1.1 Переклад та його види

Переклад, як вид духовної діяльності, бере свій початок ще з глибокої давнини. Він завжди відігравав важливу роль в історії культури окремих народів та світової культури в цілому. В теперішній час – із середини ХХ століття (після Другої світової війни) – перекладацька діяльність у всіх її різновидах набула неймовірного розвитку завдяки зростаючій інтенсивності міжнародних відносин.

Переклад – це комплексний процес. Для вірної та точної передачі думки та ідеї оригіналу потрібно не тільки знайти у мові перекладу найпідхожі слова, але й надати їм відповідної граматичної форми. У більшості випадків до цього ще й додається стилістичні чинники, які не можна не враховувати. Перекласти – означає виразити вірно та повно засобами однієї мови те, що до того було виражено засобами іншої мови.

Говорячи про проблеми перекладу, перш за все, слід визначити мету та об`єкт перекладу. Мета перекладу – як найближче познайомити читача або слухача, не вододіючого мовою, з певним текстом або змістом усного мовлення.

Я.І. Рецкер надав перекладу таке визначення: “Переклад – це точне відтворення оригіналу засобами іншої мови зі збереженням єдності змісту та стиля. Цим переклад відрізняється від переказу, в якому можна передавати зміст іншомовного оригіналу, опускаючи другорядні деталі та недотримуючись стиля оригіналу. Єдність змісту та стиля відтворюється в перекладі на іншій мовній основі та вже тому буде новою єдністю, яка властива тільки мові перекладу.

В залежності від форм (способів) обробки вихідного тексту перекладачем виділяються різні види технічного перекладу:

1. повний письмовий переклад (основна форма технічного перекладу)

2. реферативний переклад

3. анотаційний переклад

4. переклад заголовків

5. усний технічний переклад (потрібно, наприклад, для навчання використання іноземного обладнання на великому промисловому підприємстві)

Хотілось би звернути увагу саме на науково-технічні та технічні тексти, про які далі й піде річ.

1.2 Технічні тексти та проблеми перекладу термінології в них

Найбільш типовим лексичним признаком науково-технічних текстів є насиченість тексту спеціальними термінами, термінологічними словосполученнями. Терміни - слова або словосполучення мають лінгвістичні властивості як і інші одиниці словникового складу. Відмінність терміна від звичайного слова залежить, перш за все, від...його значення. Терміни виражають поняття науковооброблені і властиві лише конкретній галузі науки і техніки.

Також науково-технічні тексти характеризуються особливим стилем, який відрізняє їх від інших типів текстів. При перекладі таких текстів ця особливість створює додаткові труднощі та проблеми.

Серед лексичних труднощів науково-технічного перекладу В.І.Карабан виокремлює "багатозначність слів (термінів) та вибір адекватного словникового відповідника або варіанту перекладу слова (терміна), особливості вживання загальнонародних слів в науково-технічних текстах, правильне застосування того чи іншого способу перекладу лексики. визначення межі припустимості перекладацьких лексичних трансформацій, переклад термінів-неологізмів, абревіатур, такі "фальшиві друзі" перекладача, як псевдоінтернаціоналізми. лексикалізовані форми множини іменників та терміни-омоніми, етноспецифічна лексика і етнонаціональна варіантність термінів, іншомовні слова і терміни в англійських науково-технічних текстах, різного роду власні імена і назви (фірм, установ і організацій) тощо"

Основна складність перекладу науково-технічних текстів, а саме переклад термінів, полягає у розкритті та передачі засобами української мови іншомовних реалій. Було би невірним говорити про переклад термінів як таких. Обов'язковою умовою повноцінного перекладу будь-якого спеціального тексту, особливо науково-технічного - повне розуміння його перекладачем. Механічне заучування термінів, без проникнення у їх сутність, без знання самих явищ, процесів та механізмів, про які йдеться в оригіналі, може призвести до грубих помилок у перекладі. Перекладач повинен детально вивчити ту область науки і техніки, в якій він працює. Тільки тоді він зможе сміливо користуватися відповідними термінологічними словниками.

Таким чином можна відокремлити основні проблеми з якими можна зіштовхнутися у процесі перекладу технічних текстів:

1.Проблема багатозначності, омонімії та абревіації;

2. Проблема взаємодії слова і речення в процесі перекладу.

3. Необхідність поєднання знання іноземної мови зі знанням техніки;

4.Необхідність надавання перекладу адекватного змісту та відповідності його літературній мові

5.Необхідність уникання паронімії

6.Точність перекладу в залежності від типу перекладу

Омонімія. В сучасному мовознавстві загальновизнаним є той факт, що омонімія - це абсолютна універсалія, а наявність омонімів в мові є обов'язковою і закономірною. Як наслідок цього, однією з основних проблем при перекладі науково-технічних текстів є омонімія термінів - явище, при якому лексичні елементи є тотожними за своєю формою, але досить відмінними за значенням. Омонімія термінів є дуже поширеною через те, що у терміносистемах різних галузей науки і техніки широко застосовується семантична форма словотворення, коли існуючій формі слова  надається  інше  конкретне значення. Незалежно від того яким є термін - багатокомпонентним сполученням, чи виступає в якості терміна-словосполучення, чи терміна-слова, омонімія поширюється на кожен з них, і кожен перекладач так чи інакше зустрічає це явище у процесі роботи.

  Існують два типи термінів-омонімів - міжгалузеві та внутрішньогалузеві.

