Висновки
Дисертаційне дослідження дало змогу вирішити наукове завдання, яке полягало у всебічному аналізі, розкритті сутності й особливостей правового регулювання судового захисту трудових прав громадян. У результаті всебічного дослідження захисту трудових прав громадян в суді з урахуванням сучасних реалій українського суспільства та ретельного аналізу наукових поглядів і положень чинного законодавства сформульовано теоретичні висновки та практичні пропозиції щодо вдосконалення правого регулювання цієї сфери:
1. Право на судовий захист – це передбачена законодавством можливість фізичних та юридичних осіб захищати свої права в судах загальної і конституційної юрисдикції. Це право слід розглядати двояко: з одного боку, як одне з конституційних прав людини в державі нарівні з іншими політичними, економічними, соціальними й культурними правами, а з другого – як право, що закріплює спеціальний механізм захисту всіх без винятку вищезазначених прав.
2. Правосуддя – це діяльність суду за встановленою законом процедурою по захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб і юридичних осіб при дійсному або передбачуваному порушенні норм конституційного, цивільного, трудового, кримінального, адміністративного чи інших галузей права.
3. Сьогодні не можна вести мову про Конституційний Суд України як про „квазіорган правосуддя” або відносити його до контрольно-наглядової гілки державної влади, бо це орган судової влади, якому притаманні певні особливості діяльності і правовий статус, що дещо відрізняється від статусу судів загальної юрисдикції, що зумовлено предметом його відання. Необхідно підвищити ефективність і доступність захисту прав і свобод громадян Конституційним Судом України, для чого в Конституції України слід передбачити право громадянина на безпосереднє звернення зі скаргою про порушення своїх прав і свобод до цього Суду України для перевірки останнім конституційності законів.
4. З метою вдосконалення діяльності державної влади в Україні, зокрема, судової гілки влади, потрібно: (а) налагодити належну взаємодію між різними гілками влади по вирішенню різноманітних завдань, що стоять перед державою; (б) забезпечити належний судовий контроль за діяльністю законодавчої й виконавчої гілок влади, а також контроль парламентський і виконавчої влади за діяльністю судової влади; (в) установити належне фінансове й матеріально-технічне забезпечення функціонування судів і суддів; (г) приділяти більше уваги підбору кандидатів на посади суддів; (д) своєчасно провадити підвищення їх кваліфікації; (е) посилити відповідальність суддів за невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов’язків; (е) забезпечити належний громадський контроль з боку представників суспільства за справедливим застосуванням судами закону.
5. Основними способами захисту трудових прав є (а) державний нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства, (б) захист трудових прав працівників профспілками, (в) захист трудових прав шляхом вирішення трудових спорів у комісіях по трудових спорах, (г) судовий захист, а також (д) самозахист трудових прав.
6. Хоча сьогодні функціонування національної судової системи має певні недоліки, в той же час порівняно з іншими способами захисту трудових прав судовий захист є надійнішим, якіснішим та об’єктивнішим з огляду на місце суду в системі поділу влади, незалежність, недоторканність і незмінюваність суддів, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність, гласність, самостійність судів.
7. Міжнародне співтовариство приділяє особливу увагу захисту трудових прав громадян. Провідне місце серед міжнародних інституцій, покликаних здійснювати такий захист, посідає Міжнародна організація праці, що налічує 3 етапи свого функціонування: 1919 – 1939 рр. – етап становлення (утворення органів МОП, членство в ній невеликої кількості держав, переважно європейських); 1944 – 1989 рр. – етап розвитку (визначення нових цілей МОП, зростання кількості держав – членів); 1990 р. – дотепер – це сучасний етап діяльності МОП, що характеризується певним коректуванням цією організацією своєї діяльності, визначенням нових способів досягнення цілей, закріплених у своєму Статуті з огляду на глобалізацію світової економіки й закінчення холодної війни.
8. Важливе значення для забезпечення судового захисту трудових прав у міжнародному просторі мають міжнародні договори між окремими державами. Вони мають обов’язковий характер для держав, що їх уклали, як правило, укладаються з метою забезпечення реалізації й захисту прав і свобод своїх громадян на території іншої держави. З урахуванням цього Україні за допомогою міжнародних договорів необхідно активізувати свою діяльність на шляху забезпечення своїм громадянам вільного доступу до судових установ інших країн.
9. Трудовий спір – це розбіжності позовного й непозовного характеру між сторонами трудових і пов’язаних з ними відносин, передані на вирішення компетентного органу з розгляду трудових спорів.
