Важливість продуктивної землі і родючості ґрунту

Земля - визначається як система, що бере участь в забезпеченні біологічної продуктивності. Вона є життєзабезпечуючою інфраструктурою нашої планети. Рівень і якість продукції, яка отримується із землі, залежать від її основних компонентів, ґрунту і її родючості. Ґрунтово-органічна речовина, що отримується від рослинності за підтримки певного виду ґрунту - важливий компонент, який контролює її родючість.

Земля і грунт підтримують не тільки своїх безпосередніх користувачів, але і непрямих користувачів, тобто споживачів продуктивності землі. Все людство отримує вигоди, створювані ґрунтом, такі як рослинний покрив, виробництво атмосферного кисню, регулювання клімату та забезпечення фільтрації води. Функції та послуги, що надаються ґрунтом, набувають статус глобального громадського активу, захист якого приносить користь всім. Уникнення деградації землі і ґрунту вимагає партнерства і співпраці в глобальному масштабі.

Деградація земель - серйозна загроза для життя на планеті, в тому числі для людства. Коли вона відбувається в посушливих районах, де продуктивність обмежена браком води. Деградація земель називається опустелюванням. Деградація земель виникає через різні чинників, зокрема, через діяльності людей і лих, спричинених змінами клімату, такими як засуха і повені. Вона виражається в постійне зниження біологічної продуктивності, спричиненої надмірною експлуатацією земельних ресурсів користувачами заради підвищення економічної продуктивності, що призводить до втрати родючості та виснаження ґрунту. Стимулятори зміни, такі як, зростання населення, підвищення споживання і нерівноправність, породжують надлишкову потребу в продуктивності земель. Це, в свою чергу, веде до деградації земель, біофізичні і соц. економічні наслідки якої, проявляються дуже широко. 

Наслідки можуть бути локальними, транскордонними і часто проявляються глобально, впливаючи на світовій клімат і продовольчу безпеку, викликаючи значне погіршення здоров'я людей і політичну нестабільність.

Ґрунт і охорона здоров'я населення

Ґрунт має важливе санітарно-гігієнічне і медичне значення, його хімічний склад і наявність у ньому мікроорганізмів значною мірою впливають на стан здоров'я населення і свійських тварин даної території.

Ґрунт є середовищем життя багатьох хвороботворних мікроор­ганізмів і вірусів, які збуджують такі тяжкі захворювання, як хо­лера, тиф, чума, сибірська виразка, сказ, туляремія, дизентерія, по­ліомієліт, правець та ін. Крім того, в ґрунті живуть тварини, які є носіями інфекційних захворювань.

На земній кулі відомі регіони, де в силу природних факторів ґрунти мають несприятливий санітарний стан і є причиною епіде­мічних захворювань. Одночасно хвороботворні мікроорганізми по­трапляють в ґрунти в будь-якій природній зоні в результаті забруд­нення їх покидьками населених пунктів, стічними водами, відхода­ми боєнь, підприємств легкої та харчової промисловості при недо­триманні технологічних та санітарних норм. З низхідним током води збудники інфекційних хвороб потрапляють у підґрунтові во­ди, які стають небезпечними для здоров'я людей.

На стан здоров'я людей і тварин значною мірою впливає та­кож несприятливий хімічний склад ґрунту. Як недостатня кількість будь-якого хімічного елементу, так і його надмірна кількість погір­шують здоров'я людей. Відомі випадки захворювання людей через нестачу кальцію, заліза, йоду, фтору та інших елементів. Особливо погіршується здоров'я людей при нестачі хімічних елементів, які входять до складу біологічно активних речовин, регуляторів жит­тєвих процесів — вітамінів, ферментів, гормонів.

Крім несприятливого хімічного складу ґрунтів, зумовленого при­родними процесами, на здоров'я людей і тварин негативно вплива­ють ґрунти, штучно забруднені шкідливими сполуками.

