6.2. Суб'єкти (сторони та інші особи) спадкового договору, їх права та обов'язки

Вс, 05/17/2009 - 19:19 — Консультант

 

6.2. Суб'єкти (сторони таінші особи) спадкового договору, їх права та обов'язки

У статті 1303 ЦК закріплено перелік суб'єктів спадкового договору, зокрема сторони, яких має бути принаймні дві, оскільки спадковий до­говір є двостороннім правочином.

До сторін законодавцем віднесено:

- особу, яка за договором передає у власність іншій особі своє майно за виконання визначених нею і прийнятих набувачем її розпоряджень (конк­ретних умов як майнового, так і немайнового характеру) як до, так і після її смерті, яка іменується відчужувачем;

- особу, яка за договором виконує розпорядження відчужувана (як при його житті, так і після його смерті), за що після смерті останнього набуває право власності на майно відчужувача, передбачене договором, яка іме­нується набувачем.

Законом, зокрема ч. 1 ст. 1303 ЦК, передбачено, що відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа, а у ч. 2 даної норми зазначено, що набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа.

Суб'єктний склад осіб, які можуть бути відчужувачами за спадковим договором, має зумовлювати не тільки особливості процедури його посвідчення, а й правові наслідки його посвідчення. Це питання є важли­вим, а тому розглянемо особливості участі у договорі різних осіб.

Тут мається на увазі змішаний договір (ст. 628 ЦК). Див. проект № 65.

 

Оскільки даний договір може мати подібні риси до договору довічного утримання та мати елементи останнього щодо довічного утримання, коли обидва з подружжя знаходяться у важкому фізичному стані, тому, на дум­ку авторів, доцільно до його посвідчення і наступного виконання залучати представників органів опіки та піклування, про участь яких у нотаріаль­ному процесі може клопотати відчужувач.

Слід зазначити, що спадковий договір, як і договір довічного утриман­ня (можуть мати місце змішані договори, наприклад, спадковий договір з елементами договору довічного утримання) виходячи із їх змісту, як це передбачено ч. 2 ст. 238 ЦК, вважаються такими, що не можуть посвідчуватись через представників, а особи мають виявляти свою волю безпосе­редньо нотаріусу відповідно до Закону України «Про нотаріат».

Щодо зазначених у ч. 1 ст.1303 ЦК осіб, коли відчужувачем у спадково­му договорі є:

•   подружжя, то достатньо, щоб при посвідченні договору був присутній один з подружжя, а його повноваження діяти за іншого були підтверд­жені нотаріально посвідченою довіреністю (ч. З ст. 65 СК) (див. про­ект № 59).Предметом договору можуть бути як особисте майно кожно­го з них у сукупності (див. проект№ 60), так і спільне їх майно (див. проект№ 61), а також зобов'язання набувача щодо кожного з них або щодо обох з подружжя. В останньому випадку, окремо в договорі має регламентуватись зобов'язання набувача на випадок смерті одного з подружжя (див. проект№ 62), коли така людина потребує більше уваги, ніж коштів. Це положення зумовлює, що останній з подружжя може здійснювати контроль за виконанням умов договору, якщо він виконується до смерті останнього з подружжя, а також за ст. 1308 ЦК вправі вимагати його розірвання;

•   один із подружжя, то в договорі має зазначатися, що майно належить особі на праві особистої власності або їй належить певна його частка, із зазначенням співвласника майна. При цьому згода іншого співвласни­ка спільної часткової власності не потребується, а в разі належності майна на праві спільної сумісної власності - згода другого з подружжя є обов'язковою (ст. 65 СК). В останньому випадку така згода має бути засвідчена в нотаріальному порядку (див. проект№ 63);

•   інша особа, то це положення важко однозначно сприйняти і його тлума­чити. Якщо аналізувати термін «інша особа» виходить, що «інша осо­ба», зазначена в цій нормі як відчужувач, тому буквально така особа відмежовується від таких суб'єктів правочину, як подружжя, або одно­го із подружжя. Можна зробити висновок, що ця особа не перебуває в шлюбі (розірвала шлюб або не вступала в шлюб). Тому частину 1 ст. 1303 ЦК доцільно було б викласти в такій редакції: «Відчужувачем у спадковому договорі може бути будь-яка фізична особа, а також под­ружжя або один із подружжя». Автори вважають, що такою особою мо­же бути спонсор (фізична і юридична особа) або зобов'язана за алімент­ним обов'язком особа, яка свій обов'язок виконує шляхом передачі майна за спадковим договором.

