1.3 Класифікація та структура інвестицій
Для обліку, аналізу і підвищення ефективності інвестицій необхідна їх науково обґрунтована класифікація як на мікро - , так і на макрорівні. Продумана та в науковому плані обґрунтована класифікація інвестицій дозволяє не тільки грамотно їх враховувати, а й аналізувати рівень їх використання і на цій основі отримувати об’єктивну інформацію щодо розробки та реалізації ефективної інвестиційної політики.
Науковий та практичний інтерес становить класифікація інвестицій, яка наводиться в зарубіжній літературі та її узагальнення з метою можливості використання у вітчизняній практиці [15]. Так, німецький професор Вайнріх запропонував таку класифікацію інвестицій: інвестиції в майно (матеріальні інвестиції) – в будівлі, споруди, устаткування, запаси матеріалів; фінансові інвестиції – придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів (ЦП); нематеріальні інвестиції – на підготовку кадрів, дослідження та розробку новітніх технологій, рекламу.
В зарубіжній літературі наводиться класифікація портфельних інвестицій [14, 15, 24] за ознакою впливу на фірму та контролю за нею (акції цієї фірми придбані інвестором). На підставі цього всі портфельні інвестиції класифікуються на інвестиції, які:
мають суттєвий вплив (придбання понад 20%, але менш ніж 50% акцій, які мають право голосу);
забезпечують контроль, якщо інвестор володіє понад 50% акцій з правом голосу;
не дозволяють встановити контроль і несуттєво впливають (володіння менш ніж 20% акцій з правом голосу);
забезпечують контроль при володінні понад 20%, але менш ніж 50% акцій материнської компанії та 100% акцій дочірньої компанії.
Така класифікація важлива для формування оптимальної структури портфельних інвестицій на підприємстві.
На основі комбінаторного поняття інвестицій Ж.Перар [21] виділяє такі типи інвестицій:
для заміни або підтримання робочого стану обладнання;
на розширення за допомогою збільшення виробничих потужностей;
на розширення діяльності за допомогою створення нових видів продукції;
на науково-дослідницькі роботи;
на просування товару та рекламу;
на участь у капіталі інших підприємств;
обов’язкові інвестиції (на запобігання забрудненню навколишнього середовища, інвестиції в соціальну сферу та ін.);
стратегічні інвестиції (інвестиції, пов’язані з поглинанням підприємств або розміщення капіталу за кордоном).
Бланк пропонує [7] найбільш комплексну класифікацію інвестицій (рис. 1.2)
У науковій літературі наводяться й інші класифікації інвестицій. Усі ці класифікації мають право на життя як у практичному плані, так і в науковому. Вони дозволяють докладніше представити інвестицій та більш детально проводити аналіз з метою підвищення ефективності їх використання. Але в сучасних умовах цих класифікацій явно не досить.
Нижче наведена класифікація інвестицій,яка найбільш придатна [14, 15, 24] для використання на підприємстві (рис. 1.3)
Перевага наведеної класифікації перед іншими полягає в тому, що вона дає справжнє уявлення про мету підприємства щодо інвестицій та, за суттю, ця класифікація характеризує інвестиційний портфель підприємства. Оптимізація портфеля з мінімізацією ризику та максимізацією отримання економічної вигоди (збільшення капіталу та доходу) є однією з найважливіших проблем на підприємстві.
Ефективність використання інвестицій значною мірою залежить від їх структури. Під структурою інвестицій розуміють їх склад за видами, напрямками використання та їх часткою у загальних інвестиціях. Розрізняють загальні та складові елементи структури інвестицій (рис.1.4).
У загальному обсязі інвестицій в Україні найбільшу частку складають капіталоутворюючі інвестиції [15]. Докладніше деякі елементи структури капітальних вкладень будуть розглянуті далі. Види структур капітальних вкладень наведено на рис.1.5.
Під технологічною структурою капітальних вкладень розуміють склад витрат спорудження будь-якого об’єкта за видами витрат та їх частки в кошторисній вартості, а саме нею визначається частка капітальних вкладень в їх загальному обсязі щодо будівельно-монтажних робіт, придбання машин, обладнання та їх монтажу, проектно-роздувальні та інші витрати (рис.1.6).
Технологічна структура капітальних вкладень значно впливає на ефективність їх використання. Удосконалювання структури свідчить про підвищення частки машин та обладнання у кошторисній вартості проекту. Питома вага активної частини основних фондів повинна бути оптимальною. Технологічна структура капітальних вкладень формує відносини між активною та пасивною частинами основних виробничих фондів (ОВФ) майбутнього підприємства.
На основі аналізу технологічної структури інвестицій в основний капітал можна відмітити, що технологічна структура інвестицій в Україні погіршилась. Частка інвестицій, спрямованих на придбання устаткування, за 1990 – 1999 рр. була незначною, а за останні роки вона дещо збільшилась, але і не відповідає вимогам підприємств. В основному це було пов’язано з економічною кризою в усіх сферах діяльності та «виживанням» підприємств усіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання.
Відтворювальна структура капітальних вкладень здійснює істотний вплив на ефективність їх використання. Під відтворювальною структурою капітальних вкладень розуміють їх розподіл і співвідношення у загальній кошторисній вартості за формами відтворювання ОВФ (рис.1.7). Удосконалювання відтворювальної структури свідчить про зростання частки капітальних вкладень. Теорія й практика свідчать про те, що, як правило, реконструкція та технічне переозброєння виробництва більш вигідне, ніж нове будівництво. Це насамперед пов’язано зі скороченням строку вводу в діяльності додаткових виробничих потужностей. У цілому відтворювальна структура реальних інвестицій в Україні в основний капітал значно змінилась як в позитивному, так і в негативному плані.
