2.Мозок і психіка. Фізіологічні передумови психічної діяльності.
Психіка є властивістю мозку відображати довкілля й регулювати поведінку та діяльність людини.
Мозок працює рефлекторно. Рефлекс – це відповідь живого організму на той чи інший вплив, що здійснюється через нервову систему. Центральним органом її є головний мозок.
Погляди на фізіологічні механізми поведінки неодноразово змінювались протягом історії вивчення. Було переконливо доведено, що певний рівень поведінки та життєвих можливостей організму залежить не лише від спеціалізації органів, а й від особливостей їх взаємозв’язку.
Психіка являє собою властивість мозку, а психічна діяльність організму здійснюється за допомогою спеціальних фізіологічних механізмів. Об’єднуючись в структури, вони забезпечують сприйняття і переробку інформації, прийняття рішень та їх виконання, орієнтацію організму в середовищі, його активну поведінку. Тому знання анатомо - фізіологічних особливостей нервової системи людини необхідні для розуміння матеріальної основи психіки.
Нервова система має центральну і периферійну частини. Центральна нервова система складається з головного та спинного мозку, розташованих відповідно у черепі та хребетному стовпі. Мозкові структури утворюються з нервових клітин – нейронів, пов’язаних між собою складною системою відростків, волокон. Місця контактів між нервовими волокнами та клітинами називаються синапсами. Синапси мають велике значення, оскільки утворюють певний бар’єр на шляху збудження, забезпечуючи цим вибірковість напрямку проходження імпульсів. Частина нейронів проводить збудження від рецепторів до центральної нервової системи, інша частина – від неї до ефекторів, переважна їх кількість забезпечує зв’язки між різними частинами центральної нервової системи.
Периферійна нервова система складається із спинномозкових та черепномозкових нервів.
Великі півкулі головного мозку як відділ центральної нервової системи в людини досягають найвищого розвитку. У людини вага головного мозку у 45-49 разів більша, ніж вага спинного мозку, а у тварин (слон, шимпанзе) – тільки у 15-18 разів, що підкреслює значення головного мозку для людини.
Зверху великі півкулі вкриті тонким шаром нервових клітин, який називається корою великих півкуль. Існує функціональна асиметрія головного мозку – півкулями виконуються різні функції . Права півкуля контролює сенсорні й рухові функції лівої половини тіла, а ліва здійснює контроль його правої половини. Ліва півкуля в основному відповідає за мову, за аналітичну і послідовну переробку інформації, забезпечуючи тим самим послідовне аналітичне мислення. Права півкуля оперує образною інформацією, переробляючи її одночасно й цілісно (симультанно), керує навичками, пов’язаними із зоровим і просторовим досвідом, забезпечує орієнтацію в просторі, емоційне сприйняття об’єктів, зокрема музики.
Спинний мозок і мозковий стовбур виконують головним чином види рефлекторної діяльності, котрі є природженими (безумовні рефлекси), а кора великих півкуль – це орган набутих упродовж життя форм поведінки, що регулюються психікою.
До кори головного мозку надходять імпульси з рецепторів, або чуття, що утворюють периферійний кінець аналізаторів. Схематично аналізатор складається з трьох частин: рецептора, провідних шляхів і мозкового кінця аналізатора, який розташований у певній ділянці кори великих півкуль.
Теоретичною основою для розуміння діяльності нервової системи є положення рефлекторної теорії, сформульованої І. М. Сєченовим та експериментально розробленої І. П. Павловим. Сєченов вважав, що рухові рефлекси здійснюються за зразком не рефлекторної дуги, а рефлекторного кільця. Він наводить аргументи, що свідчать про необхідність зворотної інформації від м’язів для створення рухів.
Анатомо-фізіологічний механізм рефлекторної діяльності забезпечує:
прийом зовнішніх впливів;
перетворення їх у нервові імпульси (кодування) та передавання в мозок;
декодування і переробку прийнятої інформації подання команд у вигляді нервових імпульсів до м’язів та залоз ;
прийом і передання в мозок інформації про наслідки виконаного акту (зворотній зв’язок);
корекцію наступних дій з урахуванням інформації зворотного зв’язку.
Рефлекторне коло складається з п’яти ланок :
рецепторного нейрона шкіри, тіло якого знаходиться у спинномозковому вузлі;
вставного нейрона, що міститься у задніх рогах спинного мозку;
рухового нейрона, розміщеного у передніх рогах спинного мозку;
рецепторного нейрона пропріоцептора, розташованого у спинномозковому вузлі, через який проходить зворотна інформація;
доцентрового нейрона, що знаходиться у бічних рогах спинного мозку.
Сучасна наука дійшла висновку, що мозок як саморегулююча система складається з трьох основних блоків. Один з них – енергетичний блок – підтримує тонус, необхідний для нормальної роботи вищих відділів кори головного мозку. Він складається із систем верхніх відділів мозкового стовбура, сітчастої, або ретикулярної, формації. Другий блок забезпечує прийом, переробку та зберігання інформації різної модальності. Третій блок забезпечує програмні дії та рухи, регуляцію активних процесів і порівняння ефекту дій з початковими намірами. Всі три блоки беруть участь у психічній діяльності людини, в регуляції її поведінки, причому кожен виконує свою функцію. Порушення роботи одного з них призводить до порушень психічної діяльності.
Нервова система виконує дві взаємозумовлені функції:
- взаємодію організму із зовнішнім середовищем (вища нервова діяльність)
- об’єднання й регулювання роботи внутрішніх органів (нижча нервова діяльність).
Вища нервова діяльність людини забезпечує єдність організму та умов життя і виявляється в рухах. Важливою її властивістю є пластичність, здатність швидко й тонко змінюватись відповідно до мінливих умов життя. Вона вдосконалюється тренуванням при виконанні фізичної праці та розумової діяльності. Вищою нервовою діяльністю володіють також усі тварини, що мають розвинену нервову систему.
Рухові умовні та безумовні рефлекси, з яких складається вища нервова діяльність, узгоджуються з вегетативними рефлексами, що утворюють нижчу нервову діяльність.
Вища нервова діяльність людей є якісно складнішою, ніж тварин. Основна розбіжність вищої нервової діяльності людини й тварини полягає в тому, що тільки в людей існує система умовних і безумовних рухових рефлексів, яка забезпечує функцію мови, вимовляння й написання слів, а також здатність реагувати на слова як на умовні подразники, що мають певний смисловий зміст. Друга сигнальна система забезпечує якісно нову форму відображення зовнішнього світу завдяки функції мови.