2. Становлення п’ятої Республіки. Шарль де Голль.

28 вересня 1958 р. було прийнято нову Конституцію, що оформила утворення П’ятої республіки – президентської.

21 грудня 1958 р. президентом Франції було обрано генерала Шарля де Голля.

Внутрішня політика:

Зміцнено владу президента. Президент набув право розпускати Національні збори, висувати законопроекти на референдуми, приймати всю повноту влади при надзвичайних обставинах.

Докладались зусилля щодо збільшення військової могутності (створено французьку ядерну зброю, балістичні ракети, підводні човни, стратегічні бомбардувальники тощо).

Широко використовувалися методи державного регулювання економіки.

Приділялась значна увага досягненням НТР.

Зовнішня політика:

- 1960 р. де Голль надав незалежність 14 африканським колоніям.

- Припинено війну в Алжирі, визнано право Алжиру на самовизначення, незалежність (1962 р.).

- Пішов на зближення з ФРН. (Федеративна республіка Німеччина).

- Франція не підписала договір про заборону випробувань ядерної зброї 1963 р.

- Франція засудила агресію США в Індокитаї; Ізраїля проти арабських країн (1966-1967 рр.)

- У 1966 р. президент заявив про вихід Франції з військової організації

НАТО при збереженні участі в політичних структурах Північноатлантичного блоку.

- Негативно ставлячись до ідеології та практики комунізму, Ш. де Голль

пішов на зближення зі СРСР, щоб створити противагу США.

- Франція не підписала договір про нерозповсюдження ядерної зброї (1968 р.).

Основними цілями у зовнішній політиці де Голля були:

відродження величі Франції, посилення її позиції на міжнародній арені.

Зміцнення суверенітету країни та її самостійності при прийнятті зовнішньополітичних рішень.

Послаблення впливу США в Європі.

3. Травневі події 1968 р.

Довгий час єдиною партією, що знаходилась в опозиції до внутрішньої політики Ш. де Голля, була ФКП. Але наприкінці 60-х років опозиція розширилась за рахунок соціалістів та радикалів.

У зв’язку з перебудовою промисловості збільшилася кількість безробітних. Постійно зростали податки. Усі категорії населення були невдоволені соціально-економічною політикою уряду.

У травні 1968 р. почались масові виступи які започаткували студенти.

У ніч з 10 на 11 травня на вулицях Парижу з’явилися перші збудовані студентами барикади.

Виступи студентів дали поштовх масовому руху трудящих. Їх підтримала ФКП. 13 травня 1968 р. на демонстрацію протесту в Парижі вийшло біля 600 тис. чоловік. Вони вимагали покласти кінець поліцейським репресіям, підвищити заробітну плату, покращити соціальне забезпечення, поважати демократичні свободи.

Протягом травня-червня 1968 р. у Франції страйкувало близько 10 млн чоловік.

Ситуацію вдалося врегулювати певними поступками (збільшення зарплати на 13-18 %, подовження відпусток, тощо).

Відставка де Голля. Президент де Голль у зверненні до нації вбачав у травневих подіях загрозу встановлення комуністичної диктатури й оголосив розпуск Національних зборів. На нових виборах 30 червня 1968 р. голлістська партія одержала 358 мандатів і абсолютну більшість у парламенті.

Президент увів до складу уряду лівих голлістів, які виступали з проектом соціально-економічних реформ. Генерал вирішив здійснити ці реформи. Першим кроком став законопроект про новий адміністративний поділ Франції та відновлення сенату. Де Голль заявив, що винесе проект на загальний референдум і, в разі його відхилення, піде у відставку. Проект виявився непопулярним, і на референдумі 27 квітня 1969 р. 52% виборців його відхилили. Де Голль склав повноваження, а наступного року помер.

В червні 1969 р. президентом було обрано Ж.Помпіду. Уряд послабив державну регламентацію економіки, розширив соціальне законодавство. Поліпшились відносини зі США.

Наступним президентом став В. Жискар д’Естен, який продовжив політичний курс Ж. Помпіду.