Трудові свята та обряди

Виходячи перший раз орати, або сіяти, господар брав свячену свічку та хліб-сіль. Розтеляв білу скатірку, клав свічку і хліб-сіль. Потім брався за плуг і казав “Благослови, Боже!” аж тоді починав сіяти чи орати.

Для початку робіт вважалися вдалими і хорошими днями жіночі дні – середа, п’ятниця, субота.

В нас по закінченню садіння бараболі треба сісти на землю і горнути до себе груди землі. Щоб в корчах було багато бараболі, як ті грудки землі. Потім бистро вставали, щоб вона почала бистро рости. Є повір’я, які груди пригорнути, така й бараболя вродить.

Зажинки починали вдосвіта і обов’язково на легкий день, тобто жіночий: середу п’ятницю, суботу. Помолившись йшли у поле, щоб доки зійде сонце, зробити “жнив’яний почин” – обрядовий сніп. Зажинок починали господар або найстаріша жінка.

Коли нажали жменьку збіжжя складали їх навхрест. Цей “зажинковий хрест”символізував початок жниварської пори.

Перший сніп несли додому ставили під образами і там він мав стояти аж до кінця збору врожаю та завершення молотьби. Цей сніп обмолочують окремо. З того зерна, якщо є дівчина на виданні, пекли коровай і починали осінній засів. Вважалося, що солома із цього снопа дуже добра для худоби – зберігає здоров’я.

Звичаю колядувати на першому снопові у нас не має.

У нас був звичай “закруток-оберегів”. Їх робили для того, щоб вберегти ниву “від бурі, граду та злих очей”. Ще робили “закрутки-напасниці”для зловмисників, якшо між односельцями виникали сварки, незлагоди, шо переходили в ворогування.

В день закінчення жнив, люди плетуть із останніх колосків вінок. Кілька колосків не дижинали, бо робили “спасову бороду” ці колоски треба зв’язати червоною ниткою, щоб вийшла китиця – спасова борода. Співали при цьому:

Сидів ворон на коні,

Дивився бороді!

Сріблом, золотом облита,

Красним шовком обвита…

За народним віруванням, якщо хлопці пролізуть крізь спасову бороду, то будуть багаті.

В нашій місцевості існував звичай плести вінок із колосків пшениці або жита. Жінки вибирають між своїх найкращу дівчину і дають їй в руки – квітку-вінок з колосків. Потім дівчина йде полем і селом перша, а другі йдуть за нею.

Один з господарів готував святковий обід і чекав на процесію. Він приймає квітку-вінок з рук дівчини і дає її гроші. Господар зберігає цей віно до Спаса, а на Спаса несе до церкви святити.

Обжинки проходили з величальними в веселими піснями. Пісня май чудодійні властивості, вона помагає людині працювати і віддихати, може подарити радість і зарадити горю.

Здивувалися ліси

Де ж поділися вівси

Женці їх розжинали

Залізними серпами.

В день коли кінчаються жнива люди ходять полем і плетуть з останніх колосків вінок.

Дозволялось робити на землі від Благовіщення (7 квітня) до Введення (4 грудня), а від Введення до Благовіщення земля спить і набирається сили. Існує повір’я якшо не дотримуватися тих правил то людини накликає на поле бурю, а на себе зневагу від людей.

Обряди пов’язані з домашніми тваринами

Тварин в природі поділяють на чистих і нечистих. Нечисті тварини створені нечистою силою і м’ясо цих тварин їсти не можна.

Худобу вперше виганяють на пасовисько, свяченою вербою.

Щоб худоба не розбігалась, пастухи обходили її із замком.

В нас знають повір’я, що домашню худобу, особливо коней потрібно було добирати в масть домовому. Визначали по тому, якої масті в домі кіт приживається добре.

В нас є звичай, як купувати, або продавати худобу гроші давали не в руки, а ложили на край столу (щоб велися гроші і в покупця і в продавця). Худоба продавалась без налигача, покупець повинен мати свого налигача.

Нову корову кілька днів тримають вдома, годують такими самими кормами, як тамтой перший господар.

Корів пастухи прикрашали вінками на Івана Купала, в той час є дуже багато відьом, а вінки ніби були оберегами.

На Івана Купала коровам натирали вим’я часником, щоб уберегти від відьом. Перший раз вигонили корів на пасовисько свяченою вербою. Чіпляючи до ріг червоні стрічки, а коням заплітають в гриву червоні банти. Щоб відьми не чіпали корів, їх обсипали свяченим маком і кропили свяченою водою. Розкладали в хліві полин та гілочки осики.

У нас немає звичаю заводити корову, коня, вола до хати на Різдво, або на Новий рік.

Тваринам давали свячену їжу.

Існують повір’я, що домашні тварини вміють розмовляти, це відбувається в ніч на Водохреща. Підслуховувати ці розмови не можна, бо за це може Бог покарає.

Існує повір’я ніби в одного чоловіка, звали його Кирило, була добра корова. Він побачив, що в хліві є вуж. Господар хотів позбутися його, але вуж вертався назад. Оказується, що вуж живе лише в господарстві де є добра корова, а вуж приносить багатство і щастя господарям. Плазуна не можна ше вбивати.

41