7.Проектування підприємства.

Державна чи приватна фірма-замовник робить замовлення на проектування підприємства спеціалізованою проектною органі­зацією, що на основі (ТЕО) галузевих схем прогнозів і завдання на проектування розробляє проект обговореного підприємства.

У завданні на проектування підприємства, складеному замов­ником, вказується:

район чи пункт будівництва (адреса);

характеристика продукції і потужність виробництва з основ­них видів виробництва;

основні джерела постачання виробництва сировиною, водою, паливом, електроенергією, газом;

намічувана спеціалізація підприємства, виробниче і госпо­дарське кооперування;

передбачуване надалі розширення підприємства;

намічувані райони споживання (збуту) готової продукції;

підлягаючі розробці варіанти проекту;

намічувані терміни будівництва, пропонований порядок його здійснення (черговість будівництва комплексу об'єктів);

орієнтовані вимоги до конфігурації будинків основного ви­робництва і тип переробної системи;

техніко-економічні показники (орієнтовані) майбутнього під­приємства;

орієнтований розподіл капітальних вкладень за періодами бу­дівництва;

рішення муніципальних (місцевих) органів влади про дозвіл будівництва з вказівкою ділянки забудови;

найменування і реквізити організації, що буде здійснювати будівництво.

У загальному випадку застосовують три види планувальних рішень: поопераційну чи функціональну схему, лінійну чи потокову схему і фіксоване (позиційне) планування (див. також п. 6.3). У по­операційному (функціональному) плануванні виробничі ресурси гру­пують за ознакою виконуваної роботи (процесу) [3]. Так, у механіч­ному цеху всі токарські верстати групують на одній ділянці, сверд­лильні — на іншій і т.д. На великих авторемонтних підприємствах можуть бути такі ділянки: ділянка ремонту і регулювання двигунів, ділянка кузовних робіт, ділянка ремонту передньої підвіски, і т.д.

Таке планування звичайно використовується при дрібно- серійному виробництві, коли окремі вироби чи клієнти перехо­дять з однієї ділянки на іншу, в залежності від конкретних вимог і виду діяльності.

Самим трудомістким завданням в цьому виробництві є мінімізація транспортних операцій (переходів), що вимагаються для обробки партії виробів чи надання послуг клієнтам, які про­ходять через систему.

Лінійне чи потокове планування застосовується в масовому ви­робництві й у системах з безупинним процесом, де кожен виріб, що випускається, проходить ті самі операції обробки. Виробничі ресурси при потоковій схемі розташовують послідовно, відповід но до прийнятої технології, за визначеними посадами. Наочним прикладом такого планування може бути складальна лінія. Ос­новна проблема такої лінії -— це правильний розподіл наванта­ження за посадами і вибір ритму руху конвеєра.

Фіксоване (позиційне) планування реалізується найчастіше в будівництві. Виріб чи споживач ресурсів, у даному випадку, не­рухомі. До місця роботи в міру необхідності подаються різні ви­робничі ресурси. Такі планування, в основному, носять тимчасо­вий характер і їх зберігають лише до закінчення роботи над про­ектом (об'єктом будівництва). Тут основна проблема полягає в чіткій організації робочих місць і організації виробництва, тоб­то розташуванні виробничих ресурсів у часі і просторі.

Усі три розглянуті схеми можна знайти і на одному підпри­ємстві. Це залежить від виду продукції і технологічного процесу з організації випуску конкретного продукту.

Тема 6