Ігрова програма Клубу веселих і кмітливих

Найбільшою популярністю серед дітей користується така ігрова програма, як творчі змагання у Клубі веселих і кмітливих. Звичайно, тематика цих програм може бути різноманітною (спортивна, художня, музична, історична, народознавча). Нижче пропонуємо один із варіантів проведення КВК на тему життя і побуту запорізьких козаків. Відразу варто застерегти організаторів, що у його підготовці потрібно врахувати вік дітей, їх індивідуальні можливості, складність завдань, професійність ведучих та критерії оцінювання.

Беруть участь дві команди. Попередньо кожна з них готує: 1. Форму одягу. 2. Назву. 3. Привітання. 4. Запитання для суперника. 5. Домашнє завдання.

Гру оцінює група суддів у кількості 5 чоловік.

Звучать позивні гри: "Ми починаєм КВК..." На сцену виходить ведучий.

Ведучий: Щиро вітаю всіх присутніх у залі! Дякую за те, що прийшли підтримати свої команди. Гра обіцяє бути цікавою, бо ж тема яка: "Козацькому роду нема переводу".

Далі ведучий представляє членів журі і оголошує початок КВК. На сцену виходять учасники команд (це робиться в індивідуальному порядку, кожна команда продумує свій вихід, форму. Далі йдуть привітання суперників, болільників, журі у формі інсценізації на козацьку тему.

Коли обидві команди вже на сцені, ведучий оголошує для них традиційну розминку: вона проводиться у вигляді запитань. Суперники почергово дають їх один одному. Зрозуміло, що мають бути дотепні, цікаві запитання і такі ж відповіді. Це може бути зроблено у вигляді малюнків: "Що б це означало?"

Оцінка журі.

Далі починається проведення конкурсів.

I. Музичний: Команди повинні виступити у ролі Народного Запорізького хору. Оцінюється дотепність, актуальність пісні, козацька тематика, артистичність.

II. Літературний: Одному з учасників кожної команди вручають аркуш паперу та олівець і дають 10 хвилин на творчість: вони повинні скласти твір, який би починався так: "...Якось їв я кулешу та й удавився...".

Музична пауза.

III. Художній: На попередньо заготовлених малюнках команди зображають 4 сюжети козацької задумки і придумують до них свої пояснення. На сцені вони пропонують це зробити суперників. Хто веселіше?

IV. Казковий: Як знають козаки свої традиції? Хай спробують відобразити одну з них через сюжет якоїсь казки або мультфільму.

Музична пауза.

V. Звучать позивні "Каштани..." - конкурс Капітанів. їх завданням є словесний двобій: їм оголошують завдання і умови конкурсу. Слід пригадати, якими іноземними словами користувалися козаки. Капітани повинні називати по одному. Переможець той, хто скаже слово останнім.

VI. Танцювальний: Без оголошення тематики музики козаки повинні танцювати (по 2 чол. з команди) від мелодії, що почергово змінюють одна одну, використовуючи в танці * козацькі елементи. Оцінюється артистизм, хореографія, запальність.

VII. Домашнє завдання: Команди представляють домашню підготовку по темі "Козацькому роду нема переводу". Музична пауза.

Підведення підсумків, визначення переможців, нагородження.

Ведучий: А на цьому слові бувайте здорові! Дякуємо за увагу, боління та підтримку. Приходьте до нас ще. Наш клуб завжди на вас чекає.

Пропонуємо ще один варіант конкурсів.

1. "Десятка" або Скарб Полуботка.

По одному учаснику від команди: на стіл кладуть 10 купонів і насипають з пів-торби борошна. Учасникам зав'язують за спиною руки, ставлять по обидва боки стола з борошном. їх завдання - здути борошно. Переможець забирає собі гроші і жюрі присуджує його команді відповідну кількість очок.

2. Конкурс співаків.