Виходячи з аналізу ч. 2 ст. 1303 ЦК набувачем за спадковим договором може бути фізична або юридична особа. На практиці виникає запитання, ЦК передбачено, що подружжя може бути відчужувачем, проте чи може бути подружжя набувачем у спадковому договорі у ЦК нічого не сказано. Але якщо виходити з аналізу норм Сімейного кодексу, то можна дійти вис­новку, що подружжя може бути набувачем за спадковим договором. Нап­риклад, коли умовами спадкового договору передбачено, що один із под­ружжя буде надавати матеріальне утримання відчужувачеві - щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця виплачувати відчужувачу грошову суму у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто за ст. 60 СК майно (гроші) набуте подружжям за час шлюбу, нале­жить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалеж­но від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ (гроші - заробітна плата кожного із подружжя), набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності. Якщо набувач витрачатиме спільні кошти на надання допомоги відчужувачеві, то на такі дії також має бути згода другого з подружжя. Крім того, майно, яке буде набуте за таких умов спадкового договору одним із подружжя вважати­меться спільною сумісною власністю подружжя, оскільки утримання на­бувача здійснювалось із спільних коштів сім'ї. Тому не бачимо перешкод для того, щоб обоє із подружжя були набувачами за спадковим договором, оскільки вони вкладають свої спільні кошти та набувають спільно майно за спадковим договором після смерті відчужувача чи виконання інших зо­бов'язань після його смерті. Подружжя-набувачі можуть кожний окремо вносити кошти для виконання зобов'язання щодо відчужувача, така умо­ва повинна бути чітко обумовлена у договорі, тобто зазначені частки кож­ного, які вони вноситимуть як матеріальну допомогу відчужувачеві, нап­риклад, по 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та при ць­ому вони отримують майно відчужувача після його смерті як спільну сумісну власність або із визначенням часток, наприклад, по 1/2 частині квартири, яка є об'єктом спадкового договору. Подружжя вправі обумови­ти й певне правонаступництво за договором або встановити його за прин­ципом спадкування прав та обов'язків за спадковим договором (див. п. 9 проекту № 62). Останній варіант вважається більш виваженим, оскільки на момент смерті набувача за договором інший із подружжя може також померти.

Нічого не сказано у законі про те, чи може неповнолітня фізична особа бути відчужувачем та набувачем за спадковим договором, тобто немає об­межень у віці. Оскільки неповнолітня особа може мати на праві особистої власності майно, яке вона, наприклад, отримала у порядку спадкування, то неповнолітній може передати його у власність набувачеві, тобто бути відчужувачем за спадковим договором. Але можливість неповнолітнього бути відчужувачем має контролюватися органами опіки та піклування. Так, за ч. 2 ст. 32 ЦК на вчинення правочинів неповнолітньою особою від 14 до 18 років потребується згода батьків (усиновлювачів), яка повинна бу­ти нотаріально посвідчена, та дозвіл органу опіки та піклування. Або із майна, яке належить неповнолітній особі на праві власності, робити вит­рати на утримання відчужувача чи здавати в оренду відчужувачеві, нап­риклад, майстерню діда-скульптора може надати в користування відчужувачеві-скульптору для виготовлення скульптур, їх збереження, а за це відчужувач після його смерті передасть у власність набувачеві антиквар­ний автомобіль та можливість отримання доходів від використання на­лежного неповнолітньому права інтелектуальної власності.

Автор вважає, що можливість і доцільність посвідчення спадкового до­говору в інтересах неповнолітнього може диктуватися різними умовами, зокрема, хворобою малолітнього або неповнолітнього, неможливістю ним виважено розпоряджатися своєю власністю. Зрозуміло, що у таких випад­ках за них мають здійснювати їх права та інтереси їх законні представни­ки - батьки, але бувають випадки, коли діти опиняються сиротами і за ни­ми доглядають опікуни та піклувальники, зокрема, похилого віку. У та­ких випадках, вони навіть не здатні передати належне їм майно, оскільки за заповітом з умовою умова має існувати на момент відкриття спадщини, тому особи похилого віку не здатні говорити про те, що малолітній або не­повнолітній стануть власниками лише після досягнення віку, з яким фізична особа набуває повної дієздатності. У цьому випадку, дитина зали­шається «заручником» дій виконавця заповіту та її опікуна. Для того, щоб передбачити і забезпечити майбутнє дитини до її повноліття ми і пропо­нуємо такий зміст спадкового договору (див. проект № 65).

