10.15. Спадкування майна члена фермерського господарства

Пнд, 05/18/2009 - 21:03 — Консультант

 

10.15. Спадкування майна члена фермерського господарства

Питання про спадкування земель фермерського (селянського) господар­ства є одним з найменш розроблених в українському законодавстві. Порядок спадкування майна члена фермерського господарства здійснюється : урахуванням вимог Конституції України, Закону України «Про фермерське господарство», Земельного кодексу України, Цивільного кодексу країни та інших нормативних актів. Саме спільний аналіз цих документів може дати певне уявлення про особливості спадкування прав громадян у фермерських господарствах.

Одразу слід звернути увагу на те, що поняття «фермерське господар­ство» має тлумачитися як організаційна форма здійснення підприємницької діяльності однією особою чи декількома родичами чи членами сім'ї. Тому таке утворення не слід ототожнювати з іншими формами організації підприємницької діяльності.

В основі такого об'єднання лежить Статут, де зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяль­ності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи уп­равління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господар­ства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України. Отже, статут фермерського господарства треба сприймати як ус­тановчий договір для колективного його складу та документ, у якому бу­де встановлено первісні внески до фермерського господарства, які мають визначати статус майна у фермерському господарстві.

Отже, особливостями спадкування прав учасника фермерського госпо­дарства слід визнати:

1)   складність визначення майна, яке належить фермерському гос­подарству на момент його створення та за результатами його діяльності;

2)   правовий режим майна осіб, які ведуть фермерське (селянське) гос­подарство;

3)   особливості спадкування земель фермерського (селянського) госпо­дарства, що зумовлено процедурою надання землі фермерському (се­лянському) господарству або складається з окремих ділянок учасників фермерського господарства.

Зазвичай, говорячи про фермерське господарство завжди мають на ува­зі землю, але цей стереотип сприйняття фермерського господарства може бути скасовано на підставі того, що сучасним фермерським господарствам можуть належати: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством у результаті госпо­дарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його скла­деного капіталу. Конкретизуючи положення ст. 19 Закону України «Пре фермерське господарство», можна додати зернозбиральні комбайни, вантажні автомобілі, худобу та інше майно. Якщо взяти до уваги, що майне поділяється за принципом: підлягає або не підлягає реєстрації, то належ­не спадкоємцям майно, що залишилося після смерті учасника фермерсь­кого господарства, можна знайти за його реєстрацією. Інше ж майно має описуватися уповноваженими на вжиття заходів до охорони спадкового майна особами, але лише в межах фермерського господарства. Наприк­лад, у цьому випадку мається на увазі худоба, знаряддя, яке використо­вується для здійснення фермерської діяльності. Складність визначення результатів діяльності фермерського господарства полягає і в тому, що частина майна не може бути реально оцінена до певного строку, наприк­лад, це рослини, які знаходяться на полях і до їх збору не можуть бути спінені, але вони можуть і повинні бути описані. Вважається, що будинок та речі, що знаходяться у будинку, не можуть включатися до майна фер­мерського господарства. З цього приводу в п. 218 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. №20/5, сказано лише, що спадкування майна фермерського господарства здійснюється з ураху­ванням вимог Закону України «Про фермерське господарство» і все.

При цьому, якщо у Статуті не визначено інше, то статус майна фер­мерського господарства не повинні отримувати житлові будинки фермерів та присадибні ділянки, якщо їх не передано до складеного капіталу. Це положення обумовлене ч. 2 ст. 2 Закону «Про фермерське господарство».

Згідно зі ст. 31 Земельного кодексу землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

з) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Крім того, громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Щодо успадкування майна фермерського господарства, то слід розглядати декілька можливих варіантів, які залежать від суб'єктного складу фермерського господарства. Коли фермерське господарство створене одною особою, то можливими варіантами можуть стати:

1)   у разі успадкування одним спадкоємцем: він вважатиметься право­наступником спадкодавця і має лише переоформити фермерське господарство на своє ім'я;

2)   у разі успадкування декількома спадкоємцями можливими варіанта­ми можуть стати:

-утворення фермерського господарства на колективних засадах, про що знов-таки має бути внесено відповідні зміни до Статуту, але слід брати до уваги, що Законом допускається утворювати фермерські господарства за принципами родинних чи сімейних зв'язків;

-коли один чи декілька спадкоємців не бажають займатися фермерською діяльністю, то питання стоятиме про виплату компенсації таким спадкоємцям;

-якщо один чи декілька спадкоємців бажають розподілити фермерське господарство, то має визначатися реальна можливість виділити кожному із спадкоємців відокремлене майно для здійснення фермерської діяльності, що може бути закріплено нотаріально посвідченим договором або буде встановлено за рішенням суду з урахуванням ст. 23 Закону «Про фер­мерське господарство».