Вибирається по одному музично обдарованому учаснику. Пропонується запис популярної пісні, яка, загально відома. Співак уважно слухає і, коли напівслові музика замовкає, він підхоплює слова сам і співає. Музика включається знову, і всі повинні почути, який слух у імпровізованого співака, чи підхопив він музику і чи "потрапив у такт".

3. Пантоміма.

Учаснику команда-суперник говорить яке-небудь слово, а той повинен мовчки показати руками те слово, яке йому сказали. Суперники повинні вгадати це слово.

4. "Злови яблуко".

У миску наливається вода і опускається яблуко. Завдання учасника - із зав'язаними руками з'їсти яблуко, виловлюючи його з води.

5. Чим довший ланцюг.

Команди повинні з усіх речей, що є у членів команди, сплести ланцюг. У кого вийде довший, той і виграє. У хід іде все: одяг, взуття, реманент.

6. По одному учаснику: з'їсти 10 штук печива і спробувати свиснути (хто голосніше).

Літературно-фольклорний вечір

'"Українські вечорниці"

Інтер'єр селянської хати (лави півколом, застелені українськими килимами, столи, на яких скатертини в українському стилі, піч, підпіччя, рогачі тощо), з хати ведуть двері, через які можна виходити, з другої половиш сцени-подвір'я, тин, український краєвид. У хаті - портрет Т.Шевченка у вишитому рушнику.

Лунає мелодія пісні "Ой там в гаю, при Дунаю".

Ведучий: Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі, розкіш­ний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зо­рі. Це історія мужнього народу, що віками боровся за во­лю, за своє щастя, свідками чого е високі в стену могили, обеліски та прекрасна на весь світ народна пісня...

Ведуча: Українська пісня... Хто не був зачарований нею, той не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність красиву і ніжну. Який митець не був натхненний й мелодіями!.. Яка мати не співала цих легких, як сон, пісень над колискою дорогих дітей своїх? Українська пісня - як бездонна душа українського народу, це його слава.

Ведучий. Народна поезія України - апофеоз краси. Український народ через століття рабства і неволі на шляху до щастя проніс дорогоцінне багатство свого генія. Гляньте, який ласкавий і співучий світ розкривається в його безсмерт­них піснях!

Ведучі виходять. На сцені з'являється господиня вечорниць, починає застеляти скатертиною стіл, лави, чепуриться.

Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то молодість, цілу ніч прогуляли б, тільки б музики та пісні. 1 то ж споконвіку так ведеться. І ми колись... Як згадаю... Літа-літа! Летять, ніби орли сизокрилі [починає співати). Ой, верніться, літа мої,

Хоч до мене в гості...

У цей час непомітно заходить така ж літня жінка, ппідхоплює пісню.

Жінка: Не вернемось, не вернемось,

немає до кого.

Було б же нас шанувати,

Як здоров'я свого.

Господиня: Ой, Маріс, налякала ти мене. А я тут молодість згадала, та так тужно стало.

Жінка: Не треба, Катре, не край мого серця (співають разом).

Ой за гаєм зелененьким

Брала вдова лен дрібненький.

Вона брала-вибирала,

Тонкий голос подавала...

У двері хтось стукає. Співаючи веснянку, заходять дівчата, одягнені в українське вбрання.

Дівчата: Добривечір у вашій хаті!

Жінки: І вам вечір добрий. Заходьте, сідайте, будьте ласкаві, у нашій хаті, на нашій лаві.

Дівчата: Чи ж нам пристало сідати, нам пристало пісню співати (починають співати).

У кінці греблі шумлять верби, що я насадила,

Нема того миленького, що я полюбила.

Нема мого миленького - вже й рочок минає,

Пішла б його виглядати - дороги не знаю.

Зашуміла дібровонька листом зелененьким,

Як поїхав мій миленький конем вороненьким.

Господиня: Не раз просимо гостей до хати, просимо сідати.

Дівчата: (Сідають, виймають рукоділля, вишивання, дві-три починають поратися біля печі, стара жінка сідає за веретено, чи прялку).

