1. Характеристика високомолекулярних сполук

Високомолекулярні сполуки – це природні чи синтетичні речовини з молекулярною масою від декількох тисяч (не нижче 10-15 тисяч) до мільйона і більш.

Розчини BMC сполучають у собі властивості як істинних, так і колоїдних розчинів. Пояснюється це тим, що в розчинах BMC розчинена речовина роздроблена на молекули, і, отже, ці розчини являють собою гомогенні й однофазні системи. Розчини BMC - термодинамічно рівноважні системи, що три­валий час є стійкими, якщо немає впливу зовнішніх факторів (наприклад, розчинів елек­тролітів).

Всі BMC внаслідок їх великої молекулярної маси не леткі і не здатні переганятися. З цієї ж причини BMC дуже чутливі до впливу різних зовнішніх факторів. Більшість BMC при підвищенні температури розм'якшуються поступово і не мають визначеної температури плавлення. У цих речовин температура розкладання нижче температури кипіння, а тому вони можуть знаходитися тільки в конденсованому стані.

Властивості BMC залежать від величини і форми їх молекули. Так, ВМС, що мають сферичні молекули (гемоглобін, глікоген, пепсин, трипсин, панкреатин та ін.) зазвичай являють собою порошкоподібні речовини і при розчиненні майже не набуха­ють. Розчини цих речовин мають малу в'язкість навіть при порівняно великих концен­траціях.

BMC із асиметричними лінійними (розгалуженими), витягнутими моле­кулами (желатин, целюлоза та її похідні) при розчиненні дуже набухають і утворюють високов'язкі розчини. Розчинення BMC з лінійними молекулами супроводжуєть­ся набуханням, що є першою стадією їх розчинення.

Набухання може бути необмеженим і обмеженим.

Необмежене набухання закінчується розчиненням. Сполука спочатку поглинає розчинник, а потім при тій же температурі переходить у розчин. При обмеженому на­буханні високомолекулярна сполука поглинає розчинник, а сама в ньому не розчиняється,скільки б часу вона не знаходилась у контакті.

Набухання BMC носить вибірковий характер. Вони набухають лише в рідинах, близь­ких їм за хімічною будовою. Так, сполуки, що мають полярні групи, набухають у по­лярних розчинниках, а вуглеводневі - тільки в неполярних рідинах.

BMC та їх розчини мають дуже важливе значення у всіляких галузях промисловості, сільському господарстві, а також медицині і фармації. У медицині їх використовують як лікарські засоби (ферменти, полисахариди, слизи, екстракти та ін.) і як допоміжні речовини при готуванні різних лікарських форм (основи для супозиторіїв та мазей, емульгатори, стабілізатори, пролонгатори, солюбілізатори, коригенти, як добавки при виготовленні кровозамінників).

2. Класифікація високомолекулярних сполук

Високомолекулярні сполуки прийнято класифікувати за такими ознаками:

1. За джерелами одержання: природні BMC (білки, ферменти, пектини, камеді, полісахариди, рослинні слизи, у т.ч. густі і сухі екстракти, багато смол та ін.), та півсинтетичні BMC (ефіри целюлози) і синтетичні (полівініловий спирт, полівінілацетат, полісилоксани, поліетиленоксиди та ін.).

2. За здатністю до розчинення: обмежено і необмежено набухаючі.

3. За застосуванням: лікарські (пепсин, трипсин, панкреатин та ін.) і допоміжні речовини (стабілізатори суспензій і емульсій, основи для мазей, супозиторіїв, плівкоутворювачі, жироцукри та ін.).