5. Обговорення міфу.

Нагірна проповідь Ісуса

• Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство небесне. Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.

• Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.

• Блаженні голодні та спраглі справедливості, бо вони наситяться.

• Блаженні милосердиві, бо вони зазнають милосердя.

• Блаженні миротворці, бо вони синами Бога назвуться.

• Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє царство небесне.

• Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та наговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи, мене ради.

5. Обговорення проповіді.

6. Перегляд відео ролику «10 заповідей»

Конституція України

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей.

Стаття 25. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.

Стаття 27. Кожна людина мас невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

7. Які на вашу думку статі є важливішими? (та ряд інших питань для обговорення ).

Короткий зміст оповідання Льва Толстого «Що живить людей»

Янгол упав з неба. Його знайшов біля каплиці бідний чоботар Семен, котрий віддав йому останню одежину і привів додому жити. Спочатку дружина ледь не вигнала обох, але потім глянула в обличчя незнайомцеві і — полюбила його, а той уперше посміхнувся до неї. Мандрівник назвався Михайлом і став жити разом із подружжям, допомагаючи Семенові у чоботарській справі. Слава про Семенового робітника пішла по всіх усюдах, до нього із замовленнями почали звертатися з віддалених місць не тільки бідні, а й багаті люди.

Одного разу пан замовив пошити собі чоботи з дорогої шкіри, а Михайло подивився на нього якось дивно, посміхнувся і сказав: «Будуть готові, коли треба». І пошив Михайло не чоботи, а босовики, у яких виряджають померлих. А незабаром пані послала слугу сказати, що пан помер. І втретє посміхнувся Михайло до жінки, яка прийшла замовляти взуття для двох нерідних дітей, яких вона пожаліла і взяла до себе після смерті їхньої рідної матері. Тоді Михайло розкрив свою таємницю: він — янгол, якого Бог покарав за те, що він відмовився забрати душу в матері двох дітей. Господь наказав янголу виконати його доручення і дізнатися про три речі: що є в людях (доброта), чого їм не дано (знати своє майбутнє) і що живить людей (любов). І тоді уславив янгол Господа, і виросли у нього крила, і піднявся він у небо.

8. Пояснення оповідання.

Три посмішки янгола символізують три істини, які він пізнав: боротьба добра і зла (перша посмішка); боротьба світла пізнання і темряви незнання (друга посмішка), боротьба життя і смерті (третя посмішка). І, незважаючи на це, в людях є любов, що освітлює усе навколо. Однак людям не дано знати, що їм потрібно для тіла, бо є інші, духовні закони, які скеровують усе на Землі.

9. Перегляд відео ролику «Невидимі діти»

10.Виступ місцевого священика.

11.Діти розігрують сценку «що є любов?», яка базується на притчі про любов

Жив-був чоловік. І почув він якось: “Бог є Любов!”

І вирішив він піти — Любов шукати-знайти.

І став він дослухатися: що про любов люди розповідають?

* * *

І ось що він почув:

… “Люблю я м’ясо! — один сказав. — Пішов, ягнятко зарізав — підсмажив і став їсти тіло його…”

… “Люблю я полювання! — сказав другий. Я на льоту в будь-якого птаха вцілю! І звіра будь-якого в хащах знайду, без промаху його уб’ю і шкуру з нього здеру!”

… “А я якраз люблю хутро носити!” — одна красуня каже.

… “А я ще квіти люблю!” — друга додає… І багато квітів вона в букетах у вази розставляє — і дивиться, насолоджуючись, як вони тихенько в’януть, помирають… І про “любов“ її… вони зовсім не знають!... І стали ж символом любові і краси… позбавлені коренів своїх квіти!…

… “Я владу люблю! — так імператор каже. — Я сам створюю закони для країни! Слухатися будуть всі моїх бажань. Все буде за велінням моїм: я — помилую або страчу, я — мир можу встановити або почати війну!”

* * *

І вжахнувся чоловік тому, що він почув… І вигукнув він: “Але це — не може бути любов’ю!”

Й луною прокотилось в горах: “Це — не любов!...”

І зашепотіли листочки: “Це — не любов!...”

І птахи прокричали: “Це — не любов!...”

І зажурчали річки: “Це — не любов!...”

І пішов чоловік далі…

* * *

… І побачив він у другій країні дитя добре. І запитав:

“Що любиш ти?”

“Я матінку свою люблю, люблю батька, люблю галявину цю в квітах! І річку цю люблю, і цей ліс! А ще люблю я співати і танцювати, люблю працювати і люблю гратися! Всі навколо радіють любові моїй! І люблять всі мене!”

… Закоханого побачив чоловік і те ж саме у нього запитав. Йому у відповідь закоханий повторив своєї любові слова, які коханій промовляв: “Будь щаслива, кохана моя! Нехай — ти тепер з іншим… Тобі я знову повторю: будь щаслива, кохана моя! Будь — щаслива! Знай: радію я за тебе!”

… Побачив чоловік садок прекрасний, неначе розквітла сама земля! І поле хлібне. І того побачив, хто все це виростив. І у нього запитав: “Що любиш ти?”

Той відповів: “Люблю я землю! І на ній вирощую сади, хліби, квітки — і мені у відповідь дають вони свої плоди, красу і пахощі. Плодами прекрасними смакує той, хто сад вирощував й усім любов зумів подарувати!”

… І йшов він країною, в якій був порядок і спокій. І процвітання бачив він у житті людському.

І у правителя країни запитав:

“Що любиш ти?” - “Люблю країну і всіх її людей! — сказав правитель мудрий. — І голову, принижуючись сам — готовий схилити: щоб для країни зміцнити мир, війну не допустити!”

… І далі йшов цей чоловік — і слухав, і дивився…

І він побачив Майстра Душі, котрий Бога серцем всім любив.

І чоловік тоді у Майстра запитав: “Скажи мені, яка ж ота любов, якої навчає Бог? І як її пізнати? І як любов і не любов зуміти розрізнити?”

І Майстер відповів: “Любов не може бути — в бажанні лиш для себе! То — пристрасті, забаганки … Любов — вона основа Світобудови! І ще Любов — то світло у душі!”

І далі Майстер так навчав:

“Вода струмує прозорий свій потік і поїть всіх — так любить Бог!

Земля вирощує і носить на собі усі життя — так любить Бог!

Сіяє сонце і дарує світло всьому і всім — так любить Бог!

Люби і ти — всьому завжди турботу й ніжність ти свою даруй!

Любов, що одаровує — ось світло для душі!

В собі любов зрости — і Бога зможеш відчувати ти!”