Щодо «іншої особи», яка може бути набувачем спадкового договору, то цей термінуч. 1 ст. 1303 ЦК вживається в однині. На практиці виникає запитання, а чи можуть бути відчужувачами і одночасно набувачами дві особи - родичі, друзі, які можуть мати на праві власності спільне майно або кожний своє, роздільне. Щодо набувача, то термін «фізична та юри­дична особа» також вживається в однині. На нашу думку, таке положення ЦК не свідчить про заборону посвідчувати спадковий договір щодо лише однієї фізичної особи чи лише однієї юридичної особи (наприклад, набува­чем може бути концерн) .

Щодо можливості юридичної особи стати набувачем за договором, то в законі не встановлено жодних обмежень організаційної форми таких осіб. Отже, комерційні особи, а також особи з іноземними інвестиціями можуть стати набувачами за спадковим договором. Однак вважаємо необхідним виходити з мети діяльності юридичної особи та цілей відчужувача майна. Тобто в разі наявності у спадковому договорі елементів договору довічного утримання, пропонується перевагу надавати громадським об'єднанням, які не мають на меті отримання прибутку. Загалом, вважається доцільним ліцензувати таку форму діяльності, яка передбачає виконання умов спад­кового договору, довічного утримання (догляду), оскільки тут будуть ви­користовуватися кошти юридичної особи на виконання умов спадкового договору або договору довічного утримання. Зокрема, юридичні особи, ме­тою яких є отримання прибутку, сплачують високі податки на відміну від громадських об'єднань.

Крім того, постає питання, якщо, наприклад, набувачем буде юридич­на особа - акціонерне товариство відкритого типу, то як буде посвідчуватися спадковий договір? Потрібна на його посвідчення згода усіх акціоне­рів, адже розпорядження відчужувача можуть мати матеріальний харак­тер, розмір якого може бути значним, тобто витрачатимуться кошти, які належать усім акціонерам? Хто в юридичній особі виконуватиме розпо­рядження відчужувача? На нашу думку, у договорі відчужувач зі свого бо­ку може призначити особу, яка здійснюватиме контроль за діяльністю уповноваженого представника юридичної особи, на якого договором пок­ладено здійснення зобов'язання юридичної особи за спадковим договором. З цією метою у договорі слід наділити його певними права та обов'язками.

Зазначаючи про суб'єктів спадкового договору, треба сказати і про при­значену особу (ч. З ст. 1307 ЦК), яка здійснюватиме контроль за виконан­ням обов'язків набувачем після смерті відчужувача та необхідності за­кріплення у договорі її прав та обов'язків. Крім того, слід зауважити, що така особа може бути призначена відчужувачем лише за її згодою, а така згода має бути належним чином оформлена. Автори виходять з того, що призначення фактично «контролера спадкового договору», якого познача­ють у договорах «Призначеною особою», може відбуватися декількома способами, які мають зменшити вірогідність або унеможливити виник­нення домовленості між цією особою та набувачем, що може мати місце після смерті відчужувача.

По-перше, призначена особа може лише обумовлюватися у спадковому договорі, а не обов’язково зазначатися. Наприклад, автори вважають, що у тексті договору може бути зроблена позначка, що особа, яка контролюва­тиме виконання договору, зазначена у заповіті відчужувача. Зокрема, відповідними повноваженнями може бути наділений й виконавець за­повіту. Якщо така особа позначена у секретному заповіті, то до його розк­риття ніхто не буде здатен вказати призначену особу, а це відбудеться при оголошенні змісту заповіту, тобто після смерті заповідача і одночасно від­чужувача за спадковим договором. По-друге, вважається, що особу, приз­начену виконувати спадковий договір, можна не тільки зазначити у змісті цього документу, а й ввести до складу осіб, які беруть участь у його посвід­ченні. Наприклад, якщо зазначити призначеною особою відоме адвокатсь­ке об’єднання, то можна сподіватися, що воно не буде ризикувати своїм ім'ям задля отримання незначної вигоди. Тобто автори вважають, що юри­дичні особи можуть приймати участь у спадкових договорах не тільки в якості набувачів майна (див. проект№ 66), а й як призначені для здійснен­ня контролю за ходом виконання договору особи (див. проект№ 67). При цьому уявляється, що розмір винагороди призначеної у договорі особи мо­же наводитися як у його змісті, так й зазначатися окремо, оскільки мате­ріальні взаємовідносини відчужувача та призначеної особи не стосуються набувача за договором. Тому доцільно зазначити винагороду призначеної особи окремо та обумовити її виплату таким чином, щоб набувач не мав певної уяви про її розмір та її виплата здійснювалася після смерті відчу­жувача.

