3 Правовий режим майна, внесеного учасниками

Стаття 1134. Спільне майно учасників 1. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а та­кож вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном. 2. Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників. 3. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди — у порядку, що встановлюється за рішенням суду. 4. Обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшко­дування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, встановлюються договором простого товариства. 1. Статтею визначено перелік майна, що складає спільне майно учасників. По-перше, це вклади, внесені учасниками. Проте не всі вклади можуть пере­ходити у спільну власність, оскільки майно як вклад може надаватися у корис­тування. Останнє, в першу чергу, стосується неспоживчого і індивідуально-визначеного майна, оскільки теоретично внесені споживчі речі та речі, визначні родовими ознаками, повинні відноситись до спільного майна. Важливо, з практичної точки зору, такі підстави виникнення права спільної власності передбачити в договорі, тому що в подальшому це важливо буде при визначенні права на отримання майна, при відчуженні об'єкта права спільної власності (майно, яке знаходиться в користуванні у товариства відчуженню товариством не підлягає). Спільне майно товариства, якщо законом або договором не передбачено інше, набуває статусу спільної дольової власності. Тому, володіння, користування, розпорядження майном, яке знаходиться на праві спільної часткової власності здійснюється за правилами статей 355—367 ЦК. Проте необхідно враховувати певні відмінності режиму спільного майна про­стого товариства від режиму майна, яке знаходиться у спільній частковій влас­ності окремих осіб: 1) учасник простого товариства, на відміну від співвласника майна спільні часткової власності, не може самостійно розпоряджатися своєю часткою; 2) він не може вільно вийти з товариства чи передати свою частку третім особам, оскільки його участь у товаристві носить особистий характер. В цьому ви­падку його вихід може призвести до випадків, передбачених статтями 1141,1142 ЦК, тобто до припинення договору простого товариства або розірвання такого договору. 2. В процесі діяльності простого товариства виникає необхідність ведення бухгалтерського обліку спільного майна товариства, що обумовлено певною відокремленістю такого майна від іншого майна учасників. За спільною згодою обов'язок ведення такого обліку може бути доручено одному із учасників. За­уважимо, що така норма носить диспозитивний характер, тому в договорі може бути передбачено інший порядок. 3. Порядок використання майна, що є спільною власністю товариства, вста­новлюється за їх спільною згодою, про що доцільно було б визначити в договорі, де зазначити не тільки порядок використання майна, що переходить у спільну власність при створенні товариства, а й в подальшій його діяльності. Це допоможе заздалегідь уникнути суперечок, які відповідно до норм статті вирішуються в судовому порядку. 4. Ще однією важливою, проте не істотною умовою договору, є умова про розподіл обов'язків учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків. Якщо така умова відсутня у договорі, то застосовуються правила ст. 360 Цивільного кодексу України.