31 .Діалектика прав і обов’язків молоді в суспільстві.

Права і обов'язки молоді в будь-якій країні незалежно від її місцерозташування, рівня розвитку або інших ознак закріплені в Загальній декларації прав людини, прийнятою і проголошеною спеціальною резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 10 грудня 1948 р.

У ст. 2 даної Декларації записано: "Кожній людині надаються всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, соціального, майнового або іншого стану".

Серед основних прав всіх людей, а значить, і молоді, можна виділити такі основоположні:

• на громадянство;

• утримання сім'ї;

• участь в управлінні своєю країною;

• соціальне забезпечення, праця, освіта, участь в культурному житті суспільства, захист своїх моральних і матеріальних інтересів.

Окремо слід сказати про правовий статус добровільних носіїв соціальних послуг молоді (сюди входять молодіжні організації, церква, профспілки, благодійні, приватні організації і особи). Рішення про їх діяльність приймаються державними органами, у тому числі на місцях, а право на інституалізацію програм соціального обслуговування молоді з боку добровільних організацій визначається відповідними вирішеннями як центральних, так і місцевих органів влади.

Основними принципами формування законодавства про державну молодіжну політику в сучасній Україні сьогодні є наступні:

1) закріплення взаємодії молоді і суспільства, держави, інших соціальних груп і об'єктів політики на основах рівності, партнерства, співпраці;

2) створення умов, при яких молодь є не стільки споживачем всього, що в соціальному плані може дати їй суспільство, держава, скільки активною діючою силою, тобто з об'єкту дії (ідеологічного, виховного) молодь повинна перетворитися на суб'єкт всіх соціально-економічних, політичних, духовних процесів, що відбуваються в суспільстві;

3) забезпечення саморозвитку, самоудосконалення і самореалізації молоді не за рахунок інших соціальних груп, а саме за рахунок ініціативи, інноваційної діяльності самої молоді;

4) забезпечення життєвого старту молоді;

5) створення умов для соціального захисту тієї частини молоді, яка через різні об'єктивні причини не в змозі сама себе забезпечити (дітей-сиріт, дітей і підлітків з неповних і великих сімей, інвалідів і т. п.).

32.Особливості молодіжного законодавства в Україні.Молодіжне законодавство — це система певних законодавчих актів, положень, норм, які регулюють ті стосунки, учасником яких є молодь. Це може бути конституційне законодавство, загальне молодіжне або галузеве законодавство, яке регулює стосунки молоді з іншими суб'єктами права.

Права і обов'язки української молоді закріплені в багатьох законодавчих актах, прийнятих в різний час. Але перш за все їх треба починати аналізувати з Основного Закону — Конституції України, де закріплені основні права і обов'язки громадян України, у тому числі і таких соціальних груп, як діти і молодь, хоча саме слово "молодь" в Конституції, якщо бути точними, відсутнє.

Права і обов'язки молоді закріплені також в сімейному праві, що складається з ряду специфічних законів і значного числа спеціальних норм. У систему сімейного права входять наступні інститути: шлюб (порядок його реєстрації і припинення), правовідносини (правовідношення сім'ї, правовідносини дітей і батьків), усиновлення, опіка і опікування, реєстрація актів цивільного стану.

Серед найважливіших прав молоді, що отримали законодавче закріплення, перш за все потрібно назвати права на освіту, працю, культурний і фізичний розвиток, на житло, об'єднання в громадські організації.

Громадяни України у сфері культури мають наступні права:

• на свободу творчості;

• на вільний вибір будь-якого виду культурної діяльності, способів і сфер вживання творчих здібностей і самостійне визначення долі своїх творів;

• на здійснення професійної і творчої діяльності на індивідуальній або колективній основі, самостійно або за допомогою яких-небудь форм посередництва;

• на створення установ, підприємств і організацій культури;

• на об'єднання в творчі союзи, національно-культурні суспільства, фонди, асоціації, інші суспільні об'єднання, які діють у сфері культури;

• на збереження і розвиток національно-культурної самобутності, народних традицій і звичаїв;

• на доступ до культурних цінностей;

• на захист інтелектуальної власності, придбання спеціальної освіти.

Молодіжне законодавство може існувати в основному в двох різних моделях:

а) як певна система законів, що охоплюють всі форми життєдіяльності особи молодої людини;

б) як окремі "молодіжні" статті в законодавчих актах даної держави, що забезпечують життєдіяльність молоді як специфічної соціально-демографічної групи.