Механізм формування пропозиції грошей

У розпорядженні центрального банку знаходяться економічні важелі, спираючись на які він здатний впливати на формування грошової пропозиції і регулювати грошовий обіг у країні. Серед них важливе місце належить показнику “грошова база”, який широко використовується при визначенні потенційних можливостей емісії і прогнозування динаміки грошової маси.

Грошова база ¾ це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи, на основі якої через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей.

За структурою грошова база складається з суми готівки в обігу, готівки в сейфах (залишків кас банків) та резервів комерційних банків, що знаходяться на рахунках у центральному банку. При цьому, загальний обсяг резервів комерційних банків включає суму запасів готівки у касах банків та їх коштів на рахунках в центральному банку

Отже, грошова база включає гроші готівкою (М0) і банківські резерви (R):

Мh = М0 + R. (1)

Грошову базу, яка має властивості мультиплікаційного впливу на пропозицію грошей, ще називають ланкою підвищеної ефективності або “сильних” грошей. Цей показник відомий у монетарній теорії як Mh - hign - powered money. Він визначає категорію грошей, яка може безпосередньо контролюватися центральним банком, тобто відноситься до числа найбільш важливих показників діяльності банківської системи з точки впливу на ситуацію, що складається на грошовому ринку.

Грошовий мультиплікатор. Величина множника (коефіцієнта) на яку збільшується кількість грошей в обігу в результаті операцій на відкритому ринку, називається грошовим мультиплікатором.

Величину грошового мультиплікатора можна визначити як відношення:

Грошова маса М1

m = ¾¾¾¾¾¾¾¾¾ = ¾¾¾¾ ,(2)

грошова база Мh

Грошовий мультиплікатор у більш широкому вигляді можна виразити формулою:

1 + c

m = ¾¾¾¾¾ ,(3)

r + c

де, с ¾ відношення суми готівки до депозитів (візьмемо цей показник за 25 відсотків);

r ¾ норма обов’язкового банківського резерву ¾ (15 відсотків). Підставивши значення, отримаємо:

Одержаний коефіцієнт означає, у скільки разів зростатиме ефективність грошової бази. Його величина є зворотною величиною до норми обов’язкових банківських резервів, а також до співвідношення між обсягами готівки і депозитів. Це свідчить про те, що зі збільшенням резервної норми або при більш високому співвідношенні готівки відносно депозитів, величина грошового мультиплікатора зменшуватиметься.

Основний сенс грошового мультиплікатора полягає в тому, що він примножує в кратно разів кількісні параметри грошової маси. Тобто він показує максимальну кількість нових кредитних грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця (долар чи гривня) від операцій на відкритому ринку. У нашому прикладі величина грошового мультиплікатора становить 3,125. Якщо центральний банк закупить пакет цінних паперів на 1 мільйон доларів, то грошова маса відповідно зросте на суму 3,125 мільйона доларів.

Значення цього показника може змінюватися, тому що воно залежить від монетарної політики банків та поведінки населення, попри все грошовий мультиплікатор у міру стабільний. В економіці України він лишався постійним протягом 1993 та 1994 років на дуже низькому рівні 1,35; почав зростати з листопада та досяг значення 1,50 в січні 1995. Відповідно фактичний процент резервування знаходився на дуже високому рівні ¾ більш ніж 50% депозитів, хоча норма обов’язкових резервів повинна була складати 15%.

Графік 1. Грошовий мультиплікатор (грудень 1992 ¾ січень 1995)

В цілому слід відмітити, що центральний банк у меншій мірі контролює механізм грошового мультиплікатора, ніж грошову базу. Не дивлячись на те, що центральний банк визначає норму резервних вимог, облікову ставку, але він не може безпосередньо впливати на співвідношення резервів і депозитів і тим більше контролювати співвідношення готівки і депозитів, які зберігаються населенням.

Пропозиція грошей. Нагадаємо,що пропозиція грошей (Ms) прямо пропорційна грошовій базі і залежить від величини грошового мультиплікатора. Для її визначення побудуємо рівняння:

1 + c

Ms = Mh * ¾¾¾¾¾, або Ms = Mh * m(4-5)

r + c

Отже, із рівняння (4) можна зробити висновок, що взаємодія двох величин: грошової бази і грошового мультиплікатора визначає потенційні можливості банківської системи в забезпеченні приросту грошової маси тобто додаткової пропозиції грошей.

Таким чином, розглядаючи механізм формування пропозиції грошей, ми переконалися, що центральний банк може суттєво впливати на пропозицію грошей, хоч і не в стані повністю її контролювати. Однак розглянуті монетарні інструменти потрібно розглядати не ізольовано, а тільки у взаємозв’язку з іншими: операції на відкритому ринку, валютні і дисконтні операції та облікової ставки. Інструментарій монетарної політики буде розглядатися у наступному розділі.