6.7. Припинення, розірвання спадкового договору та визнання його недійсним

Вс, 05/17/2009 - 19:31 — Консультант

 

6.7. Припинення, розірвання спадкового договору та визнання його недійсним

Статтею 1308 ЦК регламентується питання розірвання судом спадково­го договору на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його роз­поряджень (див. проект № 81). Підстав для розірвання спадкового догово­ру може бути настільки багато, як і його різновидів. Погіршення відносин між сторонами договору виникає і в тому випадку, коли інші суб'єкти пре­тендують на об'єкт договору і підбурюють відчужувача на розірвання дого­вору лише на тій підставі, що цей договір не вигідний для відчужувача, а його слід краще утримувати. Такі випадки призводять до того, що відчужувачі шукають привід для розірвання договору і укладення нового дого­вору з іншим набувачем на більш вигідних умовах. Не завжди такі випад­ки призводять до очікуваних результатів. Наприклад, у практиці авторів був випадок, коли відбулось розірвання договору, а потім відчужувач пот­рапив за ініціативою набувача до психіатричної лікарні, тобто таким спо­собом особа похилого віку, фактично, була позбавлена права на захист, оскільки наступні її дії вже розглядатимуться через призму довідки, отри­маної новим набувачем, про наявність в неї шизофренії. Тому при всій по­вазі до осіб похилого віку суд не повинен вірити їм на слово, що їх погано утримують, а має перевіряти виконання набувачем зобов'язань за догово­ром.

Спадковий договір може бути також розірвано на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним умов договору (розпоряджень) відчужу­вача (див. проект № 79).

Але статтею 1308 ЦК не регламентовано всі варіанти розірвання спад­кового договору, які передбачити неможливо. Зокрема, спадковий до­говір може бути розірваний і після смерті відчужувача, коли виконання не було здійснено або було здійснено частково, чи здійснювалось нена­лежно або з простроченням. У таких ситуаціях вважається, що ініціюва­ти провадження в суді може: особа, яка контролює виконання зобов'язан­ня (див. проект № 80). Процесуальна складність такої правової ситуації полягає в тому, що при обранні призначеної особи, не завжди вибір сто­сується близьких родичів або спадкоємців. Тому, формально, при невико­нанні умов спадкового договору набувачем після смерті відчужувача, права та інтереси призначеної особи не порушуються, тому вона представ­лятиме у суді інтереси померлої особи, волевиявлення якої не виконуєть­ся, а майно може перейти до набувача, який своїх зобов'язань не виконав. Отже, тут відчувається деяка процесуальна неузгодженість у визначенні процесуального статусу позивача, оскільки його важко називати предс­тавником покійного відчужувача, так само як некоректно визнавати й позивачем.

Якщо у призначеної особи є відомості про інших заінтересованих осіб, то позов може бути звернений саме від них, тоді призначена особа може виступати у суді в якості свідка. Заінтересованими у цьому випадку бу­дуть інший із подружжя, що залишився живим і вправі претендувати на спадкування, та інші спадкоємці відчужувача, оскільки майно, яке вхо­дило до предмету невиконаного договору має успадковуватися ними на за­гальних підставах. Невиконання ж набувачем умов договору при набутті права власності на майно за договором порушує їх право на спадкування.

Оскільки ст. 1308 ЦК не встановлено правових наслідків розірвання до­говору, то можна припустити, що останні залежать від причин розірвання і стадії виконання умов договору, визначених у договорі зобов'язань, оскільки загалом не можна прирівнювати спадковий договір до договору довічного утримання та застосовувати наслідки, передбачені ст. 756 ЦК. Такі наслідки можуть застосовуватися, якщо договір має змішаний зміст з елементами договору довічного утримання.

Тому, якщо розірвання умов договору відбувається на вимогу відчужу­вача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем його розпоряджень (умов - за авторською концепцією), то мають наставати наслід­ки, передбачені главою 51 ЦК.У спадковому договорі може бути застосо­вано й заходи забезпечення виконання зобов'язань, передбачені главою 49 ЦК, оскільки інше не встановлено законом.

Автори вважають, що при розірванні спадкового договору на вимогу на­бувача за об'єктивних причин та з причин неналежної поведінки відчужу­вача, набувачу мають бути відшкодовані всі або частина витрат, яких він зазнав.