Сядем, сядем, заспіваєм

Аж усе, що тільки знаем,

Поки підем спати,

Щоб раненько встати.

Одна з дівчат: А хочете, я вам Шевченка почитаю (читає уривок з поеми "Наймичка").

Потім дівчата виконують пісню "По діброві вітер ви:" на слова Т.Шевченка.

Господиня: Дівчатонька, голубоньки душечки не крайте, веселої заспівайте.

Дівчата: (починають співати, це можуть бути жартівливі пісні "Ой на горі калина", "Ой лопнув обруч" або частівки).

Ой гам на горі малювали молоді,

Малювали, малювали чорні брівоньки мені.

Ой, мамцю моя, позич мені грошей,

Викупити в малярника брівоньки хороші.

Як послала мене мати макітерки позичати,

Макітерки не дали, ломакою прогнали.

Одна з дівчат: А де ж наші хлопці?

У цей час чується пісня "Ой на горі та й женці жнуть", яку співають хлопці, що йдуть на вечорниці. Хлопці: (стукають у двері) Пустіть до хати! Дівчата: Гарненько попросіть.

Хлопці: (Знов стукають).

Дівчата: Агов, хто такий?

Хлопці: Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий, пустіть до хати.

Дівчата: Не пустимо в хату, дуже вас багато!

Хлопці: (Знов грюкають): Пустіть ліпше, бо буде гірше.

Дівчата: Ми як візьмем рогатини, полатаєм Ваші спини.

Хлопці:(вдають, що злякалися; перепрошують). Дівчатонька, голуб'яточка, та ми ж прийшли не битися, та ми ж прийшли миритися. І гостинці принесли, і музики привели. Починають грати троїсті музики, хлопці видзеленькують у бубонці. Дівчата пускають їх у хату. Хлопці роблять вигляд, що сердяться, та й стоять на порозі, далі не йдуть. Дівчата, бачачи таке, починають їх зачіпати. Виходить одна й починає, пританцьовуючи:

Полюбила коваля, така моя доля,

я ж думала - кучерявий, в нього чуба нема.

Хлопці: (відповідей: їй).

Галю, Галю чорнобрива, чого в тебе брови криво,

На козака задивилась, та й брівоньки іскривились.

Дівчата: (співають до хлопців).

А до мене Яків приходив, коробочку раків приносив,

А я тії раки забрала, а Якова з хати прогнала.

Хлопці: (уже пересердились і співають).

По дорозі жук, жук, по дорозі чорний,

Подивись на мене, дівко, який я моторний.

Хлопці починають танцювати "Метелицю".

Господиня: (запрошує хлопців). Хоч не знаємо, звідки ви, чи з полудня, чи з півночі в нашу хату зайшли, просимо, просимо всіх сідати і з дівчатами пісню заспівати. Хлопці сідають з одного боку, а дівчата з другого боку, разом співають кілька пісень.

Ой, дівчино, шумить гай,

кого любиш, забувай, забувай.

Нехай шумить, ще й гуде,

Кого люблю, мій буде, мій буде...

або:

Ой не світи, місяченьку,

та й на той перелаз,

вийди, вийди, мій миленький,

до мене ще хоч раз...

Можна інсценізувати пісню "Куди їдеш, Явтуше?"

Господиня: А згадаймо, дівчата й хлопці, як колись молоді жили, про що мріяли, як любили. Інсценізують уривки з класичних українських п'єс І. Котляревського, І.Карпенка-Карого, Г.Квітки-Оаюв'яненката ін.

Потім можна провести гру: хто більше знає народних пісень, що починаються на чоловічі й жіночі імена (змагаються хлопці й дівчата, звучать уривки з пісень, які починаютьсяя з чоловічих та жіночих імен).

Господиня: А хто з вас смішне нам щось розкаже?

Читаються народні усмішки, гуморески, далі учасники вечорниць співають.

Дівчата: Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою, Сидить сова на воротях, крутить головою, Він сердега, як побачив, та через городи, Заплутався в бур'яні та й наробив шкоди.