Дуже небезпечними для організму людини є елементи важких металів: кадмію, цинку, нікелю, молібдену, ртуті, свинцю, миш'я­ку, селену та ін. Миш'як, цинк, молібден є канцерогенами, які при­зводять до ракових захворювань. Накопичення селену в організмі зумовлює випадання волосся у людей, захворювання копит у овець.

Якщо в ґрунті мало літію, серед місцевого населення часті захво­рювання на шизофренію, при низькій концентрації кобальту, міді, цинку у людей розвивається короткозорість. Надмірний вміст у ґрунтах радіоактивних ізотопів призводить до накопичення їх у кістках та інших тканинах людини, що спричинює променеву хво­робу.

Основними шляхами забруднення ґрунтів шкідливими елемен­тами та їх сполуками є застосування пестицидів, надмірних доз мінеральних добрив. Ґрунти забруднюються викидами теплових електростанцій, підприємств кольорової металургії, гірничодобув­них підприємств, автомобільного транспорту тощо.

Всі елементи, які надходять у ґрунт, засвоюються рослинами і по трофічних ланцюгах потрапляють в організм людини. Отже, причину багатьох хвороб треба шукати в ґрунті, вплив якого поши­рюється на людину через їжу, питну воду і частково повітря.

Наведені факти свідчать про необхідність санітарної охорони ґрунтів. Найпоширенішим заходом санітарної охорони ґрунтів є ка­налізація — відведення стічних вод по системі труб. В містах та ін­ших населених пунктах слід дотримуватися належної чистоти, ви­возити сміття на спеціально відведені місця — звалища.

В нашій країні заборонено застосовувати найнебезпечніші отруйні речовини, нові хімічні препарати без попереднього випро­бування їхньої дії, встановлено норми і правила застосування отру­тохімікатів в сільському господарстві. Навколо промислових під­приємств створено санітарні зони із зелених насаджень, рекульти­вуються відкриті кар'єри, будуються очисні споруди на підприємст­вах із шкідливими викидами, запроваджуються безвідходні техно­логії тощо.

Нагляд за санітарною охороною ґрунтів здійснює санітарно-епі­деміологічна служба.

Моральні і духовні багатства народу, його здоров'я і культура будуть міцніти і розвиватись лише тоді, коли земля, яку ми оброб­ляємо, також перебуватиме в здоровому стані. На жаль, сучасні ґрунти України не можна назвати здоровими. На значних площах вони деградовані, піддаються водній і вітровій ерозії, забруднені отрутохімікатами, елементами важких металів, радіоактивними ізотопами. Наше покоління мусить «вилікувати» землю-годівницю і зберегти її для своїх нащадків.

Висновок.

Одним із найбільш цінних національних здобутків кожного на роду є такий природний ресурс, як ґрунти. Видатний російський вчений, засновник ґрунтознавства В.В. Докучаєв наочно показав, що ґрунти є не якимось там фізико-хімічним конгломератом, а являють собою складний специфічний світ зі своєю мікрофлорою і мікрофауною. Для утворення гумусного шару в 1 см потрібно 150 років. В той же час люди в процесі сільськогосподарської та ряду інших видів діяльності, досить нераціонально використовують цей безцінний ресурс. В результаті із 43% непридатних для сільськогосподарського застосування засушливих земель (пустель) 6,7% такими стали внаслідок низького агрокультурного рівня їхньої обробки.

Грунт - наш найбільший не поновлюваний Георесурс, необхідний для того, щоб забезпечити водою, енергією і продовольства нинішні і майбутні покоління при їх адаптації та розвитку стійкості до кліматичних ударам. Але про підтримує потенціал ґрунту часто забувають, вона часто виявляється відсутньою ланкою в нашій політиці і структурі сталого розвитку.

«Тому ми підкреслюємо, що міжнародному співтовариству пора зайнятися створенням світу з нульовим рівнем деградації земель за допомогою забезпечення сталого розвитку в області 10 землекористування та досягнення нульової деградації земель ».

Зі «Спільного Укладення Країн Африки к" Ріо +20 ", Аддіс - Абеба, 25 жовтня 2011