Захист від зброї масового ураження

Захист від ЗМУ в артилерійських підрозділах організовується і здійснюється в усіх видах бойових дій з метою недопущення або максимально послаблення дії на них ядерної, хімічної та біологічної зброї противника, а також результатів зруйнування підприємств атомної енергетики та хімічної промисловості на підрозділи, збереження боєздатності підрозділів і забезпечення успішного виконання ними поставлених завдань.

Захист від ЗМУ вміщує:

- своєчасне виявлення підготовки противника до застосування ЗМУ;

- розосередження підрозділів та періодичну зміну районів їх розташування;

- фортифікаційне обладнання зайнятих підрозділами районів, позицій, рубежів розгортання та підготовку шляхів для маневру;

- використання захисних та маскувальних властивостей місцевості;

- попередження підрозділів про безпосередню загрозу і початок застосування противником ЗМУ, про зруйнування підприємств АЕ та ХП, а також сповіщення особового складу про РХБ зараження;

- здійснення протиепідеміологічних, санітарно-гігієнічних та спеціальних профілактичних медичних заходів;

- виявлення та ліквідацію наслідків застосування противником ЗМУ та зруйнування підприємств АЕ та ХП;

- забезпечення безпеки та захисту особового складу під час дій в зонах зараження, районах зруйнувань, пожеж і затоплень.

Організацію захисту від ЗМУ в дивізіоні (батареї) здійснює командир, і це є одним з найважливіших його обов’язків. Організовуючи захист від ЗМУ командир зазвичай визначає, на забезпечення яких елементів бойового (похідного) порядку та бойових завдань необхідно зосередити зусилля захисту, строк і порядок виконання завдань (заходів) із захисту, виділені сили та засоби, відповідальних виконавців.

Під час бою командир дивізіону (батареї) повинен постійно знати радіаційну, хімічну, біологічну обстановку а також за необхідності уточнювати і змінювати порядок і термін виконання основних заходів по захисту від ЗМУ. Після застосування противником ЗМУ командир дивізіону (батареї) зобов‘язаний вжити заходи по виявленню результатів ядерних ударів і відновленню порушеного управління; визначити боєздатність підлеглих підрозділів і уточнити бойове завдання підрозділам, які зберегли боєздатність; доповісти старшому командиру і прийняти міри по відновленню боєздатності підрозділів; у залежності від умов обстановки, організувати надання допомоги потерпілим, прийняти міри по гасінню пожеж і приведенню техніки і озброєння до стану готовності для подальшого застосування.

У сучасних умовах велику вражаючу дію стала мати не тільки зброя масового ураження, але й звичайна високоточна зброя (ВТЗ).

Її бойову ефективність, на погляд іноземних спеціалістів, у певній мірі навіть можна порівняти з тактичними ядерними боєприпасами малої потужності. Наприклад, одна ракета Т-22 (Т-16) розвідувально - ударного комплексу (РУК) «Джисан» (типу «Асолт брейкер») здатна з високою ймовірністю (0,7-0,8) уразити біля 10 бронеоб’єктів. Відповідно тільки один удар дивізіону таких ракет потенційно може вивести з ладу біля двох танкових батальйонів. Високоточні керовані самонацілювальні боєприпаси тепер має авіація, артилерія. Подальшого розвитку набула протитанкова високоточна зброя (протитанкові керовані ракети). Очевидно, що без прийняття ефективних заходів протидії застосуванню противником високоточної зброї і зниження ефективності її дії на підрозділи, важко забезпечити збереження боєздатності підрозділів у бою. Тому поряд з заходами захисту від зброї масового ураження необхідно проводити заходи по захисту від високоточної зброї.

У принципі частина заходів захисту від зброї масового ураження, а також заходи з радіоелектронної боротьби та маскування забезпечують також і захист від ВТЗ. В усіх випадках ефективний захист підрозділів від зброї масового ураження та ВТЗ неможливий без вмілого використання захисних властивостей місцевості, бойової техніки, здійснення маневру, організації протиповітряної оборони.