15.9.1. Поділ спадщини між спадкоємцями (ст. 1278 цк)

Втр, 05/19/2009 - 15:00 — Консультант

 

 

15.9.1. Поділ спадщини між спадкоємцями (ст. 1278 цк)

У частині 1 ст.1278 ЦК закріплено загальне положення про те, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має пра­во на виділ його частки в натурі (ч. 2).

Істотною умовою заповіту слід вважати не тільки зазначення спадкоємців, а й визначення прав кожного з них на спадкування. Тобто кожному із  спадкоємців може заповідатися конкретне майно, їх частки можуть бути встановлені не рівними, але найбільш поширеними є заповіти, в яких частки  спадкоємців рівні. Статтею І278 ЦК лише підкреслюється, що роз­поділ  спадщини на рівні частки превалює над іншими способами розподілу , але лише в тому випадку, коли заповідач чітко не визначив своєї волі в  заповіті. Такі випадки можуть мати місце, коли будуть посвідчуватися  секретні заповіти.

     Оскільки в разі закликання декількох спадкоємців до спадкування у них  виникатиме право спільної часткової власності на все майно, що входить  до складу спадщини, крім випадків натуральних заповітів, то вони  користуються правом на виділ його частки в натурі. Дане право і можливість його реалізації спадкоємцями конкретизовано в главі 26 ЦК.

         При застосуванні на практиці положень ст. 1278 ЦК слід також враховувати частини 2, 3 ст. 1267 ЦК, за якими спадкоємці за власним волевиявленям можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Але це положення не можна застосовувати як право більшості спадкоємців зменшувати частку одного з них, оскільки при виникненні спору між спадкоємцями такий спір має розглядатися судом. Коли сторони домовилися про виділення частки кожного із спадкоємців у натурі, такий договір має посвідчуватися в нотаріальному порядку, якщо його предметом є нерухоме майно, транспортні засоби та інші об'єкти, права на які підлягають державній реєстрації.

           Коли йдеться про виділ спадкового майна в натурі, то ст. 1279 ЦК передбачене переважне право окремих спадкоємців на здійснення такого виділу.

           Так, частиною 1 ст. 1279 до таких осіб віднесено спадкоємців, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом  зі спадкодавцем однією сім'єю, мають переважне право перед іншими спакоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки  та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить.

А частиною 2 - спадкоємці, які разом зі спадкодавцем були співвласни­камимайна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ  їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

Для правильного розуміння фахівцями ст. 1279 ЦК слід одночасно аналізувати положення даної норми щодо послідовності застосування таких по юридичних обставин, як:

- проживання спадкоємців протягом одного року разом із спадкодавцем однією сім'єю;

• права співвласників майна на річ.

Автори вважають, що на практиці можуть існувати спадкоємці, які ма­тимуть і першу, і другу підстави для отримання речей у натурі. Слід також враховувати, що права співвласників майна на річ мають і певні переваги, оскільки сприятимуть цілісному виділенню окремих речей, враховувати­муть, що набуття спільного майна звичайно відбувається за значний проміжок часу. Водночас спільне проживання разом зі спадкодавцем у ба­гатьох випадках після смерті останнього унеможливлюється через роз­поділ квартири, будинку тощо. Можливими є й випадки, коли члєеи однієї сім'ї не могли проживати разом із спадкодавцем через поважні при­чини: служба у Збройних Силах, хвороба, мала житлова площа тощо.

Тому автори вважають, що ці питання при виникненні спору мають розглядатися судом у сукупності з моральними, матеріальними та іншими аспектами.

Взагалі, неважко передбачити, що у разі виділення майна в натурі на практиці існуватимуть значні труднощі, пов'язані з особистістю спад­коємців, а також можуть зумовлюватися пам'яттю про спадкодавця.

Щодо прав спадкоємців, які одночасно можуть бути і співвласниками майна, то вони також повинні мати певні пільги для виділення майна в натурі, але законом встановлено умову щодо неможливості порушення прав інших спадкоємців. Це положення вважається також актуальним і для ч 1 ст. 1279 ЦК.

Під порушенням інтересів інших спадкоємців, що мають істотне зна­чення, авторами мається на увазі насамперед право на житло при спадку­ванні будинків і квартир. Так, при спадкуванні одному або декількох спадкоємцям може належати частка, більша від інших, а тому в них вини­катиме право на спадкування речей більшої вартості, до яких, як правий: належать будинки, квартири. Але при необгрунтованому виділенні майне в натурі, частина спадкоємців може залишитися без житла. Цей аспект слід брати до уваги, але він не може вважатися перепоною для виділення майна в натурі, якщо розподілити спадщину іншим чином неможливо. На практиці остаточний варіант вирішення питання про виділення майна з натурі має надаватися судом на підставі пропозицій сторін-спадкоємців якими мають конкретизуватися найбільш раціональні і реальні варіанти виділення майна в натурі, з урахуванням інтересів кожного із спад­коємців, що мають істотне значення.

Тому, визначаючи пільги на отримання майна в натурі, в кожному конкретному випадку треба виділяти поняття «інтереси спадкоємців, що мають істотне значення». Наприклад, коли спадкуватиметься автомобіль та гараж, то при можливості вони мають передаватися у власність одному спадкоємцю - співвласнику майна, оскільки автомобіль збережеться в га­ражі довше. Але при неможливості компенсувати частки їх вартості, які  належать іншим спадкоємцям, за рахунок іншого майна або грошима, інтереси інших спадкоємців можуть порушуватися в тому випадку, коли  така компенсація буде виплачуватися у розстрочку або з відстрочкою.

 

Звідси виникатиме право інших спадкоємців не погоджуватися на такий варіант розподілу і пропонувати інший.

        Оскільки в цій статті не визначено для яких видів спадкування встановлено певні пільги, то переваги на отримання майна в натурі стосуються   всіх  видів спадкування, а також вони можуть застосовуватися навіть при суперечності інтересів спадкоємців за заповітом та правом на обов'язкову частку, коли заповідано конкретне майно, наприклад, будинок.