Хлопці: В Шамраївці густо хати, вітер не провіє,

Сама маги ліжко мис, бо дочка не вміє.

Дівчата: Ішов Гриць, з вечорниць, темненької ночі,

Сидить гуска над водою, вирячила очі,

Я до неї: гиля, гиля, - вона й полетіла,

Коли б не втік осокою, була б Гриця з'їла.

Веселе змагання лиж дівчатами і хлопцями продовжується. Хлопці: (починають прощатися). Дякуємо господині (кланяються). Господиня: Спасибі й вам. Будьте здорові, йдучи.

Хлопці стають збоку. Дівчата: (виконують пісню про весну).

Ой у вишневому саду

Там соловейко щебетав, •

додому я просилася,

А він мене все не пускав...

Закінчують словами: Весна іде - красу несе, І тій красі радіє все.

Дівчата стають біля хлопців.

Ведучий: Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине.

Ой де, люди, наша слава,

Слава України.

Так сказав наш майбутній Тарас,

Усі на сцені співають, прощаючись:

Скільки б не співали, а кінчати час,

Кращі побажання ви прийміть від нас,

І в вас, і в нас хай буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були.

Бабусина скриня

(Звучить пісня "Зеленеє жито, зелене...")

Бабуся: Сьогодні я запросила вас у гості до своєї оселі, щоб разом з вами заглянути у духовну скарбницю нашого народу. Хто б що не говорив, вітчизни без рідної хати не було і не може бути. Батьківщина починається з рідного порога, з батьків­ської домівки. Тому шануймо дім, рідне слово, Україну, щоб

... не йти з торбами

до чужої хати.

Бо є своя хата

І є своя матір

Не соромся, слово,

Жить у власній хаті.

Моя оселя - моя Перегини. Все, що в ній є, дісталося мені від бабусі, душа якої, живе в моїй хаті. І ще у мене є скриня моєї бабусі, яку я іноді відкриваю і оживає переді мною історія знедоленої неньки України. Сьогодні я хочу, щоб ви разом зі мною відкрили скарби моєї бабусі.

Ведуча: Протягом, століть скриня була у великій пошані. У неї скла­дали одяг, рушники, полотно, прикраси - все найцінніше для господині. Тут зберігався посаг нареченої, За звичаєм скриню ставили на місці, поряд з вишиваними рушниками та кили­мами, вона була окрасою хати. її розмальовували яскравими барвами, які створювали світлий, життєрадісний настрій.

Питання з залу: Які ж скарби бабусі зберігали у своїх скринях? Давайте разом з вами відкриємо бабусину скриню і подивимося на її скарби.

(Ведуча відкриває скриню і витягує український рушник).

Ведуча: Найціннішим скарбом є український рушник, який можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. В одній із народних казок оповідається, що гарні рушники виходили у тієї жінки, котра "як плаче - перли сипляться, а як сміється, так усі квіти цвітуть".

Питання з залу: Скажіть, любі діти, у вас всіх, : напевно, є вдома рушники? Може з вас хтось знає вірш (пісню) про рушник? (Наприклад пісня.

І на тім рушничкові.

Оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука

Й твоя материнська любов...).

Вірш: Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала,

І чую: гуси зняли крик,

Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли.

Ведуча: В українців, як і в багатьох народів світу, є свої улюблені рослини-симовли. Це тополя, барвінок, вишня, верба,калина.. Є і квіти-символи, це - мальва, півонія, чорно­бривці.., мак

(Підходить до скрині і витягує другий скарб - український віночок).

Питання до залу: А чи знаете ви* як) рослини вплітались в український , _ . віночок?

1 учень: найпочесніше місце у ньому належало деревію. Хоч би де проросла ця рослина, вона завжди цвіте. Тому вплели її до віничка як символ нескореності;

2 учень: Любисток і волошки були колись птахами, що вчили людей любити один одного. А як померли, то проросли двома пахучими рослинами - любистком і волошками. Люди люблять їх не лише за пахощі, а й за лікарські властивості. У віночку вони символізують людську відданість, уміння бути корисними.

