24.2 Визначення операційного ризику

Операційний ризик не має чіткого визначення, на відміну від ринкового та кредитного ризиків. Можна виділити три підходи, починаючи від широкого до вузького визначення.

Перше визначення, що є найширшим, визначає операційний ризик як будь-який фінансовий ризик, який не є ринковим або кредитним. Можливо, це визначення надто широке, оскільки воно містить також бізнес-ризик, який фірма повинна враховувати при створенні акціонерної вартості. Це включає поганий рівень прийняття стратегічних рішень, таких як вибір політики компанії при дуже малій маржі. Такі ризики не контролюються напряму ризик-менеджерами. Крім того, неточність дефініції ускладнює вимірювання всіх ризиків. Це відкриває можливість подвійного обліку та прорахунків в покритті. В результаті, це визначення зазвичай розглядається як надто широке.

Іншою крайністю виступає друге визначення, яке є найвужчим. Воно визначає операційний ризик як ризик, що виникає при проведенні операцій. Це включає проблеми функціонування бек-офісу, збої та технологічні неполадки при обробці трансакцій та у системах. Однак, це визначення концентрується лише на операціях, що є тільки однією зі складових операційного ризику, не включаючи інші істотні ризики, такі як внутрішнє шахрайство, незаконна торгова практика або ризик моделювання. Внаслідок цього дане визначення зазвичай вважається надто вузьким.

Третє визначення є проміжним і тяжіє до визначення прийнятого у фінансовій галузі. Воно визначає операційний ризик як ризик втрат, що виникають в результаті невідповідних або невдалих внутрішніх процесів, людського та системного факторів або в результаті впливу зовнішніх чинників.

Це визначення виключає бізнес-ризик , але включає зовнішні чинники , такі як зовнішнє шахрайство, порушення системи безпеки, вплив нормативних актів та природні катастрофи. Власне, тепер це є офіційним визначенням Базельського комітету. Воно включає юридичний ризик, який виникає, коли трансакція виявляється такою, що не має юридичної сили, але виключає стратегічний ризик та ризик втрати репутації.

Британська асоціація банкірів доповнює дане визначення. Таблиця 24-2 класифікує операційний ризик по наступним категоріям: ризик персоналу, ризик процесу, системний ризик та зовнішній ризик. Серед цих ризиків помітним є ризик, пов'язаний з оцінкою складної продукції, який виникає внаслідок використання непідходящих моделей для оцінювання та хеджування активів. Цей внутрішній ризик включає помилки персоналу щодо точної оцінки якості продукту і його ціни та можливі помилки у програмуванні.

Дані класифікації все ще не є точними, оскільки вони об’єднують першоджерело ризиків з похибками. Основні ризики спричинені людськими, технологічними та зовнішніми факторами. Похибки для операційних систем та систем управління не є джерелом ризику, вони швидше його приховують. Розрізняють два типи контролю: попереджувальний та контроль подолання наслідків. Завдання першого полягає у зниженні ймовірності настання збитків, а другого - у обмеженні розміру втрат за умов їх настання.

Таблиця 24-2 Класифікація операційного ризику

	Внутрішні ризики
Люди	Процеси		Системи
Змова/шахрайство персоналу	Помилка в бухгалтерському записі		Якість даних
Помилка персоналу	Ризик недостатньої потужності		Помилки при програмуванні
Умисна помилка персоналу	Юридичний ризик		Порушення правил безпеки
Невиконання зобов’язань працедавцем	Недостатня кількість продажів		Стратегічні ризики (платформа/постачальники)
Невірне трактування трудового законодавства	Складність продукції		Можливості системи
Здоров’я та безпека	Ризик невдалих проектів		Узгодженість системи
Промисловий процес	Помилки у звітності	Системна підтримка
Брак знань/ навичок	Ризик неправильних платежів	Системна помилка
Збитки, пов’язані з керівним складом	Помилки у трансакціях Помилка оцінки ризику	Системна придатність

Зовнішні ризики
Зовнішні	Фізичні
Юридичні	Пожежа
Відмивання грошей	Природні катастрофи
Аутсорсинг	Фізична охорона
Політичні	Тероризм
Реформування	Пограбування
Ризик невиконання угод постачальником
Податковий ризик

Джерело: Дослідження, проведене Асоціацією британських банкірів.

British Banker’s Association survey.

Вибір належного визначення є важливим, оскільки галузь фінансів залежить від цього визначення. Неможливо вимірювати операційний ризик без його попереднього визначення. Вимірювання, як і у випадку ринкового та кредитного ризиків, є необхідним для покращення якості управління операційним ризиком. Також завдання менеджера по управлінню операційним ризиком не можуть бути належним чином визначені без визначення ризиків, над якими менеджеру доведеться здійснювати нагляд. Відсутність чіткого визначення може спричинити конфліктні ситуації між різними категоріями ризик-менеджерів, які матимуть схильність приписувати завдані втрати до сфери відповідальності когось іншого.

Приклад 24-1: Екзамен з курсу “Управління фінансовими ризиками”, 2001 рік – Запитання 48 24-1. Яка із запропонованих відповідей найкраще відображає операційний ризик банку? а) Контрагент створює форс мажор щодо своп-контракту. б) Федеральний Резерв неочікувано знижує процентну ставку на 100 біт в секунду. в) Зал біржі припиняє свою роботу внаслідок відключення електроенергії на невизначений час без аварійного включення. г) Рейтингові агентства знижують зовнішній борг акціонерів банку.

