Класифікація групових завдань
Ознака, критерій, за якими класифікують завдання |
Типи завдань |
1 |
2 |
Зміст |
— значущі; — малозначущі; |
Виконуваність завдань |
— завдання, які можливо розв'язати; — завдання, які неможливо розв'язати; |
Обізнаність керівника про завдання |
— завдання, які належать до компетенції керівників; — завдання, які не належать до компетенції керівників; |
Ступінь оцінювання функціональних витрат |
— просте (легке); — складне (важке); |
Можливість поділу завдання на складові |
— завдання, які можна поділити на складові (подільні); — завдання, які неможливо поділити на складові (унітарні); |
Кількість виробленого чи якість дії |
— завдання максимізації (полягають у тому, щоб якомога більше чи швидше це виробити); — завдання оптимізації (спрямовані на забезпечення якості дії, результату та ін.); |
Співвіднесення індивідуального вкладу з груповим продуктом |
— адитивні /лат. additivus — придатковий, пов'язаний з додаванням / — (індивідуальні вклади об'єднуються); — компенсуючі (вимагають групового рішення, яке є середнім арифметичним індивідуальних рішень членів групи); — диз'юнктивні / лат. disjunctio, disjungo — роз'єдную, розрізняю / — (група має обрати одне рішення із загального фонду індивідуальних думок учасників процесу); — кон'юнктивні / лат. conjunctivus — з'єднувальний / — (члени групи мають діяти як одна команда); — дискреційні / франц. discretionnaire — залежний від власного розсуду / — (група вирішує, як розв'язувати проблему, тобто як індивідуальний вклад співвідноситься з груповим продуктом); |
Залежність членів групи від результатів |
— спільні (спільність інтересів, тобто індивідуальні інтереси збігаються із груповими; співробітництво, коли всі в групі однаково поділяють загальний успіх чи поразку); |
Закінчення таблиці 5
1 |
2 |
|
— змагальні (зіткнення інтересів; суперництво, тобто всі особи, що належать до групи, беруть участь у боротьбі за результати); — змішана мотивація (одночасні єдність і зіткнення інтересів; суміш співробітництва і суперництва створює соціальну дилему); |
Оригінальність, дискусійний характер розв'язання |
— продуктивні (сприяють генеруванню нових ідей, творчих продуктів; групові наслідки забезпечують нестандартні, оригінальні ідеї); — проблемні (зміст передбачає обговорення та розв'язання конкретної проблеми; висока орієнтація на дію, досягнення запланованого результату); — дискусійні (вимагають від членів групи дискусії з приводу вироблення загального рішення; високе включення у груповий процес) |
Групова дискусія (лат. discussio —- розгляд, дослідження) — метод групового обговорення проблеми, який дає змогу виявити спектр думок і суджень членів групи, запропонувати можливі шляхи розв'язання завдання, знайти групове розв'язання проблеми.
Під час групової дискусії відбувається зіставлення, зіштовхування протилежних позицій, що відкриває її учасникам різні аспекти проблеми, допомагає послабити їх опір новій інформації. Часто групова дискусія сприяє виробленню групової норми, якщо ініційоване групою рішення є логічним висновком дискусії і підтримане всіма присутніми. Вона відкриває широкі можливості для оприлюднення точок зору, з'ясування альтернатив, активації інтересу до обговорюваної проблеми і є ефективним засобом згуртування і розвитку групи, вироблення нею оптимального рішення, а також засобом поляризації думок. Групова дискусія — завжди складний і багатогранний процес, який вимагає високих професійних навичок усіх її учасників.
Групове інтерв'ю (англ. intervien, букв. — зустріч, бесіда) — засіб з'ясування суджень і думок членів групи з конкретного питання і оцінення ситуації, що склалася.
На першому етапі групового інтерв'ю інтерв'юери утримуються від оцінення фактів, дають змогу членам групи вичерпно сформулювати свою точку зору. Обговорюють і оцінюють зібрані факти вони на другому етапі. Завершується ця робота узагальненням нагромадженого матеріалу з відповідними коментарями і рекомендаціями інтерв'юерів. Розв'язання групових завдань може відбуватися на різних якісно-смислових рівнях (табл. 6).
Таблиця 6