3 учень: Ромашка у віночку - наймолодша за своїм віком. її вплели у віночок, коли переконалися,^ що вона приносить не лише здоров'я, але й доброту і ніжність. її вплітають разом з гронами калини та цвіту яблуні, вишні - символ материнської любові.

1 учень: Цвіт маку долучають у віночок лише ті дівчата, у чиїх родинах хтось загинув у боротьбі з ворогами. Кожна родина когось втрачала у боротьбі українського народу за незалежність і розцвіла пролита кров маковою квіткою в українському віночку. Вважалося також, що квітка червоного маку є символом поєдинку любові і ненависті. Червоні пелюстки - це любов, чорна серцевина - ненависть.

2 учень: Впліталися до віночка чорнобривці, які символізували вірність рідній оселі, безсмертник - символ безсмертя українського народу, незабудка символізувала пам'ять про тих, хто поліг у боях, захищаючи рідну Вітчизну від ворогів.

Ведуча: Всього в українському віночку - 12 квіточок, і кожна - лікар, оберіг. Плести віночок - це мистецтво. Наші бабусі знали секрети, як плести, як зберігати квіти у вінках, знали рецепти, за якими квіти замочували у рослинних соках, щоб були свіжими довший час. А як наші дівчата уміють плести віночки? Давайте подивимось і оцінимо.

(Журі оцінює конкурс на крайній віночок).

Ведуча: А чи знаєте ви, скільки стрічок вплітали дівчата у віночок?Якого кольору стрічки вплітали у віночок, у якому порядку?

Відомо, що в'язати стрічки треба вміти, | символи їх знати. Найпершу у віночку, посередині, в'яжуть світло корич­неву стрічку - символ землі-годувальниці, по обіч від неї - жовті - символ сонця. За ними ідуть світло-зелені г символ краси і молодості. Потім в'яжуть блакитні і син» - символи неба і води, що дають силу і здоров'я. Далі беруть жовтогаря­чу - символ хліба, за лею - фіолетову - символ мудрості; по­тім - малинову - символ душевності і щирості. Рожеву стріч­ку в'язали як символ достатку. В'язали і білу стрічку тоді, шли кінці її були розшиті золотом і сріблом. На лівому кінці - сонце, а на правому - місяць. Якщо стрічка не була вирита, то її не пов'язували, бо це символ пам'яті про померлих.

1 учень: Люди вірили у силу стрічок. Стрічки берегли від чужих очей. Відмірювалися вони за довжиною дівочої коси.

2 учень:Кольори стрічок пов'язані з легендою. Послухайте її.

Ішов Спас до Сонця і просив у Нього один промінчик весни, щоб освятити цим весняні квіти з дівочого віночка.

І,почув Спас у відповідь:

- Я дам тобі промінчик, але ти мусиш принести мені в долонях дві краплини блакитної води (тому в'яжуть у вінку блакитні стрічки), краплини ночі синьої (сині), радість, життя (жовті), та мудрість (фіолетові).

Спас дає на це згоду і через три дні всё обіцяне приносить Сонцю. А Сонце вручає хай промінь та освячує ним віночок.

3 учень:З приходом весни природа прокидається. У цю пору дівчата починають плести віночки, бо якій дівчині не хочеться бути красивого у такому вінку. Вони плели віночок, співаючи пісню:

Ой сплету віночок, ой сплету шовковий,

на щастя, на долю, на чорнії брови;

Та й пущу віночок на биструю воду «

На щастя, на долю, на милого вроду.

Бабуся: Дякую, любі друзі, що ви завітали в гості до моєї хати, заглянули до моєї скрині, яка є свідком нам'яті, зберегти ці скарби від забуття* ї байдужості - ось яке завдання стоїть перед вами, мої любі друзі. Тому оберігайте традиції минулого, оскільки без минулого немає майбутнього.