У статті 23 Закону «Про фермерське господарство» встановлено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону, але зроблено певне засте­реження. Якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону. Мінімальні розміри земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерсь­кого господарства, що успадковується, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1908, у таких розмірах:

 

Регіон                            Мінімальний розмір

земельної ділянки, гектарів

 

Автономна Республіка Крим                     5

Область:

Вінницька                                     З

Волинська                                     З

Дніпропетровська                              б

Донецька                                      6

Житомирська                                   4

Закарпатська                                  2

Запорізька                                    7

Івано-Франківська                             2

Київська                                      З

Кіровоградська                                5

Луганська                                     9

Львівська                                     2

Миколаївська                                  7

Одеська                                       5

Полтавська                                    4

Рівненська                                    З

Сумська                                       4

Тернопільська                                 2

Харківська                                    6

Херсонська                                    7

Хмельницька                                   З

Черкаська                                     З

Чернівецька                                   2

Чернігівська                                  4

м. Севастополь                                2

Отже, так держава піклується про те, щоб на землі здійснювалася гос­подарська діяльність саме фермерів.

Якщо фермерське господарство було створено декількома особами, то фактично заміна одного учасника фермерського підприємства на іншого може здійснюватися з урахуванням таких обставин:

- визначених у Статуті положень щодо спадкування прав учасника фер­мерського господарства;

- статус голови фермерського господарства не успадковується, оскільки такий статус належить до немайнових відносин і у разі смерті голови чле­ни фермерського господарства обиратимуть наступного голову господар­ства;

- питання про включення замість померлого учасника фермерського господарства його спадкоємців, на наш погляд, має здійснюватися аналогічно до успадкування корпоративних прав, що розкриваються у цій книзі. Це зумовлено складністю вирішення питання про здійснення фермерської діяльності, оскільки не кожна особа здатна займатися такою діяльністю і бути корисною для господарства. Коли замість одного учасни­ка господарства на його частку претендуватимуть декілька спадкоємців, питання набуватиме особливих труднощів. Тому це питання доцільно пе­редбачати у Статуті;

- положення про те, що майно фермерського господарства належить йо­ду на праві власності (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про фермерське господарство»), то долю частки майна, що належить померлому учаснику госпо­дарства, мають вирішувати учасники господарства, якщо інше не випли­ває із Статуту. Зокрема, тут можуть за аналогією застосовуватися поло­ження про виплату компенсації належної спадкоємцям частки або повер­нення належної учаснику землі, якщо вона використовувалася господарством на підставах оренди тощо.

Слід звернути увагу на те, що у ст. 6 Закону України «Про фермерське господарство» йдеться про професійний відбір осіб з питань створення фермерських господарств, але це положення слід сприймати в контексті спадкового права. Так, коли особа успадковує фермерське господарство, то вона вправі сама безпосередньо здійснювати фермерську діяльність або її функції можуть виконувати уповноважені особи. Цей висновок зумовлюється тим, що у даному випадку фермерське господарство не створюєть­ся, а успадковується. Зрозуміло, коли перед судом стоятиме питання про успадкування фермерського господарства в натурі між окремими спадкоємцями, які мають рівні права, то істотною перевагою можна вважати позитивний висновок професійної комісії з питань створення фермерсь­ких господарств про наявність у одного із спадкоємців достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації.

У пункті 15 Прикінцевих положень Земельного кодексу йдеться про те, пес громадяни України - власники земельних часток (паїв) не вправі до 1січня 2007 р. продавати або іншим способом відчужувати належні їм зе­мельні ділянки та земельні частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.

Перехідні положення Земельного кодексу також можуть визначати пискливість посвідчення свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, але вони мають декларативний характер і не впливають реально на нотаріальну процедуру. Так, за п. 13 Прикінцевих положень на період ЯО1 січня 2015 р. громадяни і юридичні особи можуть набувати право власності на землі сільськогосподарського призначення загальною площею 100 гектарів. Ця площа може бути збільшена у разі успадкування земельних ділянок за законом. Чому законодавець застосував саме такий вираз важко сказати, оскільки виходить, що спадкування за заповітом у даному випадку неможливе?

Проте як саме нотаріус може встановити, скільки громадянину нале­жить землі на території України? Отже, це положення не має характеру прямої заборони для нотаріуса посвідчувати правочини, якщо він особис­то не знає, скільки землі належить відповідному громадянину на момент посвідчення свідоцтва. Перевірити належність громадянину прав на 100 гектарів землі нотаріус не здатен, оскільки особа не зобов'язана подавати нотаріусу відповідні документи. Тому нотаріус не може відмовити спад­коємцю за заповітом у видачі свідоцтва про право на спадщину, хоча вва­жається, що вираз «за законом» у даному вислові є зайвим.

Слід зазначити, що специфічною умовою спадкування фермерського господарства, засновником якого була одна особа, може стати звіт про ви­користання фінансової підтримки, що випливає з наказу Міністерства аг­рарної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України «Про затверджен­ня Переліку документів, які подаються новоствореними фермерськими господарствами та фермерськими господарствами з відокремленими сади­бами для отримання фінансової підтримки на безповоротній основі, По­рядку та умов проведення конкурсів, переліку документів, що подаються фермерськими господарствами для отримання фінансової підтримки на поворотній основі» від 4 березня 2005 р. № 88/223/52.