Конфлікти та причини їх виникнення

Сьогодні немає однозначного відношення до конфліктів, як серед фахівців - психологів, виробничників, так і серед бізнесменів, підприємців. Одні вважають, що конфлікти - це завжди погано, необхідно їх уникати й боротися з ними. Інші думають, що конфлікт дуже часто сприяє нормалізації виробничої обстановки, тому часом треба штучно, спеціально створювати конфліктні ситуації. Треті висловлюються за те, що напруженість сама по собі - річ непогана, питання лише в тому, чи розв'язний конфлікт, яке прийняти рішення й у чому причина його виникнення.

У конфлікту є безліч визначень і тлумачень.

М.Х.Мескон, М.Альберт, Ф.Хедоурі автори книги "Основи менеджменту" дотримуються такої точки зору, що конфлікт - це "відсутність згоди між двома або більше сторонами, які можуть бути конкретними особами або групами" [56]. У книзі "Менеджер за роботою" С.Ф.Макаров приводить саме загальне визначення конфлікту - це зіткнення суперечливих або несумісних сил. При цьому підкреслює, що джерело конфліктів між людьми - у самих людях, у їхній розмаїтості й розмаїтості їхніх точок зору, потреб, звичок, пріоритетів або цілей [52].

В умовах ринку, коли загострюються взаємини партнерів, зіштовхуються інтереси сотень тисяч підприємців, багаторазово зростає актуальність практичних рекомендацій, як поводитися в передконфліктній, конфліктній й післяконфліктній ситуації, і насамперед - як не довести виниклі протиріччя до абсурду. Конфлікт - це, насамперед, протиріччя, що виникає між людьми у зв'язку з рішенням тих або інших питань соціально-виробничого й особистого життя.

Існують чотири основних типи конфлікту [56]: внутрішньоособистісний конфлікт; міжособистісний конфлікт; конфлікт між особистістю й групою й міжгруповий конфлікт.

Внутрішньоособистісний конфлікт дуже часто виникає, коли від безпосередньо керівника надходять суперечливі вказівки, порушується принцип єдиноначальності, коли виробничі або управлінські вимоги не погоджуються з особистими потребами або цінностями, при перевантаженні або недонавантаженні.

Міжособистісний конфлікт. Це може бути конфлікт між безпосереднім начальником і підлеглим, між співробітниками підрозділу, між керівниками одного рівня або на ієрархічному рівні. Конфлікти між керівниками підрозділів через розподіл обмежених ресурсів, капіталу, часу використання устаткування або відношення до проекту.

За обсягом можна розрізняти конфлікти глобальні й парціальні. Конфлікти першого виду захоплюють усіх - це найчастіше протиборство нового, прогресивного керівника з відсталим колективом або, навпаки, розвиненого колективу з керівником, що не відповідає за своїми соціально-психологічними властивостями або стилем керівництва вимогам організації, позитивним традиціям або нормам поведінки в групі. Парціальний - це парний конфлікт. Іноді це конфлікт керівника з одним зі співробітників організації або протиборство рядових працівників. Такого роду протиріччя вирішуються внутрішніми силами.

Конфлікт між особистістю й групою. Між окремою особистістю й групою може виникнути конфлікт, якщо особистість займе позицію, що відрізняється від позиції групи. Наприклад, колектив зібрався для обговорення можливості збільшення обсягу продажів за рахунок зниження ціни. Однак, хтось один може бути твердо переконаний, що така тактика приведе до зменшення прибутку й висловлює думку, що їхня продукція за якістю нижче, ніж продукція конкурентів. Особливо складною є конфліктна ситуація, коли в протиріччя вступають керівник і колектив. І тут керівникові дуже важливо зрозуміти - хто є неформальним лідером цього колективу й з'ясувати статус кожного члена колективу. Статистичне опитування директорів, що успішно керували своїми колективами, показав, що вони найбільше бажають максимального співробітництва з неформальними лідерами.

Міжгруповий конфлікт. Організація складається з безлічі груп, як формальних, так і неформальних. І в будь-якій організації можуть виникнути конфлікти між такими групами.

Наприклад, відділ збуту, як правило, орієнтований на покупця, у той час як виробничий підрозділ більше піклується про співвідношення витрат й ефективності, а також про економію на обсягах виробництва.

До основних причин конфліктів належать:

1. Розподіл ресурсів.

2. Конфлікт цілей (розходження з метою).

3. Взаємозалежність завдань.

4. Незадовільні комунікації (конфлікт думок).

5. Конфлікт неорганізованості.

6. Конфлікт невідповідності й несумісності (серед підлеглих більш здатні працівники, ніж сам керівник).

7. Конфлікт характерів.