6.6. Здійснення контролю за виконанням умов спадкового договору

Вс, 05/17/2009 - 19:30 — Консультант

 

6.6. Здійснення контролюзавиконаннямумовспадкового договору

Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати конт­роль за виконанням спадкового договору після його смерті.

Щодо ч. З ст. 1307 ЦК про призначення особи, яка здійснюватиме конт­роль за виконанням спадкового договору після його смерті, то таку вказів­ку, на погляд автора, може бути зроблено:

•   у спадковому договорі (див. проект № 67);

•   у заповіті шляхом поширення повноважень виконавця заповіту на за­безпечення виконання спадкового договору (див. проект № 77);

•   у спадковому договорі подружжя, оскільки презумується, що останній з подружжя, що залишився живим, вправі здійснювати контроль за йо­го виконанням щодо інтересів обох з подружжя, про що свідчить його право розривати договір при його неналежному виконанні набувачем (див. п. 7.5 проектуN°60);

•   в окремому договорі доручення (див. проект № 78), що також має бути посвідчений у нотаріальному порядку, оскільки лише письмові повно­важення призначеної особи не можуть бути підтверджені покійним відчужувачем, тому їх достовірність має бути надійно гарантована.

У разі відсутності призначеної особи контроль за виконанням спадково­го договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини. Положення про контроль за виконанням спадкового договору з боку нотаріуса має бу­ти відтворене в Законі України «Про нотаріат», передбачати оплату дій нотаріуса за вчинення такого нотаріального провадження, конкретизува­ти його повноваження та встановлювати перелік дій тощо. Автор вважає, що це самостійна нотаріальна дія - здійснення контролю за виконанням спадкового договору і вона не може входити до складу нотаріальних про­ваджень щодо видачі свідоцтва про право на спадщину чи вжиття заходів до охорони спадкового майна. Але складність нотаріальної діяльності за­лежить від різноманітних правових ситуацій, які зумовлені принципом свободи договорів, тому й конкретизувати діяльність нотаріуса наперед дуже складно, але необхідно хоча б у загальних рисах визначити межі йо­го повноважень і визначити нову нотаріальну дію - контроль за виконан­ням спадкових договорів (ст. 1307 ЦК) та новий нотаріальний акт - посвід­чення факту виконання умов спадкового договору, який має виражатися у певній процесуальній формі.

Згідно статті 48 Закону України «Про нотаріат» можна встановити два способи констатації певних юридичних фактів у залежності від того, яке правове значення вони мають і як в наступному використовуватимуться посвідчені нотаріусами документи. Отже, можна виділити дві такі групи:

1)   документи, які не мають самостійного правового значення і викорис­товуються лише як додаток до основного документу - договору (ч. 1 ст. 48 Закону України «Про нотаріате), тоді робляться посвідчувальні написи на оригіналах документів;

2)   документи, які мають самостійне правове значення (ч. 2 ст. 48 Зако­ну України «Про нотаріат«), тоді видаються відповідні свідоцтва.

Оскільки кількість варіантів спадкових договорів важко передбачити, то можна стверджувати, що деякі з них будуть стосуватися випадків, коли безпосередня передача об'єкту спадкового договору буде здійснюватися не у нотаріальному порядку, а наприклад у банківській установі, коли кош­ти за виконання умов договору будуть лежати на депозиті у банку. У тако­му випадку належне виконання умов договору для банку або іншої устано­ви може бути підтверджене за допомогою нотаріального свідоцтва про ви­конання умов спадкового договору (див. проект № 76). Коли ж при вико­нанні умов спадкового договору має бути лише знята заборона відчуження з об'єкту договору, то на оригіналі спадкового договору може бути зробле­ний нотаріусом відповідний посвідчувальний напис.

Законодавець забезпечив належне виконання своїх обов'язків відчужу­вачем майна, оскільки обмежив його право розпоряджатися майном, яке увійшло до договору. Так, представляється, що положення про нікчем­ність заповіту, який відчужувач склав щодо майна стосується як раніше посвідченого заповіту, так і заповіту посвідчуваного після укладення спадкового договору. Зокрема, у частині 2 ст. 1307 ЦК передбачено поло­ження, що заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спад­ковому договорі, є нікчемним. Але термін «нікчемність заповіту» слід сприймати лише в частині суперечності спадкового договору умовам запо­віту, тобто лише щодо майна, правове становище якого регламентується двома правочинами: майно, яке увійшло до заповіту та це саме майно, яке є об'єктом спадкового договору. Тут слід враховувати, що у заповіті може бути зазначено і інше майно, яке заповідається, тому такий заповіт буде дійсним.

Водночас, відчужувач залишається власником майна і в разі розірван­ня договору судом, оскільки майно за рішенням суду повертатиметься власнику в повному розмірі або частково, тобто заборона його відчуження зніматиметься.

Загалом вважається доцільним конкретизувати права осіб, які здійсню­ють контроль за виконанням спадкового договору, а саме: право на подан­ня заяви до суду про його розірвання (див. п. 7.5 проекту № 63), якщо ос­танній не виконується або неналежно виконується, а в разі його розірван­ня - на призначення нового виконавця умов договору. Автори вважають необхідним і обов'язковим виконувати волю померлої особи, особливо, як­що вона стосується поховання, встановлення пам'ятника, урочистого вша­нування пам'яті померлого або померлих тощо, оскільки ці положення пов'язані з традиціями (звичаями) українського народу. Тому при розірванні договору за вимогою призначеної особи суд має одночасно вирішити питання про виконання умов договору в інтересах відчужувача.