Основні умови ефективності переконання:

• його особиста переконаність та захопленість військовою справою;

• наявність у вихователя особистої чіткої життєвої настанови, яка ґрунтується на загальнолюдських, національних і військових цінностях;

• всебічна та глибока його духовна і військово-професійна компетентність;

• знання й вміле використання індивідуально-психічних особливостей військовослужбовців та елементів психології військового колективу;

• звернення вихователя мають бути спрямовані не тільки до свідомості вихованця, а й до його підсвідомості, емоційно-почуттєвої та вольової сфери;

• вміння контактувати з вихованцями, здатність слухати, співчувати та здобувати їх довіру;

• логічність, ясність та правдивість у викладанні матеріалу;

• відвертість, емоційність та власний оптимізм;

• уміння доводити, заперечувати та пояснювати різноманітні твердження, вміло використовуючи факти та приклади;

• педагогічний такт;

• вдале сполучення з іншими методами виховання тощо.

Основними формами реалізації методу переконання є розповідь, бесіда, дискусія, пояснення, лекція.

Розповідь – усне живе і образне, емоційне і послідовне викладання матеріалу в пояснювальній чи оповідальній формі. Він використовується на всіх етапах виховання військовослужбовців. Змінюється лише характер розповіді, її обсяг і час тривання. У навчанні військовослужбовців розповідь є методом навчання і переважно застосовується під час тих занять з бойової та гуманітарної підготовки.

Основні педагогічні вимоги до розповіді:

• повинна мати пізнавальну та виховну спрямованість;

• давати тільки достовірні та науково обґрунтовані факти;

• містити достатню кількість яскравих прикладів, які доводять обґрунтованість викладених положень;

• мати чітку логіку і доказовість викладання;

• бути образною і емоційно забарвленою;

• містити елементи особистої оцінки і ставлення вихователя до змісту матеріалу, що розглядається;

• висока культура мови військового педагога (чітка, доступна, правильна, особисто забарвлена).

Бесіда - метод словесного обговорення матеріалу, що розглядається, є найпоширенішим у навчанні військовослужбовців. Вона є діалоговим методом навчання і має певні виховні властивості. Бесіда здійснюється у формі цілеспрямованої і старанно підготовленої розмови вихователя з воїнами. При цьому перший знає відповіді на всі запитання, які підготовлені заздалегідь для обговорення з останніми. Основні різновиди бесіди: вступна, повідомлююча, бесіда-повторення, контрольна, евристична та ін.

Методика добре підготовленої бесіди:

• вступна (нагадується і викладається основна інформація, яка стосується методики та змісту проведення бесіди);

• основна (ознайомлення з новими проблемами, їх зв'язок з попередніми знаннями, відповідне їх обговорення і аналіз, спільне обґрунтування);

• заключна (підсумок результатів обговорення, аналіз і оцінка відповідей, завдання для самостійної роботи і рекомендації щодо використання отриманих знань у практичній діяльності).

Виховна дієвість і ефективність бесіди залежать:

• від її старанної та всебічної підготовленості;

• змістовності та конкретності проблемних питань;

• ознайомленості вихованців з проблемою бесіди;

• уміння вихователя уважно стежити за ходом бесіди, реакцією вихованців і змістом відповідей;

• уміння вихователя спрямувати розумову діяльність вихованців на розв‘язання основної проблеми, яка обговорюється;

• заохочення вихованців до активної творчої участі в бесіді;

• уміння спілкуватися з вихованцями, яке повинно мати гуманістичну спрямованість;

• від правильного вибору методики розглядання проблеми (індуктивна і дедуктивна залежно від змісту проблеми та глибини і широти ознайомлення вихованців з проблемою, яка обговорюється) тощо.

Дискусія – колективне обговорення якоїсь спільної проблеми, під час якого встановлюється істина.

Ефективну дискусію характеризує розмаїття думок, бажання шукати найбільш придатний варіант рішення проблеми і активна участь в ній її учасників. У порівнянні з лекцією і бесідою вона створює сприятливі умови для активізації вихованців і впливу на їх психіку, зокрема, на творчу уяву.

Виховна дієвість дискусії полягає в тому, що вона вимагає від вихованців не простої відповіді на запитання, а, навпаки, обґрунтованої та емоційно забарвленої, змістовного обґрунтування свого варіанту розв‘язання цієї проблеми та ясного і чіткого висловлювання своїх думок. Характер дискусії викликає сильні емоційні почуття її учасників, сприяє виникненню різних групових соціально-психологічних явищ, формує навички та уміння колективної роботи і уміння вислухати позиції та думки інших.

Існують різні види дискусії. Деякі види дискусії стали самостійними методами навчання. Це, наприклад, круглий стіл, ”мозкова атака” та ін.