9.7. Друга черга спадкоємців за законом

Пнд, 05/18/2009 - 18:12 — Консультант

 

9.7. Друга черга спадкоємців за законом

Статтею 1262 ЦК передбачається коло суб'єктів, яких законодавцем віднесено до другої черги спадкоємців за законом.

     Так, ч. 1 ст. 1262 ЦК у другу чергу право на спадкування за законом ма­ють рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Віднесення рідних братів та сестер разом з бабою та дідом до другої черги спадкоємців як з боку батька, так і з боку матері, ста­не зрозумілим, якщо прослідкувати, що за числом народжень вони є по­дібними, оскільки їх кревні відносини зі спадкодавцем визначаються че­рез батьків. На рис.1зв'язок братів та сестер зі спадкодавцем наведено пунктиром. Отже, така риса, як прямі кревні зв'язки стосуються лише висхідних та низхідних ліній, а зв'язки братів та сестер є умовно бокови­ми, які не породжують прямого спадкування за правом представлення. Тобто в разі смерті батьків їх діти - брати і сестри спадкодавця не спадкують за правом представлення, оскільки вони вважаються спадкоємцями другої черги. Те саме положення стосується й дядька та тітки, які за кількістю народжень розташовані на генеалогічному дереві ще далі, а то­му віднесені до третьої черги спадкоємців.

      Перехід до третьої черги спадкоємців за законом є можливим, якщо не буде існувати ні спадкоємців першої черги, про що говорилося вище, ні спадкоємців другої черги, з урахуванням спадкування за правом представ­лення. Тобто «заміщувати» спадкоємців другої черги можуть: діда і бабу -прадід та прабаба; братів та сестер - племінники і племінниці.

Якщо враховувати, що спадкодавець був усиновленою дитиною, то до другої черги спадкоємців можуть належати його кревні дід, баба, сестри та брати, коли за рішенням суду між ними і усиновленим збережено право­вий зв'язок (ч. З ст. 1260 ЦК), які спадкуватимуть разом із сестрами та братами, дідом та бабою, які входять до складу сім'ї усиновителів.

      Кревні зв'язки рідних братів та сестер спадкодавця, його баби та діда також має бути підтверджений безспірними доказами, свідоцтвами про народження. В разі неможливості довести факт родинних відносин, но­таріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину і має порадити звернутися до суду за встановленням факту родинних відносин.

9.8. Третя та четверта черги спадкоємців за законом

Пнд, 05/18/2009 - 18:15 — Консультант

 

9.8.Третя та четверта черги спадкоємців за законом

      У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (ст. 1263 ЦК).

     Третю чергу спадкоємців за законом складають рідні дядько та тітка, які є братами та сестрами батьків спадкодавця і водночас дітьми баби та діда спадкодавця. В разі їх смерті за правом представлення спадкувати­муть двоюрідні сестри та брати спадкодавця.

     У статті 1264 ЦК йдеться про четверту чергу спадкоємців за законом, до яких віднесено осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

У даній нормі застосовано поняття «проживали зі спадкодавцем однією сім'єю», яке може бути розкрите з урахуванням та виходячи з норм СК. Так, за ст. З СК сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. До спадкоємців четвертої черги належать жінка і чоловік, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

У статті З СК встановлено й винятки із загального правила, зокрема: подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно; дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Однак такі винятки не можуть застосовуватися до жінки і чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, оскільки встановле­ний виняток чітко персоніфіковано. У статті 1264 ЦК йдеться про проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу від­криття спадщини. Тому в разі існування перерви у спільному проживанні, ножна говорити про те, що такі особи не проживали 5 років однією сім'єю.

Зазвичай, зазначені особи не фіксують факт проживання однією сі­м'єю, наприклад, за нотаріально посвідченим договором про спільне проживання, але нині нотаріус може посвідчувати такі договори, тому адво­кати можуть радити особам звертатися до нотаріуса за посвідченням та­ких правочинів, які у майбутньому можуть розцінюватися нотаріусом як безспірні докази та не потрібно буде звертатися до суду (див. проекти .V 136,137). Посвідчення такого правочину має свої позитивні моменти за життя обох осіб, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах (живуть однією сім'єю без реєстрації шлюбу), тому що у такому договорі вони зможуть регламентувати свої права та обов'язки.

Якщо такий правочин не був посвідчений нотаріусом за життя цих осіб, то у разі виникнення питання про право на спадкування такий факт може бути встановлений судом на підставі п 5. ст. 256 ЦПК, як факт проживан­ня однією сім'єю та ведення спільного домашнього господарства (див. проект № 138).

З понять «однією сім'єю» та «особи» (вживається у множині. -С.Ф.) можна зробити висновок, що дві та більше осіб можуть одночасно претен­дувати на спадкування, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, "вони пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.

Так, до четвертої черги можна з впевненістю віднести вітчима, мачуху, пасинка(ів), падчерку(ок), а також інших осіб, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, осіб, які перебували у фактичних шлюбних відносинах із спадкодавцем.

На практиці виникає запитання: чи породжує право на спадкування інститут патронату? Так, дитина, яка була передана у сім'ю патронатного вихователя прожила у цій сім'ї більше п'яти років, при житті вона вела з патронатним вихователем спільне господарство, навіть свої дивіденди від акцій передавала у спільне користування, щодо стосунків, то вони були дружніми, теплими як між батьками та дитиною. Після смерті дитини за­лишився спадок, інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом не було чи навпаки дитина більше п'яти років жила у сім'ї патронатного вихова­теля, яким була одинока жінка, яка померла та після її смерті залишилась спадщина. Аналізуючи повноваження патронатного вихователя можна дійти висновку, що він прирівнюється до опікуна чи піклувальника. Тому зразу ж виникає нове запитання щодо можливості спадкування опікунами та піклувальниками у п'ятій черзі після смерті їх підопічних, з якими во­ни проживали однією сім'єю та вели спільне домашнє господарство.