На практиці виникають ситуації про визнання недійсними окремих частин спадкового договору, оскільки деякі з них суперечать вимогам за­кону. У такому випадку слід керуватися вимогами ст. 217 ЦК. Так, недійс­ність окремої частини спадкового договору (див. проект № 82) не має на­слідком недійсності інших його частин і правочину у цілому, якщо можна припустити, що спадковий договір було б вчинено і без включення до ньо­го недійсної частини. Якщо підстав для такого припущення немає, то спадковий договір визнається недійсним (див. проект № 83).

Отже, для укладення спадкового договору необхідне досягнення згоди сторін з усіх істотних його умов, якими є визначення майна, що має перей­ти до набувача після смерті відчужувача, визначення переліку, характеру, порядку та строку виконання дій набувачем, а також додержання відпо­відної форми - письмової з нотаріальним посвідченням, яка є також істот­ною умовою спадкового договору.

У разі смерті фізичної особи - набувача або ліквідації юридичної особи - набувача за спадковим договором нотаріус за письмовою заявою відчужува­ча (див. проект № 84) припиняє дію цього договору, про що на всіх примірни­ках робиться відповідний напис. Відомості про припинення дії договору та зняття заборони відчуження майна, яке є предметом спадкового договору, нотаріус вносить до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна. Але такий варіант аналізу спадкового договору вважається спрощеним.

В разі смерті набувача правовідносини, на думку автора, мають регла­ментуватися за аналогією зі ст. 757 ЦК. Тобто, якщо спадковим договором були передбаченні зобов'язання щодо самого відчужувача після його смерті чи третіх осіб, а набувач помер і не виконав ці обов'язки або вико­нав їх частково, тоді обов'язки набувача за спадковим договором перехо­дять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було отримане набувачем після смерті відчужувача. Якщо у набувача не має спадкоємців або вони відмовились від прийняття майна, отриманого набувачем за спадковим договором після смерті відчужувача, оскільки не бажають виконувати взяті на себе набувачем зобов'язанні, наприклад, ви­конання аліментних зобов'язань щодо неповнолітнього сина відчужувача, договір в такому випадку припиняється, а майно повертатиметься відчу­жувачу або успадковуватиметься його спадкоємцями.

Цікавим, на нашу думку, є приклад із практики, який доцільно проа­налізувати. Так, сторонами було посвідчено спадковий договір, умови яко­го можна поділити на дві групи: ті, що стосувались особисто відчужува­ча - надання йому матеріальної допомоги, придбання кожного півроку пу­тівок в санаторій, періодичний ремонт його автомобіля, та ті, що стосува­лись аліментних зобов'язань набувача щодо матері відчужувача після йо­го смерті. Такий спадковий договір було посвідчено нотаріусом. Набувач добросовісно виконував свої обов'язки щодо відчужувача. Регулярно (щомісяця) за його життя надавав йому матеріальне забезпечення 1000 грн протягом майже двох років. Після смерті відчужувача, оскільки це бу­ло передбачено пунктом Договору, він набув право власності на майно відчужувача - трикімнатну квартиру, здійснив реєстрацію квартири на себе. При подачі свідоцтва про смерть відчужувача нотаріус зняв заборону відчуження з квартири (п. 237 Інструкції). Набувач продає квартиру та виїжджає на постійне місце проживання до Москви. Два місяці після пе­реїзду він виконує зобов'язання щодо матері відчужувача. А потім припи­няє будь-які виплати. Відчужувач у спадковому договорі призначив свою матір особою, яка здійснюватиме контроль за виконанням спадкового до­говору після його смерті. Виникає декілька запитань:

І.Чи припиняє договір свою дію, якщо право власності уже перейшло до набувача?

2.Які правові наслідки викликатиме для набувача часткове невиконан­ня умов договору щодо періодичних платежів на майбутнє щодо матері відчужувача?

У статті 1308 ЦК йдеться тільки про два способи розірвання договору на вимогу відчужувача та набувача. Автори зазначали, що договір може бути розірвано на вимогу також і призначеної особи, у даному випадку матері відчужувача. Але тут має місце невиконання частини зобов'язань, взятих за договором на себе набувачем, а право власності набуте за вико­нання усіх зобов'язань за договором. Можливо, у цьому випадку доціль­но ставити питання не про розірвання договору за таких умов, а не­обхідності вчинення виконавчого напису у частині аліментних зо­бов'язань або винесення судового наказу, які будуть підставою державно­му виконавцеві щодо примусового виконання частини зобов'язань за спадковим договором. Тому перехід права власності на об'єкт спадкового договору доцільно пов'язувати з виконанням усіх умов договору або за­безпечувати виконання зобов'язань за допомогою заборони відчуження об'єкта договору.