10. Доцільним є визначення категорії „юридичний процес” у широкому й вузькому значенні. У широкому під ним слід розуміти послідовні, регламентовані нормативно-правовими актами, взаємопов’язані дії державних органів влади, органів місцевого самоврядування та інших суб’єктів правотворчої і правозастосовчої діяльності по прийняттю нормативно-правових актів і юридичних рішень. У вузькому – це послідовні, регламентовані законом, взаємопов’язані дії суду по вирішенню спорів, які виникають з існуючих у державі правовідносин.
11. Можна вирізнити декілька підходів до організації трудової юстиції в зарубіжних країнах. Так, у Франції, ФРГ, Іспанії, Польщі, Ізраїлі діють спеціалізовані трудові суди, в Італії й Нідерландах трудові спори розглядають загальні цивільні суди, в США та Канаді трудові спори розглядають спеціальні адміністративні органи. Зарубіжні країни встановлюють різну компетенцію судових установ. Приміром, у Франції, Італії й Польщі в судах розглядаються тільки індивідуальні трудові спори, у ФРГ, Швейцарії та Японії – як індивідуальні, так і колективні трудові спори позовного характеру. У Ізраїлі трудовим судам надана найширша компетенція, яку складають індивідуальні трудові спори, колективні трудові спори про порушення укладеного колективного договору, спори про укладання колективного договору, спори між членами профспілки та профспілкою, між профспілками, об’єднаннями роботодавців. Особливостями розгляду трудових спорів у судах більшості європейських країн є спрямованість дій суду на примирення сторін спору, менш формалізована процедура судочинства, безоплатність трудового процесу, необов’язковість ведення протоколів судових засідань, скорочені строки розгляду трудових справ, необов’язкова участь адвоката в судових засіданнях судів першої інстанції.
12. З метою підвищення ефективності судового захисту трудових прав громадян і з урахуванням того, що сьогодні існує багато проблем щодо вирішення місцевими загальними судами трудових спорів, необхідно створити в Україні спеціалізованої трудової юстиції. Пропонуємо таку систему спеціалізованих трудових судів: місцеві трудові суди, апеляційні трудові суди і Вищий трудовий суд України. Місцеві, як суди першої інстанції, слухають справи, що виникають із трудових правовідносин. Їх доцільно створити в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві й Севастополі. Розгляд трудових спорів у таких судах варто здійснювати колегією у складі одного судді і 2-х народних засідателів, які при відправленні правосуддя користуються всіма правами суддів. При цьому треба, щоб один народний засідатель представляв інтереси найманих працівників, другий – роботодавців. Апеляційні трудові суди, як суди другої інстанції, розглядають апеляційні скарги на рішення місцевих трудових судів. Вони створюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України. У складі такого суду можуть функціонувати судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної судової юрисдикції. Трудові справи у судах апеляційної інстанції є сенс слухати колегією у складі 3-х суддів. Вищий трудовий суд України – це суд касаційної інстанції, який розглядає в порядку касаційного провадження касаційні скарги на рішення трудових судів перших 2-х інстанцій. У цьому Суді України можуть існувати судові палати з розгляду окремих категорій справ за визначеною спеціалізацією в межах відповідної судової юрисдикції. Важливо трудові справи у Суді касаційної інстанції заслуховувати колегією у складі не менше 3-х суддів. Для вирішення загальних питань діяльності спеціалізованих трудових судів у цьому Суді України необхідно передбачити такий орган, як Пленум Вищого трудового суду України.
До компетенції спеціалізованих трудових судів України, вважаємо, потрібно включити: вирішення індивідуальних трудових спорів, спорів про визнання страйку незаконним, колективних трудових спорів у випадку законодавчої заборони страйку й неврахування сторонами спору рекомендацій Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту).
13. З метою унеможливлення безпідставних затримок надання відповіді на заявлені вимоги найманих працівників в ч. 3 ст. 5 Закону України „Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” варто закріпити положення щодо скорочення загального строку розгляду вимог і прийняття роботодавцем рішень до 14 днів. Зазначена пропозиція відповідатиме положенням підпункту 1 пункту 3 Рекомендації Міжнародної організації праці №92 1951 р. "Щодо добровільного примирення та арбітражу", яким встановлено, що "Процедура примирення повинна бути безплатною та оперативною: час, відведений на процедуру державним законодавством, має бути встановлено завчасно та зведено до мінімуму".
14. Зроблено висновок про необхідність роздільної кодифікації матеріальних і процесуальних правових норм в царині праці шляхом прийняття Трудового і Трудового процесуального кодексів України. У Трудовому процесуальному кодексі України слід визначити: основні поняття, які в ньому застосовуються; завдання і принципи трудового судочинства; компетенцію трудових судів стосовно вирішення трудових справ; склад суду; порядок і підстави відводів і самовідводів; порядок фіксування процесу; склад учасників трудового процесу, їх правовий статус; види й розміри судових витрат; строки позовної давності; процедуру провадження в судах першої, апеляційної й касаційної інстанції та ін.