3. Природа людської свідомості та несвідоме.
Свідомість – є найвищий рівень відображення людиною дійсності, вища інтегрована форма психіки, яка складається під впливом суспільно-історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкування за допомогою мови з іншими людьми. В історії психологічної науки питання свідомості було чи не найскладнішою проблемою, яку до цього часу неможливо вирішити ні з матеріалістичних, ні з ідеалістичних позицій. Не зважаючи на те, яких поглядів дотримувалися психологи, зі свідомістю вони завжди пов’язували рефлексивну здатність, тобто готовність індивіда до пізнання інших психічних явищ та самого себе. Наявність у людини такої здатності є основою для існування та розвитку психологічних наук, бо без неї даний клас феноменів був би закритим для пізнання. Без рефлексії людина не уявляла б, що у неї є психіка.
Характеристики свідомості:
відображення навколишнього світу за допомогою пізнавальних процесів;
розрізнення суб’єкта і об’єкта (того, що належить „Я” і „не Я”);
забезпечення ціле утворюючої діяльності людини завдяки випереджальному відображенню людини (розкриває причинно-наслідкові зв’язки, передбачає наслідки, ставить мету, приймає вольові рішення, тощо)
наявність емоційно-оцінних ставлень до всього, що відбувається навколо та до себе.
Свідомість людини включає: відчуття себе суб’єктом, який пізнає; здатність уявляти існуючу та неіснуючу дійсність; контролювати свої психічні та поведінкові стани, а також керувати ними; здатність бачити та сприймати в формі образів оточуючу дійсність.
Відчувати себе суб’єктом, що пізнає, означає, що людина усвідомлює себе як відокремлене від іншого світу створіння, яке готове і здатне до вивчення і пізнання цього світу, тобто до отримання більш-менш достовірних знань про нього. Людина може сформулювати ці знання, виражаючи їх словами, поняттями, передати іншій людині та майбутнім поколінням, зберігати, відтворювати, працювати зі знаннями, як з об’єктом. При втраті свідомості (сон, гіпноз, хвороба та ін.) така здатність втрачається.
Уявлення про реальну та нереальну дійсність – інша важлива психолог. характеристика свідомості. Вона тісно пов’язана з волею. Про свідоме керування уявленнями зазвичай говорять тоді, коли вони породжуються та змінюються зусиллям волі людини.
Уявлення дійсності, які відсутні в даний момент часу або зовсім не існують (уяви, мрії, фантазії), виступає як одна з головних характеристик свідомості. У цьому випадку людина довільно, тобто свідомо відволікається від сприйняття оточуючого, від сторонніх думок і сконцентровується на якийсь своїй ідеї, згадці, образі та ін., на тому, що в даний момент вона безпосередньо не бачить, або взагалі ніколи не побачить.
Свідомість тісно пов’язана з мовленням і без нього у вищих своїх формах не існує. Одна з якостей свідомого відображення – зрозумілість уявлюваного чи усвідомленого, тобто його словесно-понятійна означеність, націленість певним змістом, що пов’язаний з людською культурою.
У свідомості відображаються не всі і не випадкові, а лише основні, головні характеристики предметів, подій та явищ.
Це здатність до комунікації, тобто передачі іншим того, що усвідомлює дана людина за допомогою мови чи іншої знакової системи. Комунікативні можливості є і в тварин, але від людських вони відрізняються важливою обставиною: за допомогою мови людина передає людям не лише повідомлення про свої внутрішні стани (якраз це є головним у спілкуванні тварин), але й про те, що знає, бачить, розуміє тобто об’єктивну інформацію про оточуючий світ.
Обмінюючись інформацією, люди виокремлюють у повідомленні головне. Так відбувається абстрагування, тобто відволікання від усього другорядного та сконцентрування на суттєвому. Відкладаючись в лексиці, семантиці в понятійній формі, це головне стає набутком індивідуальної свідомості людини в міру того, як вона засвоює мову та навчається користуватися нею як засобом спілкування та мислення. Узагальнення відображає дійсність і складає зміст індивідуальної свідомості. Ось чому ми говоримо, що без мови та мовлення свідомість людини неможлива.
Але свідомість існує не лише в словесній, а й в образній формі. Найяскравішим прикладом образної людської свідомості є мистецтво, література, музика. Вони також виступають як форми відображення дійсності, але не в абстрактній, як це властиво науці, а в образній формі.
Свідомість не єдиний рівень, на якому представлені психічні процеси, якості та стани людини і далеко не все, що сприймається та керує поведінкою людини, усвідомлюється нею. Крім свідомості, у людини є ще й несвідоме.
Несвідомі, це – ті явища, процеси, якості та стани, які по своїй дії на поведінку схожі на усвідомлені психічні, але людиною не рефлексуються, тобто не усвідомлюються. Їх по традиції також називають психічними.
Несвідомий початок так чи інакше представлено в усіх психічних процесах, якостях та станах людини. Є несвідомі відчуття, до яких відносяться відчуття рівноваги, м’язові відчуття. Є неусвідомлені зорові та слухові відчуття, що викликають мимовільні рефлексивні реакції в зоровій та слуховій центральних системах. Неусвідомлені образи сприймання існують та проявляються в феноменах, які пов’язані з пригадуванням, відчутті знайомості, що виникає у людини при сприйманні якогось об’єкта, предмета, ситуації. Несвідома пам’ять – це пам’ять, яка пов’язана з довгочасною та генетичною пам’яттю. Несвідоме мислення особливо виразно виступає в процесі вирішення людиною творчих завдань, а несвідоме мовлення – це внутрішнє мовлення.
Та найбільше психологів цікавить так звані особистісні прояви несвідомого, в яких, окрім бажання, свідомості та волі людини, воно проявляється в найглибших рисах. Великий внесок в розробку проблеми особистісного несвідомого вніс З.Фрейд.
Несвідоме в особистості людини – це ті якості, інтереси, потреби та ін., які людина не усвідомлює в собі, але які їй притаманні та проявляються в різноманітних мимовільних реакціях, діях, психічних явищах.