2.7. Кульбаба лікарська (Taraxacum officinale Wigg )

На­родні назви: кульбаба звичайна, бабакуля, молочай, лі­тучки, пустодуй, пухлянки. Родина складноцвітих.

Багаторічна трав'яна рослина з білим молочним соком, товстим стрижневим слабкорозвиненим коренем і густо-во­лохатою шийкою. Листки ланцетовидні або довгасті обернено-яйцевидні чи струговидно-надрізані, у прикоре­невій розетці їх багато. Квіткове стебло (стрілка) заввишки до 40 см, без листків, дудчасте (порожнисте), на верхівці несе один квітковий кошик. Кошик великий, з численни­ми язичковими яскраво-жовтими квітками. Плід — сім'ян­ка з чубком, яка після достигання утворює пухнасту сіру­вато-білу кулю (звідси і назва рослини), що розлітається па повітрі від легкого подиху вітру. Кульбаба—найпо­ширеніша рослина на земній кулі.

Цвіте з квітня до вересня.

Кульбаба росте всюди. Навесні наступає пора й стають золотими від тисяч суцвіть кульбаби узбіччя доріг, сільські околиці або тимчасово забуті будівельниками міські пустирі. Його жовті й білі суцвіття, зібрані в шапочки чубчики сім'янок, настільки звичайні, що люди майже ніколи не обертають на них уваги. А даремно, кульбаба - гарний "метеоролог". Перед негодою квітки його закриваються, як би ховаючись від дощу. Перецвіла кульбаба, а на місці суцвіття з'являється біла пухната кулька. Імовірно, кожний бачив, як легкі білі парашютики кульбаби розлітаються навіть при слабкому вітрі. Але це в суху погоду. Перед дощем же вітер ніяк не може зірвати, немов приклеєні, сім'янки. А всі тому, що, почуваючи зміни погоди, рослина складає свою пухнату кульку, як парасолька. [8]

Придивитеся до звичайного польового в'юнка. Його вважають отрутним і одним із самих шкідливих, хоча й самих витончених бур'янистих рослин на півдні. Гарні біло-рожеві лійки квіток пахнуть ніжним, приємним заходом мигдалю. Стебло зі стріловидними листами або стелиться по землі, або в'ється по стеблах сусідніх трав. Його багато по узбіччях доріг і на місцях зернових культур, що примикають до посівів. В'юнок використовує сусідів тільки як механічну опору, без якого-небудь прагнення поживиться чужим соком; харчується завдяки наявності в нього власного корінь і зелених листів. Але, розростаючись, він стискує сусідів своїми обіймами й може зменшити врожай зернових ледве чи не на чверть. У природі є інший вид в'юнка - з більшими білими квітками. Він не ставиться до бур'янистих трав, тому що звичайно росте на вологих місцях - у ярах, по берегам рік і т.п. Для нас обоє в'юнка цікаві як провісники погоди. Якщо квітки в'юнка закриваються - близький дощ, розпускаються в похмуру погоду - до гарних сонячних днів. Поширені в'юнки повсюдно, а цвітуть із червня до кінця вересня.

2.8. Проліска дволиста ( Scillia bifolia l.)

Коли пройдеш навесні по діброві, мжна побачити два неба. Одне вгорі - блакитне із шапками хмар, інше внизу - з перших квітів. На тоненьких стеблинках синіми пухнатими вогниками вже колишуться проліски.

Проліска дволиста (Scillia bifolia L.) Родина Гіацинтові

Зоряними шматочками вологого неба видадуться ці квітки. І ще бірюзовими намистами, загубленими серед вузеньких листочків трави. Вони так численні, як суцільний барвистий килим небесних тонів. Розпускаються квітки в самий теплий час доби - з 10 до 17 ч. Але раптом щось відбувається: ніжні квітки проліски закриваються, складають свої пелюстки й злегка згинають квітконіжку - чекай непогоду, дощ. Проліски - перші весняні квіти й вірні провісники погоди. Їх багато в змішаних і березових лісах, у вільшняках і по берегах лісових рік. [14]

Уявіть рибалку або туриста, що заночував на річковому березі. Прокинувся він раніше, мимоволі замилувався легким туманом над водяною гладдю. Крізь білосизий серпанок ледь пробиваються перші промені сонця. На берегах озер, лісових річок, на топких лісових місцях можна зустріти трав'янисту рослину висотою від 15 до 50см - білокрильник болотяний

 ( образки болотні) (Calla polustris L.) родина ароїдні. Качан білокрильника наполовину оточений великим листком -покривалом. З однієї сторони він зелений, з іншого боку - покритий густими пухнатими волосками й видасться яскраво-білим. У гарну погоду цей листок, схожий на крило птаха, щільно прилягаючи до качана, стирчить нагору, і його білу сторону добре видно навіть здалля. За це біле  "крило" його й прозвали білокрильником. Перед негодою крило відстає від качана, відгинається. І чим ближче дощ, тим більше відхиляється   крило, стає зрештою під прямим кутом до качана. Отут уже його побачити нелегко. Не видно білокрильника, а ми знаємо, що він отут росте - значить насувається негода. Ця прикмета вірна. Крило білокрильника як стрілка справжнього барометра. Стирчить нагору - значить  указує на гарну погоду, починає відхилятися - повідомляє про дощ, що наближається, негоду. Цвіте білокрильник із червня по вересень. На Україні розповсюджений у лісовий  і лісостеповий зонах.  Всі частини цієї рослини отрутні, особливо плоди, але   зате білокрильник болотяний - вірний провісник погоди.