63 країн. Тут сконцентровано удвічі більше іноземних філій, ніж у Нью-Йорку.

Ще однією банківською групою в Англії є консорціумні банки (Consortia Banks) - інститути, в яких беруть участь банки принаймні двох країн, з яких жодна не має контрольного пакета. Насамперед, це спеціалізовані банки багатонаціональних позичальників, до яких належать, зокрема, транснаціональні та мультинаціональні промислові концерни. Оскільки такі банки створювалися на основі пайової участі банками провідних капіталістичних країн, вони можуть мобілізувати на євроринку величезні кошти і на досить тривалі терміни, що недосяжно жодному іншому типу банків капіталістичного світу. Виникнення консорціумних банків особливо добре свідчить про розвиток процесу інтернаціоналізації капіталу в умовах сучасного капіталізму. До найбільших консорціумних банків належать Midland & International Bank Ltd із британськими, канадськими й австралійськими партнерами, Western American Bank Europe Ltd із британськими, американськими та японськими партнерами, Industrial Commercial з партнерами зі США, Японії і Великобританії.

Спеціалізація комерційних банків у Великобританії зумовлена перги за все історичними передумовами розвитку. Саме це і зумовлює розвиток банків як всередині країни, так і за її межами. Стабільне функціонування банківської системи робить її привабливою для іноземних інвесторів банківського сектору.