22. Механізм функціонування ринку праці суб’єкти, об’єкти, засоби впливу.

Механізм функціонування ринку праці є способом взаємодії та узгодження інтересів роботодавців і реальних та потенційних працівників щодо обсягів та умов використання праці в різноманітних трудових процесах.

Об’єктом ринку праці є послуги праці. Саме вони реалізуються у процесі виробництва, а після його завершення дістають ринкової оцінки.

Суб’єктами ринку праці є сторони – учасники процесу праці працівники як власники робочої сили і продавці послуг праці; підприємці як власники капіталу і покупці послуг праці; організації найманих працівників та організації роботодавців; держава, яка виконує певні функції щодо регулювання відносин між ними.

23. Гнучкість та жорсткість ринку праці сутність та критерії.

Механізм функціонування ринку праці як відкритої системи повинен містити засоби пристосування до змін та коливань у суспільстві, економіці або виробництві. Ступінь швидкості пристосування визначає жорсткість або гнучкість ринку праці. Жорсткий ринок праці реагує на зовнішні зміни зниженням або зростанням зайнятості та заробітної плати, проте характеризується гарантією та стабільністю зайнятості, більш стійкими доходами, незмінністю змісту роботи, безпекою праці, вищим ступенем соціального захисту, ніж гнучкий. З іншого боку перевагами гнучкого ринку праці є різноманіття соціально-правових та організаційно-економічних заходів для забезпечення швидкої адаптації як роботодавців, так і працівників до нових умов.

-Відповідно до адаптаційних стратегій на ринку праці виокремлюють такі типи його гнучкості

-Гнучкість зовнішнього для підприємства ринку праці;

-Гнучкість внутрішнього для підприємства ринку праці;

-Функціональна, або організаційна гнучкість;

-Фінансова гнучкість;

-Просторова гнучкість, або гнучкість розміщення робочих місць;

-Гнучкість форм професійно-кваліфікаційної підготовки та перепідготовки працівників.

24. Зайнятість та категорії зайнятих осіб за вітчизняним законодавством.

Згідно із законом України “Про зайнятість населення” до зайнятого населення належать громадяни нашої країни, які проживають на її території на законних підставах, а саме

• працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні та за кордоном;

• громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їхніх сімей, які беруть участь у виробництві;

• громадяни, які служать у збройних силах, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, органах національної безпеки та внутрішніх справ;

• особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; які навчаються у денних загальноосвітніх школах, середніх спеціальних та вищих навчальних закладах;

• зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та громадянами похилого віку;

• працюючі громадяни інших держав, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

25. Визначення статусу безробітного за методологією МОП та згідно вітчизняного законодавства. Види та форми безробіття.

Згідно методології МОП, безробітними вважаються особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), як одночасно задовольняють три умови вони не мали роботи (прибуткового заняття) протягом обстежуваного тижня; протягом останніх чотирьох тижнів активно шукали роботу або намагались організовувати власну справу; протягом найближчих двох тижнів були готові приступити до роботи.

Згідно із Законом України «Про зайнятість населення» безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доході, зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Види безробіття

Фрикційне безробіття виникає тоді, коли частина людей добровільно змінює місце роботи або шукає роботу після звільнення, або вперше чи тимчасово втратила сезонну роботу.

Структурне безробіття виникає в результаті істотних змін у технології та організації виробництва, а отже, у структурі попиту на робочу силу.

Циклічне безробіття обумовлено спадом сукупного попиту, який призводить до зниження попиту на працю й асоціюється з кризовими явищами в економіці, коливаннями в бізнес-циклі і виникає тоді, коли спад сукупного попиту призводить до спаду попиту на працю.

Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різкі коливання попиту на працю.

Приховане безробіття – це невидима неповна зайнятість, симптомами якої є надмірна чисельність працюючих, неоплачувані відпустки, вимушена діяльність в умовах неповного робочого часу, цілодобові та змінні простої.

Інституціональне безробіття пов’язане з правовими нормами, державними регуляторними актами.