Місце мотопіхотного (танкового) взводу в бойовому порядку роти (батальйону)

Роль та місце мотопіхотного (танкового) взводу визначається його призначенням, місцем в бойовому порядку роти (батальйону), складом, бойовими можливостями, характером завдання і тим, як впливає виконання завдання взводу на хід бою мотопіхотної роти (батальйону). Роль мотопіхотного (танкового) взводу в обороні залежить від:

- напрямку, на якому він обороняється;

- характеру завдання.

Мотопіхотний взвод в обороні одержує завдання по нанесенню противнику ураження вогнем ще до підходу його до переднього краю; не допустити прориву в глибину, а у випадку вклинення – знищити вогнем і контратаками у взаємодії з іншими підрозділами роти; відновити положення, що займається.

Мотопіхотний (танковий) взвод в обороні виконує бойові завдання як у складі роти, так і самостійно. Самостійно мотопіхотний (танковий) взвод діє при виконанні завдань:

* в бойовій охороні;

* в розвідці;

* в резерві батальйону.

Під час ведення оборони у складі роти в залежності від обстановки та характеру місцевості мотопіхотний (танковий) взвод може знаходитися:

- в першому ешелоні;

- у другому ешелоні.

Мотопіхотний (танковий) взвод, що діє умовах безпосереднього зіткнення з противником на найбільш танконебезпечному напрямку, вирішує найбільш складне завдання, він першим приймає на себе основну силу вогню різноманітних засобів ураження, а потім і сильний удар танків та піхоти противника.

Мотопіхотний (танковий) взвод, що обороняється в першому ешелоні роти на напрямку зосередження основних зусиль, має такі завдання: нанести у взаємодії із сусідами ураження противнику перед переднім краєм, відбити його атаку та утримати опорний пункт, що займає. У випадку вклинення противника в опорний пункт або в проміжки з сусідами взвод вогнем всіх засобів має нанести йому максимальне ураження та не допустити його подальшого просування в глибину оборони і в сторони флангів і тим самим створити вигідні умови для знищення його резервами старшого командира. Таким чином, взводу, що обороняється в першому ешелоні на напрямку зосередження основних зусиль, відводиться вирішальна роль у відбитті атаки танків та піхоти противника перед переднім краєм оборони і утриманні першої траншеї.

Мотопіхотний (танковий) взвод, що діє на другорядному напрямку, має завдання стійко обороняти опорний пункт, на допустити прориву противника на найбільш важливих напрямках та не допустити його розповсюдження у фланг і тил підрозділам, що обороняються на головному напрямку. В цьому випадку взвод отримує більший за розмірами опорний пункт та менше засобів посилення або зовсім їх не отримує.

Мотопіхотному (танковому) взводу, що складає резерв батальйону, призначається район або опорний пункт, де він знаходиться в готовності до виконання раптово виникаючих завдань або для посилення (заміни) підрозділів першого ешелону у випадку втрати ними боєздатності.

Підрозділи бойової охорони виділяються, як правило, від мотопіхотних або танкових батальйонів (батальйонних тактичних груп). Вони висилаються на віддалення 2-2,5 км від переднього краю оборони. У склад бойової охорони може бути включено від посиленого взводу до роти.

Мотопіхотний (танковий) взвод, що призначений у бойову охорону, обладнує призначену позицію і знаходиться в готовності до знищення розвідки противника, а також недопущення раптового нападу противника на головні сили.

Бойова охорона призначається при відсутності зіткнення з противником для введення його в оману відносно побудови оборони, розташування на місцевості основних сил та реального накреслення переднього краю оборони підрозділів, а також створення умов, що примушують тих, хто наступає, передчасно розгорнути головні сили та розкрити свій задум, що дозволить нанести його угрупуванню втрати ще на підступах до оборони, понизивши боєздатність.

Тісно взаємодіючи з іншими підрозділами, бойова охорона:

- веде розвідку противника, що висувається;

- не допускає проникнення розвідки противника до головних сил;

- не допускає раптового нападу противника на головні сили;

- стійкою обороною на окремих рубежах наносить втрати в живій силі та техніці;

- примушує противника розгорнутися в невигідних для нього умовах, по можливості затримує та дезорганізує його просування.

Крім того, мотопіхотні (танкові) роти першого ешелону батальйону виставляють перед своїми опорними пунктами безпосередню охорону, пости спостереження. Безпосередню охорону рекомендується розташовувати не далі 500 м від переднього краю. Відкриті фланги і стики забезпечуються дозорами та секретами. Для спостереження в тилу роти можуть висилатися патрулі та дозори.

Для ведення оборони мотопіхотний взвод отримує район – позицію по фронту до 700 м, в якому обладнує опорний пункт. Вважається, що взвод здатний утримати опорний пункт до 400 м по фронту і до 200 м в глибину. Проміжки між опорними пунктами взводів роти можуть досягати 200 м.

Мотопіхотному взводу вказується:

• основний район оборони;

• 2 – 3 запасних райони оборони.

В межах району бойових дій мотопіхотному (танковому) взводу передбачається обладнання не менш ніж трьох позицій, ешелонованих в глибину. Звичайно першу з них взвод займає, а друга і третя підготовлюються. Дві останні позиції можуть бути зайняті в ході бою, коли у противника, який наступає на цьому напрямку, намітився успіх.

Опорний пункт мотопіхотного взводу – це район місцевості, в якому взвод з засобами посилення розташовується в бойовому порядку, створює систему вогню, обладнує його в інженерному відношенні та знаходиться в готовності до відбиття атаки противника.

Танки, придані мотопіхотному взводу, займають оборону в опорному пункті взводу та підсилюють його протитанкові можливості. Ширина і глибина опорного пункту мотопіхотного (танкового) взводу, відстань між підрозділами та вогневими засобами в ньому повинні забезпечувати:

- відбиття атак танків і піхоти противника перед переднім краєм та знищення їх при вклиненні в глибину опорного пункту (району);

- розосередження підрозділів в опорному пункті з метою найменшого ураження від вогню артилерії та ударів авіації, високоточної зброї противника;

- можливість проведення маневру як вогнем, так і підрозділами.

Глибина опорного пункту мотопіхотного (танкового) взводу створюється за рахунок сил та засобів, які знаходяться в глибині, та уступного положення позицій мотопіхотних відділень (танків). Сили та вогневі засоби, які знаходяться в глибині, повинні знаходитися на такому віддаленні, щоб вони своїм вогнем могли підтримувати підрозділи, що ведуть бій на передньому краї. З врахуванням дальності ефективного вогню БМП (БТР) глибина опорного пункту взводу має бути до 200 м .

Бойовий порядок мотопіхотного (танкового) взводу в обороні

Бойовий порядок мотопіхотного взводу складається з бойових порядків мотопіхотних відділень та вогневих засобів, що залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира взводу, і в залежності від умов може будуватися:

• в одну лінію (позиції всіх відділень розташовується на одній лінії);

• в дві лінії (позиція одного з відділень обладнується в глибині опорного пункту в 100 – 200 м за позиціями відділень першої лінії).

Мотопіхотний взвод першого ешелону роти має завдання у взаємодії з іншими підрозділами, приданими та підтримуючими засобами зупинити противника перед переднім краєм оборони і не допустити вклинення його у взводний район оборони.

Мотопіхотний взвод другого ешелону роти має завдання підтримати вогнем бій взводів першого ешелону, не допустити проникнення противника в глибину району оборони роти, забезпечити фланги і тил роти, а у випадку вклинення противника в оборону у взаємодії з іншими підрозділами нанести йому ураження та відновити положення по передньому краю оборони.