
- •Групова робота
- •Принципи синергетики. Нелінійність (навести приклади із соціально-економічної практики).
- •Категорії синергетики. Біфуркація та флуктуація: сутність, види, економічна інтерпретація (на прикладі).
- •Закон необхідного різноманіття у. Ешбі: сутність, синергетична інтерпретація, приклади із соціально-економічної практики.
- •4. Підприємство як відкрита, самоорганізована, самоуправляєма система. Роль у забезпеченні стійкого соціально-економічного розвитку суспільства.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Державний вищий навчальний заклад “Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана”
Групова робота
з дисципліни:
«Синергетика»
Варіант № 2
Підготували:
студентки 3 курсу 7 групи
спеціальності 6504
“Економіка підприємств”
Ратушна О.С
Муха М.К
Горбатюк В.
Прийняв:
Ільченко Б.
Київ -2012
Принципи синергетики. Нелінійність (навести приклади із соціально-економічної практики).
Нелінійність – непряма залежність самозв’язаних соціальних процесів від інших елементів соціальної системи. Це закон життєдіяльності системи, що перебуває у стані ентропії, та закони її обміну із зовнішнім середовищем, які характеризуються суттєвою нелінійністю.
Нелінійність системи задається нелінійними (важкопрогнозованими, важкокерованими) закономірностями фазових переміщень та обміну із зовнішнім середовищем. Тобто нелінійність – це особлива динаміка системи, яка характеризується неоднозначністю, невизначеністю. Відкритість та нелінійність є необхідними і достатніми умовами виникнення ефектів самоорганізації.
Важливим моментом для розуміння процесів самоорганізації є співвідношення самоорганізуючого, відтворюючого початку, який нарощує неоднорідність у соціальному середовищі, структурує її, і дисипативного, розсіювального початку, який розмиває неоднорідність, прагне перетворити соціальне середовище на атомізовану масу, що не має структурних зв´язків. Якщо розсіювальний дисипативний початок у середовищі переважає, то процес самоорганізації початися не може. Але і без процесу дисипації самоорганізація неможлива.
“Самоорганізаційний підхід до проблеми динаміки складних нелінійних систем із зворотнім зв´язком, а соціальні системи належать саме до таких утворень, дозволяє їх розглядати як динамічно стійкі, гомеостатичні утворення. У цьому гомеостазі внутрішнім механізмом формування структур еволюції складних нелінійних систем є “боротьба” двох початків. Один з цих початків – чинник найрізноманітнішої природи, що розсіює (дисипація). А інший початок – робота джерела, що створює неоднорідності в суцільному середовищі, тобто стабілізаційний чинник”.
З позиції синергетики самоорганізація, соціальні зміни в системах відбуваються в ситуації максимальної нестійкості. Проте за І. Пригожиним, «нестійкість може виступати умовою стабільного і динамічного розвитку. Тільки системи далекі від рівноваги...здатні спонтанно організовувати себе і розвиватися....тому без нестійкості немає розвитку» .
Категорії синергетики. Біфуркація та флуктуація: сутність, види, економічна інтерпретація (на прикладі).
Флуктуації – мікроскопічні зміни в системі, які не призводять до макроскопічних змін у станах, близьких до рівновагомості, але таких, що впливають на еволюцію системи в разі її виходу на біфракційний стан.
Флуктуації будь-якої системи, у тому числі й економіки, відіграють роль рушійних сил розвитку, тому їхнє дослідження є одним з необхідних етапів вивчення розвитку національної економіки.
Флуктуації можна підрозділити на зовнішні й внутрішні.
До внутрішніх економічних флуктуацій можна віднести
коливання доходів, попиту, пропозиції, цін, ставки відсотка, урожайності сільськогосподарських культур, інвестицій, норми й маси прибутку, інновацій, умов кредитування,
випуск кардинально нових товарів, коливання курсів акцій,
виникнення або банкрутство великих фірм,
здійснення великих проектів,
посилення або ослаблення конкуренції,
а також запізнювання інформації й зміна грошових потоків.
Зовнішні флуктуації національної економіки:
1. Зовнішнє економічне середовище: коливання сировинних цін, процентних ставок, валютних курсів, темпів інфляції
зміна цін на внутрішньому й зовнішньому ринку інших держав;
коливання курсів акцій великих корпорацій
зародження й катастрофа великих фірм, приватних або державних монополій
зміна митної політики
зміна співвідношення сил великих центрів світової промисловості
2. Зовнішнє й внутрішнє природне середовище: відкриття нових джерел ресурсів або вичерпання старих
зміна погоди й клімату
екологічні катастрофи
космічні впливи
3. Зовнішнє й внутрішнє соціальне середовище: різке збільшення або зменшення населення
різкий ріст соціальної нерівності
соціальні революції
страйки
зміна форм соціальної організації
катастрофа колоніальної системи
війна або її погроза
4. Держава: зміна ступеня й форм втручання держави в економічне життя
зміна податкової системи
зміна законодавства, кредитної, митної, грошової політики
здійснення державою великих фінансових проектів
зміна уряду, близькість виборів
До певних меж національна економіка може нейтралізувати, "гасити" флуктуації різного характеру, чому сприяє стійкість її структури в еволюційний період, у першу чергу стійкість економічних інститутів.
Лише флуктуації, що досягли певної сили, будуть впливати на національну економіку. Саме такі флуктуації здатні підштовхнути її до крапки біфуркації й викликати самоорганізаційні процеси або організуючі впливи середовища.
Крім загасаючих самостійно або нейтрализуемых національною економікою флуктуацій, існують також кумулятивні коливання, що результируют дії яких поступово накопичуються в економіці й також сприяють настанню стрибка.
Серед кумулятивних флуктуацій особливо варто виділити мультиплікативні й акселеративні флуктуації. Причому до останніх варто відносити не тільки зміну інвестицій і доходу, але й попит, ціни, відсоток, прибуток, заборгованість.
Біфуракція – вилоподібне роздвоєння, розділення соціальних, політичних, економічних, духовно-культурних явищ, процесів, підсистем соціальної системи.
Точки біфуркації – значення параметрів системи, за яких порушуються упорядкованість та стійкість ситеми.
Поведінка всіх систем, що самоорганізуються, у точках біфуркації має загальні закономірності, багато хто з яких уже розкриті концепціями самоорганізації. Розглянемо найбільш важливі з них.
1. т. біфуркації часто провокуються зміною керуючого параметра або керуючої підсистеми, що тягне систему в новий стан.
2. Потенційних траекторій розвитку системи багато й точно пророчити, у який стан перейде система після проходження т. біфуркації, неможливо, що пов'язане з тим, що вплив середовища носить випадковий характер (це не виключає детермінізму між т. біфуркації).
Процеси, що відбуваються в т. біфуркації, самоорганізації - виникнення порядку з хаосу, породжуваного флуктуаціями, - змушують інакше глянути на роль, що виконується хаосом.