У деяких випадках один і той же термін має різні значення в межах різних наук. Особливі труднощі для перекладу викликають випадки, коли один и той же термін має різне значення в залежності від приладу чи обладнання. Наприклад, термін ключ: гайковий ключ, кнопка, перемикач... Найбільшу-складність для перекладу являють собою терміни-неологізми. Ці терміни не відображені, як правило, в словниках. Особливо багато неологізмів серед фірмових назв, тобто назви тих чи інших виробів, які випускає фірма. Окрім термінів, технічні тексти характеризуються вживанням спеціальної технічної фразеології. Сюди також відносяться випадки, коли загальновживане слово в певних словосполученнях набуває термінологічного значення. Вирішальним при перекладі багатозначного терміна є контекст.

Абревіація. Явище абревіації полягає у скороченні довгих мовних формул і згортанні їх у семантичну єдність - абревіатуру. Це порівняно новий спосіб словотворення, але досить продуктивний у сучасних мовах. Серед неологізмів - значна кількість саме абревіатур. Це явище по­ширилося на початку XX ст. і відповідало суспільній потребі мови, а саме - тенденції до уникнення надлишкової інформації, економії мов­ної енергії, уникнення повторів, упорядкованості та регламентації. Активізація процесу творення абревіатур зумовлена передусім суспіль­но-політичними чинниками, - а відтак соціолінгвістичною ситуацією -появою чи оновленням назв державних, громадських, адміністратив­но-управлінських, політико-економічних, міждержавних і світових утворень.

Характерною рисою сучасної науково-технічної літератури є широке використання різних скорочень й абревіатур. Слід пам'ятати, що прийняті скорочення є офіційними, загальноприйнятими і їх не можна довільно змінювати та замінювати. Наприклад, СОЖ-смазувально-охолоджувальна рідина та ін.

  Омонімія існує також у випадку термінів-абревіатур та скорочень, адже саме науково-технічна література є сферою широкого вживання різних скорочень. Оскільки абревіатури і скорочення складаються з невеликої кількості літер, то існує ймовірність співпадіння їхніх форм у різних галузях науки чи техніки. Омонімічними можуть бути дво-, три- та чотирилітерні скорочення, а повні форми термінів, які вони позначають, можуть належати до однієї галузі науки. У процесі перекладу граматичні і лексичні форми сприймаються у нерозривному зв'язку і постійній взаємодії. Тільки у складі речення розкриваються функції слова і встановлюється його конкретне значення. Але було б невірно робити звідси висновок, що проблема перекладу окремо взятого слова чи окремо взятого словосполучення не повинна ставитися у теорії перекладу. Так само, як структура речення визначає функцію слова, так і слово, особливо його характер і спосіб його сполучення з іншими словами, впливає на структуру речення. Це особливо важливо враховувати при перекладі з англійської мови, де слова не мають таких чітко виражених морфологічних характеристик, як в українській мові. Правильний переклад є можливим лише за умови правильного розуміння всієї конструкції. Проблема взаємодії слова і речення. Проблема взаємодії слова і речення у процесі перекладу ускладнюється ще й тим, що тут доводиться мати справу з двома мовами. У процесі перекладу слово не сприймається ізольовано. Воно живе своїм життям тільки в мовленні, у контексті висловлювання. Цей контекст, що розкриває справжнє значення слова, може бути вузьким (контекст словосполучення, смислової групи, речення) або широким - контекст абзацу або всього тексту, що перекладається. . У будь-якому спеціальному тексті з якоїсь області науки і техніки вирішальне значення для точності перекладу має правильна передача термінів. Тому в таких текстах відповідальність перекладача за точність передачі кожного повнозначного слова є особливо великою.

У процесі перекладу граматичні і лексичні форми сприймаються у нерозривному зв'язку і постійній взаємодії. Тільки у складі речення розкриваються функції слова і встановлюється його конкретне значення. Але було б невірно робити звідси висновок, що проблема перекладу окремо взятого слова чи окремо взятого словосполучення не повинна ставитися у теорії перекладу. Так само, як структура речення визначає функцію слова, так і слово, особливо його характер і спосіб його сполучення з іншими словами, впливає на структуру речення.

Адекватність перекладу. Базові теоретичні поняття перекладу включають адекватність перекладу й неминуче пов'язану з нею прагматичну адаптацію. Адекватним перекладом називається переклад, здійснюваний на рівні, необхідному й достатньому для передачі незмінного плану змісту при дотриманні норм мови перекладу. Адекватність опирається на реальну практику перекладу, що часто не допускає вичерпної передачі всього комунікативно-функціонального змісту тексту. Вона виходить із того, що рішення, прийняте перекладачем, нерідко носить компромісний характер, що переклад вимагає жертв." [6]. Цим вчений хоче сказати, що адекватність часто носить компромісний характер, і досягнення перекладацької адекватності пов'язане з деякими втратами смислу в змісті тексту. Далі він припускає, що "теоретично оптимальним можна вважати переклад, у якому разом з відтворенням функціональних характеристик тексту передаються всі функції включених у нього одиниць" [6]. Під визначенням функціональні характеристики маються на увазі властивості висловлення (функція, що служить для опису предметів і зв'язку між ними) та експресивна функція (функція, що виражає відношення мовця до висловлення) [6].

Висновок до розділу.

Таким чином можна зробити висновок, що переклад дуже важливий процес у сучасному суспільстві для розуміння людей розмовляючих різними мовами.

Для якісного перекладу на сам перед потрібно повне розуміння текста, що перекладається,та знання мови оригіналу та української мови. У процесі перекладу виникають ще багато різноманітних проблем які ускладнюють роботу перекладача. Одними з найпоширеніших проблем є : омонімія та багатозначність, паронімія, взаємодія слова та речення та точність перекладу. Перекладач повинен надавати перекладу адекватного змісту, та не губити основного змісту тексту.

РОЗДІЛ ІІ Проблеми перекладу частин мови.