Угруповання помешкань

Угруповання внутрішніх просторів також впливають на композиційне рішення суспільного будинку. У одних випадках, коли ядро композиції розташовується по осі симетрії, у другорядні помешкання групуються навколо нього, формується симетрична схема.

У інших, коли ядро композиції розташовується поза одночасно, у супідрядні елементи вільно групуються стосовно нього, створюється асиметрична схема композиції.

У залежності від характеру функціональних процесів угруповання помешкань повинне враховувати: у перших, взаємозв'язку помешкань, що потребують безпосереднього сполучення помешкань (наприклад, зал і сцена, вестибуль і гардероб, і т.п.) і, у других, взаємозв'язку помешкань за допомогою горизонтальних і вертикальних комунікацій (коридори, східці й ін.). Одні і другі функціональні процеси можуть мати декілька раціональних схем організації внутрішнього простору або об'ємно-планувальної схеми. Вибір тієї або іншої планувальної схеми визначається характером самих функціональних процесів але у усіх випадках структура середовища повинна відповідати структурі функцій.

Відомі можливі сполучення просторів усередині будинку зводяться до шести основних схем: осередкова, коридорна, анфіладна, зальна, павільйонна.

Осередкова схема складається з частин, у яких функціональні процеси проходять у невеличких рівновеликих просторових осередках ( наприклад, дитячі і шкільні будинки, лікувальні й адміністративні заснування). Самостійно функціонуючі осередки можуть мати загальну комунікацію, що зв'язує їх із зовнішнім середовищем.

Коридорна схема укладається з порівняно невеличких осередків, що вміщають частини єдиного процесу і пов’язані загальною лінійною композицією - коридором. Осередки можуть розташовуватися з однієї або з двох сторін їх комунікаційного коридора, що зв'язує.

Анфіладна схема являє собою ряд помешкань розташованих друг за другом і об'єднаних між собою наскрізними проходами. Така схема використовується при єдності функціонального процесу, що потребує лише незначного ступеня підрозділу його частин, що розкриваються одна в другу. Анфіладна схема застосовується у будинках музеїв, виставок, деяких типів магазинів і підприємств служби побуту.

Зальна схема заснована на створенні єдиного простору для функцій, що потребують великих нерозчленованих площ, що вміщають маси відвідувачів. Зальна схема характерна для видовищних, спортивних будинків, критих ринків і т.і.

Павільйонна схема побудована на розподілі помешкань або їхніх груп у окремих обсягах-павільйонах, пов'язаних між собою єдиним композиційним рішенням (генеральним планом), наприклад, павільйонний ринок складений із павільйонів «офочі-фрукти», «м'ясо», «молоко»; будинки відпочинку з павільйонами спальнями корпусів і т.і.

Зальна схема звичайно доповнюється групами другорядних помешкань, що мають коридорну або анфіладну схеми. У таких випадках створюються комбіновані схеми шляхом сполучення і спільного використання перерахованих вище схем (без коридорна, коридорна-кільцева, анфіладна-кільцева, осередкова-зальна). Такі, наприклад, клуби, бібліотеки, палаци культури, у яких змішана схема визивається складністю функціональних процесів.

Перераховані вище схеми угруповання усередині будинків є основою при функціонуванні різноманітних композиційних схем, суспільних будинків і комплексів: компактної, протяжної і розчленованої.

Компактна композиційна схема включає зальну і комбіновані схеми угруповання помешкань.

Протяжна (лінійна) схема композиції заснована на коридорному й анфіладному угрупованні помешкань.

Розчленована композиційна схема формується за принципом павільйонної системи.