Частка капітальних вкладень технічного переозброєння й реконструкції діючих підприємств постійно знижується. Негативна тенденція проявилась у 1991 – 1999 рр., тобто в період економічних перетворень. За цей період частка інвестицій, що направлялися на технічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств, значно скоротилася. Частка реальних інвестицій на розширення діючих підприємств постійно знижувалася. Скорочення капітальних вкладень на розвиток виробничого сектора в економіці негативно вплинуло на економіку країни: відбулося зниження рівня технічного оснащення підприємств і створення активної частини ОВФ. Чітко проглядалася тенденція до збільшення певної частки реальних інвестицій на новостворювані фірми та підприємства, що автоматично призвело до зниження їх питомої ваги щодо розширення, реконструкції та технічного переозброєння виробництва. А це негативно вплинуло на технічних рівень виробництва і на ефективність використання інвестицій. За цей період відбулося створення малих підприємств, і саме за рахунок цього збільшилась частка інвестицій, спрямованих на нове будівництво.
Певних інтерес викликає динаміка структури введення основних фондів на об’єктах виробничого й невиробничого призначення. Найсуттєвіші зміни в цій структурі відбулися за декілька останніх років (перехід економіки країни на ринкові відносини). За цей період спостерігалася тенденція до зниження частки введення основних фондів в об’єктах невиробничого призначення. Це забезпечило збільшення обсягу продукції та послуг, що є позитивним чинником щодо соціально-економічного розвитку країни. З іншого боку, більше уваги було приділено соціальній сфері й будівництву житла, шкіл та інших об’эктів невиробничого призначення.
Важливе значення для економіки країни має використання галузевих інвестицій. Під галузевою структурою капіталовкладень розуміється їх розподіл і співвідношення за галузями промисловості та економіки в цілому. Вдосконалювання цієї структури визначається пропорційністю та більш швидким розвитком тих галузей, які забезпечують прискорення НТП. Більш ніж третина усіх реальних інвестицій було спрямовано на підтримку паливно-енергетичного комплексу країни, що свідчить про гіпертрофовану структуру вітчизняної економіки. Істотна частка реальних інвестицій (близько 10%) спрямовувалася на розвиток металургійного комплексу, що говорить про істотні перекоси в структурі вітчизняної економіки. А на розвиток таких прогресивних галузей промисловості, спрямовувалася незначна частка (10 – 13%) капітальних вкладень. За останні роки збільшувалися незначними темпами обсяги фінансування у промисловості. Від планування галузевої структури залежить збалансованість розвитку всіх галузей народного господарства, оптимальності його галузевої структури, прискорення темпів НТП та ефективність функціонування економіки країни.
Під територіальною структурою капіталовкладень розуміється їх розподіл і співвідношення за певними адміністративно-територіальними одиницями та економіку в цілому. Аналіз територіальної структури внутрішніх інвестицій свідчать про нерівномірність їх розподілу та різну динаміку по роках у різних регіонах. 5% - 13% інвестицій в основний капітал розподілено у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Полтавській та Харківській областях. Для України характерно розташування найбільшої кількості промислових підприємств у східній її частині (Харківська, Донецька, Дніпропетровська та Луганська області). Це насамперед стосується ринку праці та рівня безробіття в регіонах. Для забезпеченості збалансованого розвитку усіх адміністративно-територіальних регіонів держави треба створювати нові робочі місця та відкривати підприємства з виробництва продукції, надання послуг і виконання робіт. Здійснення цього заходу потребує нагального прийняття податкового кодексу та державної підтримки й розвитку малого й середнього бізнесу.
Важливе значення для ефективності інвестицій в економіці країни має структура інвестицій за джерелами фінансування та формами власності. Під структурою інвестицій за формами власності розуміється їх розподіл і співвідношення в загальній їх сумі, а саме: державні та місцеві, приватні (юридичні та фізичні особи) та колективні. Структура інвестицій за джерелами фінансування – це розподіл та співвідношення відносно джерел фінансування. Удосконалювання цієї структури інвестицій означає збільшення частки позабюджетних коштів та їх оптимальних рівень.
Понад 60% фінансування здійснюється за рахунок власних коштів підприємств, а частка бюджетних складає приблизно 15%. За 1995 – 1999 рр. постійно збільшувалась частка іноземних інвестицій. Так, у 1999 р. вона складала 60 дол. США/чол., в 2000 р. – 78 дол. США/чол., у 2002 р.- 93,8 дол. США/чол., а в 2003 р. – 102 дол. США/ЧОЛ., У 2004 р. – 138 дол. США/чол. [15, 37].
Ефективність використання інвестицій на підприємстві та його фінансове становище в значній мірі залежать від їх структурі на підприємстві. Під загальною структурою інвестицій на підприємстві розуміється співвідношення між реальними й портфельними інвестиціями. Її удосконалювання полягає в тому, щоб отримати якомога більше віддачі як від портфельних, так і від реальних інвестицій. Це означає, що частка інвестицій в більш ефективні проекти повинна збільшуватися постійно.
У сучасних умовах важливе значення для підприємств має як структура реальних, так і портфельних інвестицій. Під структурою портфельних інвестицій розуміється їх розподіл і співвідношення за видами цінних паперів підприємства, а також за вкладами в активи інших підприємств. Ефективність інвестицій залежить від ефективності їх безпосереднього використання, тобто від загальної структури інвестицій підприємства.
Таким чином, аналіз структури інвестицій за напрямками має важливе наукове й практичне значення. Практичне значення полягає у визначенні тенденцій зміни структури інвестицій та розробці більш дійової та ефективної інвестиційної політики підприємства. Теоретичне значення аналізу структури інвестицій – це виявлення факторів впливу на інвестиційну діяльність та ефективність використання інвестицій.