
- •Ходос анастасія анатоліївна Аналіз динаміки зміни бск в стічних водах м. Херсона
- •Перелік умовних скорочень
- •Розділ 1 Вміст кисню у воді і методи його визначення
- •1.2. Бактеріологічне і біологічне забруднення водойм
- •1.3. Оцінка забрудненості водних об’єктів
- •1.4. Хімічні методи визначення вмісту кисню у воді
- •1.4.1. Загальна характеристика хімічних методів визначення вмісту кисню у воді
- •1.4.2. Йодометричний метод
- •1.4.3. Метод хімічного споживання кисню
- •Значення хсКтеор для різних сполук
- •1.4.4. Метод біохімічного споживання кисню
- •Розділ 2 визначення біохімічного споживання кисню у стічних водах м. Херсона
- •2.1. Методика визначення біохімічного споживання кисню
- •Похибка вимірювання бск
- •2.2. Результати дослідження бcк у стічних водах м. Херсона
- •Бск стічних вод різних підприємств м. Херсона (2009-2010 року)
- •Дослідження впливу сульфід-, хлорид-, нітрат(ііі)-аніонів на значення бск
- •Пряма залежність величини бск5 від вмісту s2- у пробах води
- •Показники бск та заважаючих йонів стічних вод підприємства «Авіа-Про» (2008-2009 роки)
- •Показники бск та заважаючи йонів стічних вод державного заводу «Паллада» (2009-2010 роки)
- •Показники бск та заважаючи йонів стічних вод «Херсонського маслозаводу» ( 2009-2010 роки)
- •Залежність зпз від бск для стічних вод м. Херсона
- •Дослідження впливу окремих забруднювачів на значення бск
Значення хсКтеор для різних сполук
Сполука |
ХСКтеор, мг/дм3 |
Щавлева кислота |
0,18 |
Ціанідна кислота |
0,59 |
Глікоколу |
0,64 |
Оцтова кислота |
1,07 |
Глюкоза |
1,07 |
Цукроза |
1,12 |
Масляна кислота |
1,82 |
Етиловий спирт |
2.09 |
Біхроматне окиснення визначається методом титрування [18, с.42]. Згідно з ним, надлишок калій біхромату після операції окиснення відтитровують сіллю Мора в присутності індикатора, в якості якого зазвичай використовується ферроїн – комплекс 1,10-фенатроліну з ферум(II) сульфатом (як індикатор може бути також використана N-фенілантранілова кислота). При цьому катіон Fe2+ в титранті реагує з катіоном хрому: 3Fe2+ + Cr6+ = 3Fe3+ + Cr3+ (1.11) Індикатор утворює інтенсивно забарвлену сполуку з Fe2 + , і безбарвну – з Fe3 +. Тому коли відновлення Cr6 + до Cr3 + завершено, Fe2 + реагує з індикатором з утворенням ферроїнового комплексу. При цьому забарвлення розчину чітко змінюється від синювато-зеленого до червоно-коричневого, що вказує на момент закінчення титрування [19, с.205].
ХСК
визначають також біхроматним методом.
Відповідний показник називається
перманганатною окиснюваністю.
Перманганатна окиснюваність є мірою
забруднення води, що окиснює органічні
і неорганічні речовини, які здатні до
окиснення за умов аналізу, і такими
умовами є окиснення розчином калій
перманганату (С(
KMnO4)=0,01 ммоль/дм3)
в кислому середовищі (H2SO4)
або при кип’ятіння протягом 10 хв.
Йонне рівняння реакції при окисненні проби калій перманганатом має вигляд [20, с.88] :
MnO4- + 8H+ + 3ē = Mn4+ + 4H2O (1.12)
Для визначення перманганатної окиснюваності використовується більш простий метод, ніж для біхроматної окиснюваності, проте він має обмежене застосування. Так, визначення перманганатною окиснюваністю може бути рекомендовано лише при аналізі природних вод для контролю за динамікою вмісту легко окиснюючих речовин природного походження (наприклад, гумінових кислот). Слід відзначити також, що саме перманганатна окиснюваність є тим показником ХСК, який регламентує якість питної води (норматив становить 5,0 мг/дм3) [21, с.13].
Перманганатна окиснюваність може давати некоректні результати при аналізі стічних вод з наступних причин:
1) калій перманганат – недостатньо сильний окиснювач, тому окиснення багатьох речовин проходить неповно;
2) при кип’ятінні розчинів, що містять перманганат, останній розкладається до манган (IV) оксиду і кисню (як в кислому, так і в лужному середовищах) [22, с.143].
Випадаючи в осад манган(IV) оксид каталітично прискорює процес, проте в холостій пробі або у відносно чистій воді цього не відбувається. Процес ускладнюється тим, що манган діоксид випадає в осад, що залежить від умов і складу проби.
Як вже зазначалося, в природних водах вміст органічних речовин, які важко окиснюються, зазвичай вкрай мало, і результати, одержані при аналізі природних вод біхроматним і перманганатним методами, практично достатньо близькі.