3. Кількісні обмеження в зовнішній торгівлі Європейського Співтовариства

Кількісні обмеження у взаємній (внутрішній) торгівлі країн ЄС було усунуто у 60-і рр. XX ст. внаслідок підписання Римських угод (1957).

За су­часних умов усі національні або спільні добровільні обмеження експорту в ЄС ліквідовано.

Квотування та ліцензування ( Регламент Ради № 520/94). Системно квоти ЄС зберігав до 2005 р. лише у торгівлі текс­тилем та одягом за Угодою 1994 р. Вони поступово скорочува­лися у чотири етапи: у 1995 p., 1998, 2000 та 2005 pp. За су­часних умов ЄС використовує незначну кількість квот переважно у сільському господарстві, рибальстві та до окре­мих країн - нечленів COT, переважно для імпорту сталеливар­них та текстильних виробів.

П'ять основних причин необхід­ності усунення кількісних обмежень у зовнішній торгівлі Спів­товариства:

1. кількісні обмеження вступають у протиріччя з необхідністю відкриття внутрішніх ринків для ефективної кон­куренції

2. кількісні заходи захисту ЄС часто були неефек­тивні

3. розвинута економіка ЄС менше потребує таких радикальних заходів

4. зобов’язання в рамках СОТ

5. збільшення прямих іноземних інвестицій робить невигідними кількісні обмеження для широких кіл споживачів і виробників

4. Антидемпінгове регулювання Євросоюзу

Розпорядження Європейської Комісії стосовно демпінгу відносяться до одних з перших з часу заснування організації. У 1968 році був прийнятий перший правовий акт ЄЕС з питань захисту від демпінгового та субсидованого імпорту та застосування антидемпінгових і компенсаційних заходів. Сучасне антидемпінгове регулювання ЄС побудоване на Ан­тидемпінговому кодексі СОТ (1994). Воно включає чотири ос­новні регламенти Ради, серед яких базовим є Регламент N9 384/96

Дві умови застосування антидемпінгових заходів:

- наявність демпінгу (Ключовий критерій – співвідношення між ціною експортованого продукту та його нормальною вартістю).

- доведена шкода виробнику ЄС як наслідок демпінгу (Ви­значення шкоди має вклю­чати оцінку наступних моментів:

• обсягу імпорту демпінгового товару

• ціни демпінгованого товару

• подальших наслідків для товаровиробників Співтоварист­ва).

Демпінгова маржа виникає як різниця між нормальною вартістю та ціною експорту. Мінімальний поріг демпінгу - 2 %.

Комісія може встановити попереднє антидемпінгове мито на термін макси­мум до дев'яти місяців, а зазвичай до 6 місяців. Після встанов­лення фактів демпінгу та шкоди Комісія визначає остаточне ан­тидемпінгове мито.

ЄС розробив спеціальний механізм антидемпінгової політи­ки щодо імпорту з країн з неринковою економікою. Вони поді­лені на дві групи: до першої відносяться Албанія, Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Грузія, КНДР, Киргизстан, Молдова, Монголія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан (Регламент № 384/96, ст. 2, п. 7 (а) з відповідними змінами), до другої -Росія, Україна, КНР, В'єтнам, Казахстан (Регламент № 905/98).

Для антидемпінгової політики ЄС характерні три ос­новні особливості:

1. ЄС є одним з лідерів у ви­користанні антидемпінгових заходів у сучасній світовій торгівлі

2. зміни у географічній структурі розслідувань

3. зміни галузевої структури розслідування