Приклад 24-2: Екзамен з курсу “Управління фінансовими ризиками”, 1998 рік – Запитання 3/УОІР 24-2. Який з перелічених ризиків не відноситься до операційного? а) Помилки при вході у торгівлю б) Коливання ринкових цін в) Помилки при підготовці Головної Угоди г) Пізнє підтвердження

Приклад 24-3: Екзамен з курсу “Управління фінансовими ризиками”, 1999 рік – Запитання 173/УОІР 24-3. Визначенням операційного ризику є: І. Всі ризики, які не входять до переліку ринкових або кредитних ІІ. Ймовірність збитків в результаті похибки в операційних процесах або системах,що їх забезпечують ІІІ. Ймовірність збитків через сукупність людського, системного, зовнішнього ризику операцій а) правильна відповідь лише під номером І б) правильна відповідь лише під номером ІІ в) правильні відповіді під номерами ІІ та ІІІ г) правильні відповіді під номерами І,ІІ та ІІІ

Приклад 24-4: Екзамен з курсу “Управління фінансовими ризиками”, 1997 рік – Запитання 32/Реформування 24-4 Що з переліченого не є прикладом ризику моделювання з точки зору моделей вимірювання економічної вартості ризику? а) Припущення моделі встановлюються щорічно незалежно від ринкових та політичних умов. б) Модель розробляє невелика група фахівців, які є єдиними з персоналу, хто розуміє їх силу та обмеження. в) Моделі перевіряють незалежні ризик-менеджери, найняті фінансовою установою і які працюють в окремому відділі. г) Ризик-менеджери, які використовують моделі, не ознайомлені з основними теоретичними припущеннями.

Приклад 24-5: Екзамен з курсу “Управління фінансовими ризиками”, 1998 рік – Запитання 5/УОІР 24-5. Що з переліченого може спричинити операційний ризик? а) Зміна методу обчислення з звичайного на автоматичний б) Автоматичний відбір похибок в історичних даних в) Збільшення пам’яті комп’ютерів г) збільшення частоти ЦП комп’ютерів

Приклад 24-6: Екзамен з курсу “Управління фінансовими ризиками”, 1998 рік – Запитання 6/УОІР 24-6. Який шлях в процесі ризик менеджменту слід зробити першим? а) Вимірювання ризику б) Контроль ризику в) Визначення ризику г) Встановлення обмеженого доступу

24.3 Оцінка операційного ризику

Після визначення операційного ризику його слід виміряти або оцінити, навіть якщо точно визначити його величину важче, аніж ринкового чи кредитного ризику. Різні підходи можна в загальному класифікувати на низхідні та висхідні моделі.

24.3.1 Порівняння підходів

Низхідні моделі намагаються виміряти операційний ризик на найширшому рівні, тобто за допомогою даних галузей та компаній. Результати пізніше використовуються з метою визначення суми капіталу, яку необхідно буде у майбутньому відкласти як буфер проти даного ризику. Цей капітал розприділяється по бізнес-одиницях.

Висхідні моделі починаються з рівня окремої бізнес-одиниці або процесу. Пізніше результати сумуються для визначення ступеня ризику фінансової установи. Головною перевагою таких підходів є те, що вони сприяють кращому розумінню причин виникнення операційних збитків.

Знаряддя, які використовуються для управління операційним ризиком, можна поділити на такі шість категорій:

• Проведення перевірок організації контролю, що складається з огляду бізнес-процесів зовнішнім контрольним відділом.

• Критична самооцінка, під час якої кожна бізнес-одиниця визначає джерело та розмір операційного ризику. Ці суб’єктивні оцінки включають очікувану частоту та розмір збитків, а також описують процес управління ризиком. У цьому процесі застосовуються такі засоби, як анкетування, опитування та тематичні семінари.

• Основні показники ризику складаються з простих вимірювань, які показують, чи ризики змінюються з часом. Такі попередні повідомлення можуть включати зміну показників ризику, оборот капіталу, об’єми торгівлі тощо. Існує припущення, що рівень ймовірності настання випадків операційного ризику зростає в міру збільшення цих показників. Такі об’єктивні заходи дають змогу ризик-менеджеру спрогнозувати збитки, використовуючи, наприклад, методи регресії.

• Волатильність прибутку може використовуватись після усунення впливу ринкового та кредитного ризиків для оцінки операційного ризику. Підхід полягає у визначенні грошових надходжень у часі, скорегованих на тренд, що і є волантильністю. Це вимірювання є простим у застосуванні, та , на жаль, створює численні проблеми. Даний спосіб вимірювання ризику також включає коливання, які виникають під впливом підприємницького та макроекономічного ризиків, що виходить за межі операційного ризику. Крім того, даний метод є відсталим та не враховує покращення або погіршення якості контролю.

• Причинно-наслідкова мережа пояснює, як втрати можуть походити з низки різних причин. Причини та наслідки пов’язані умовними ймовірностями. Даний процес пояснюється у додатку. Моделювання опрацьовується в мережі, формуючи розподіл збитків. Висхідні моделі сприяють кращому розумінню збитків, оскільки вони фокусуються на збудниках ризику.

• Актуарні моделі поєднують розподіл частоти втрат та розподіл їх розміру для проведення об’єктивного розподілу збитків через операційний ризик. Дані моделі можуть бути як висхідними, так й низхідними.