2. Завдання й вимоги до ведення бухгалтерського обліку

Основними завданнями бухгалтерського обліку є:

• формування повної та достовірної інформації про господарські процеси й результати діяльності підприємства, необхідної для оперативного управління, а також для використання податковими й банківськими організаціями, інвесторами, постачальниками, покупцями та іншими зацікавленими організаціями й особами;

• забезпечення необхідною інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів для контролю за наявністю і рухом майна та раціональним користуванням виробничими ресурсами;

• виявлення негативних явищ у фінансово-господарській діяльності, запобігання їм;

• виявлення внутрішньовиробничих резервів, їх мобілізація та ефективне використання;

• забезпечення даними для планування, моделювання, прогнозування й прийняття управлінських рішень.

До бухгалтерського обліку ставляться такі основні вимоги:

• бухгалтерський облік майна, зобов'язань і господарських операцій підприємств ведуть у національній валюті України;

• майно, що є власністю підприємства, обліковують окремо від майна інших юридичних осіб, які входять до даного підприємства;

• підприємства здійснюють бухгалтерський облік відокремлено з моменту їх реєстрації як юридичної особи до реорганізації або ліквідації в порядку, встановленому законодавством України;

• бухгалтерський облік майна, зобов'язань і господарських операцій підприємства ведуть шляхом подвійного запису на взаємозв'язаних рахунках бухгалтерського обліку, включених у робочий план рахунків бухгалтерського обліку;

• дані аналітичного обліку повинні відповідати оборотам і залишкам за рахунками синтетичного обліку;

• усі господарські операції та результати інвентаризації підлягають своєчасній реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких пропусків або вилучень;

• у бухгалтерському обліку підприємств поточні витрати на виробництво продукції та капітальні вкладення обліковуються окремо.

3. Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Принципи бухгалтерського обліку й фінансової звітності передбачаються правилами, прийнятими як керівництво до дії. Ці принципи встановлені законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" № XIV від 16.07.99 р.

Бухгалтерський облік і фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, що характеризують якість облікової інформації:

1. Обачність – застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань, витрат і завищенню оцінки активів і прибутків підприємства.

Суть цього принципу полягає в більшій готовності до обліку потенційних збитків, а не потенційних прибутків, що виражається у створенні резервів, і в оцінці активів за якнайменшою з можливих вартістю, а зобов'язань – за щонайбільшою (правило оцінки за якнайменшою з ринкової і фактичної вартості для активів). Цей принцип не має на увазі створення прихованих резервів або перекручення звітності.

2. Повне висвітлення – фінансова звітність повинна включати всю інформацію про фактичні й потенційні результати господарських операцій і подій, здатних впливати на рішення, що приймаються на її основі.

Даний принцип означає, що бухгалтерська інформація має відображати економічну сутність операцій підприємств, а не формальну сторону, власне правове оформлення і т.д. Це поширюється фактично на кожну цифру і букву фінансової звітності.

3. Автономність – кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства.

3. Послідовність – постійне (щороку) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована й розкрита у фінансовій звітності.

3. Безперервність – оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися далі. Принцип передбачає, що підприємство нормально функціонує та його діяльність триватиме далі, підприємству не загрожує банкрутство, і воно не має намірів ліквідувати або істотно скоротити свою діяльність. Даний принцип служить основою включення різних статей у баланс за фактичною собівартістю, а не за ринковою вартістю, тобто за ціною можливої реалізації активів і зобов'язань у разі ліквідації, і основою відображення у звіті фінансових результатів діяльності підприємства.

6. Нарахування і відповідність доходів та витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів. При цьому доходи та витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

7. Превалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх суті, а не тільки з огляду на юридичну форму.

8. Історичної (фактичної) собівартості – пріоритетна є оцінка активів підприємства з урахуванням витрат на їх виробництво і придбання.

8. Єдиний грошовий вимірник – вимірювання й узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці.

8. Періодичність – можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди з метою складання фінансової звітності. Даний принцип передбачає, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щокварталу наростаючим підсумком із початку звітного року в складі ф.№1 Балансу і ф.№2 Звіту про фінансові результати. Перший звітний період новоствореного підприємства може складати менше 12, але не більше 15 місяців. Звітним періодом підприємства, яке ліквідовується, є період із початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.