Інструкція:

Зараз один з учасників підгрупи встане спиною до іншим, які по черзі (у будь-якому порядку) будуть задавати йому будь-які питання. Відповідач перед кожною відповіддю повинен буде називати ім'я того, хто поставив запитання. Якщо він назве ім'я правильно, то йому задається наступне питання. У випадку помилки група говорить йому по це й потім продовжу* задавати питання. Кожний зможе задати одне питання.

Після того як всі питання будуть задані, наступний учасник стає відповідачем, і так доти, поки всі не побувають у цій ролі. Порядок установіть самі.

Незважаючи на гадану простоту завдання, воно вимагає значних зусиль із правильного сприйняття партнерів. Нерідко допускаються помилки.

Під час обговорення висловлюються ідеї про те, що ще недостатньо добре вдалося довідатися один про одного, незвично чути голос, не бачачи перед собою людини.

Вправа сприяє розвитку взаємодії сенсорних каналів і спонукує учасників більшої включеності в груповий процес.

ВПРАВА 23

Вправа проводиться на третій-четвертий день роботи, коли учасники досить добре довідалися один одного. Ведучий ділить групу на 2-3 під ••

Інструкція:

Кожний з учасників по черзі виходить перед своєю групою й стає до неї спиною. Інші задають йому будь-які питання, змінюючи при цьому свій голос (по тону, частоті, гучності, інтонації).

Перш ніж відповісти™ на запитання, відповідач називає ім'я запитувача Якщо він помиляється, то треба сказати йому про це. При цьому не обов'язково, щоб кожен ставив запитання. Постійною залишається кількість питань, а хто й скільки їх задає, підгрупа вирішує сама.

Після того як буде задано 5-6 питань (тренер наводить приклади, звертаючись до підгруп), відбувається зміна відповідачів.

Під час обговорення вправи тренер звертає увагу учасників на характер завдання, що вирішував відповідач. При перекручуванні знайомого голосу його інтонаційні, темброві, методичні, емоційні й темпоритмические характеристики стають для того, хто впізнає, незвичайними. Однак у звучній мові проявляються інваріантні характеристики, специфічні для того, хто "спотворює" мову. їхнє виявлення і є завданням того, хто відповідає. На

початку вправи це завдання може здатися учасникам нереальним. У цьому випадку тренер пропонує зосередитися на змісті роботи, а численні, іноді повні факти впізнавання знімають ці сумніви. Предметом аналіз}' можуть стати можливості по варіюванню характеристик мови, інші ефекти. Учасники групи роблять різні узагальнення, наприклад, про те, що жіночі голоси важче розрізнити, якщо вони модулюються низькочастотним тембром, а чоловічі - високочастотним. Звідси нерідко робиться висновок про більшу ймовірність помилок в областях, де наш досвід обмежений або має стереотипізовані характеристики.

ВПРАВА 24

Учасники групи сидять по колу. "Зараз кожний з вас одержить картку, на якій написане назва тварини. Прочитайте, що на ній написано, але так, щоб напис бачили тільки ви самі".

Інструкцій:

Тренер роздає картки з назвами тварин, наприклад, "собака", "півень", "кішка", "ведмідь" і т.д. Назва тої самої тварини повинне бути написане на двох, трьох або чотирьох картках. Таким чином, у групі чисельністю 12 чоловік можуть бути роздані картки з назвами, наприклад, чотирьох тварин. "Тепер закрийте очі. Ми все зараз устанемо й по моїй команді почнемо вирішувати таке завдання: власники карток з однаковими назвами повинні зібратися в групи, використовуючи тільки один засіб - давати звуки, що відповідають вашій тварині. Відкрити очі можна буде тільки по моїй команді. Почали". Тренер не приймає участі у вправі. Він спостерігає за його виконанням, забезпечує безпека учасників, відзначає, яка група зібралася раніше інших. Якщо хтось із учасників довго не може знайти свою групу, наприклад, це "собака", тренер може допомогти йому, сказавши, наприкла "У мене ще не всі "собаки" зібралися разом".

Після того як всі учасники знайшли один одного, тренер просить їх відкри і и очі й задає кожній групі питання: "Ви хто?". Це дає можливість переконатися, чи всі виявилися у своїй групі.

У ході обговорення вправи можна поставити запитання: "Яка у вас була тактика в ході пошуку своєї групи?". Виявляється, що деякі учасники проявляють набагато більшу активність: вони й самі видають звуки тварини й у той же час слухають інших. Дві інші тактики переважно орієнтовані т один із двох варіантів: вони надають перевагу самим мовчати й тільки слухати, що відбувається навколо, рухаючись на звук "своїх" тварин, інші видають звуки й чекають, коли їх знайдуть.

Вправа сприяє розвитку розпізнавальної слухової чутливості, дозволяє учасникам одержати досвід, що розширює їхньої можливості орієнтуватися в навколишньому світі. Крім того, ця вправа істотно поліпшує настрій, шижус утому учасників.