До прав та обов'язків призначеної особи слід віднести:

- надання згоди на призначення та відмова від виконання обов'язків;

- отримання у певних органах документи, які будуть підставою для одержання свідоцтва про смерть, у разі, якщо поховання не здійснювати­меться набувачем;

- здійснення контролю за виконанням обов'язків набувачем після смер­ті відчужувача;

- звернення до суду про розірвання спадкового договору у разі невико­нання або неналежного виконання обов'язків набувачем після смерті відчужувача;

- отримання платні за виконання обов'язків призначеної особи, розмір якої має встановлюватися у договорі.

Щодо прав та обов'язків сторін спадкового договору, то ст. 1305 ЦК рег­ламентує лише обов'язки набувача у спадковому договорі. Так, набувач у спадковому договорі зобов'язаний:

- вчинити певну дію(ї) майнового або немайнового характеру до від­криття спадщини або після її відкриття;

- передати свідоцтво про смерть відчужувача призначеній особі.

Для аналізу таких прав та обов'язків набувача, крім ст. 1305 ЦК, по­трібно брати до уваги й ст. 1302 ЦК та її зміст. Зокрема, у ст. 1302 ЦК на відміну від ст. 1308 ЦК йдеться про виконання розпорядження, а не пев­них дій. Крім того, у ст. 1302 ЦК час переходу права власності на майно відчужувача встановлюється після смерті відчужувача, а в ст. 1305 ЦК йдеться про час відкриття спадщини (як до, так і після). Рахувати час від моменту відкриття спадщини не зовсім коректно, оскільки в спадковому договорі може бути встановлено умову про перехід всього майна відчужу­вача після його смерті до набувача, а тому спадщина відкриватися не по­винна.

Отже, при посвідченні спадкового договору доцільно чітко встановлю­вати умови виконання зобов'язань до смерті відчужувача та після його смерті. Крім того, у спадковому договорі можуть мати місце умови, які стосуватимуться особисто відчужувача, наприклад, надання йому ма­теріальної допомоги до його смерті, а також розпорядження щодо його, відчужувача, поховання та періодичного проведення поминальних обідів на його честь після його смерті.

Але у спадковому договорі можуть мати місце умови, які стосуються виконання набувачем зобов'язань щодо 3-х осіб після смерті відчужувача, наприклад, надання матеріальної допомоги матері відчужувача до її смерті, утримання дітей або онуків до досягнення ними повноліття тощо.

Відносно терміну виконання зобов'язань набувачем після смерті відчу­жувача, то цей період необхідно конкретизувати щодо зазначення в спад­ковому договорі точної дати чи обставини, з настанням якої має бути вико­нане розпорядження відчужувача, оскільки після смерті відчужувача за­коном не визначено, що призначена особа чи нотаріус вправі встановлюва­ти терміни виконання зобов'язань набувачем. Цю умову слід вважати істотною, оскільки за ст. 1307 ЦК відчужувач може визначити особу, яка лише контролюватиме виконання, але остання і нотаріус вправі тільки ви­магати належного виконання зобов'язань у зазначені у договорі строки.

У спадковому договорі повинні бути передбачені не тільки обов'язки на­бувача, а й обов'язки відчужувача. Так, відчужувач зобов'язаний:

- утримувати майно в належному стані;

- не перешкоджати виконанню умов договору;

- не має права посвідчувати заповіт щодо майна, вказаного у спадково­му договорі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконан­ня волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевияв­лення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружи­ною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або ба­бою, онуком іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого. Вико­навцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати по­мерлого, в установленому законодавством порядку в день звернення вида­ються: лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров'я; свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом реєстрації актів гро­мадянського стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України. Зазначені документи можуть видаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.