29.Молодіжний рух як суб’єкт особистісних і суспільних трансформацій.

Молодіжна політика в цілому реалізується через молодіжний рух, представлений в суспільстві різними молодіжними структурами, перш за все організаціями, об'єднаннями, рухами молоді.

Ю. Булатецький у своїй докторській дисертації доводив, що молодіжний рух охоплює «значну частину молоді, яка вірно або невірно усвідомлює свої як безпосередні, так і опосередковані інтереси і намагається свідомо або стихійно, організовано або спонтанно, самостійно або спільно з іншими молодіжними суспільно-політичними силами боротися за їх здійснення, за певний вплив на існуючий стан. Це складне соціально-політичне і демографічне явище, яке має свою самостійність».

"Молодіжні громадські організації — об'єднання громадян у віці від 14 до 28 років, метою яких є здійснення діяльності, направленої на задоволення і захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних і інших суспільних інтересів".

На підставі вивчення суті і особливостей молодіжних організацій в багатьох країнах можна виділити декілька типів (моделей) таких організацій:

• організації молоді, які абсолютно деполітизовані, тобто до складу яких входять молоді люди, що мають далеко не однакові ідейні орієнтації, що займають різні політичні позиції;

• організації молоді, що мають в своєму розпорядженні широку ідейну платформу і об'єднуючі хлопців і дівчат, які мають приблизно одну орієнтацію (наприклад, соціалістичний вибір);

• молодіжні організації, що високозаполітизовуються;

• організації молоді, які не орієнтуються на які-небудь дорослі "формування" — політичні партії, об'єднання, рухи, фракції;

• організації молоді, які не мають жодної політичної основи.

Процес створення і становлення молодіжних громадських організацій різноманітний, проте в цілому він має чотири основні стадії (періоди):

1) номінальну, коли молоді люди лише об'єднуються (в більшості випадків стихійно) в організацію, зв'язки між членами якої в цей період вельми слабкі;

2) формування не лише зв'язків між членами організації, але і її внутрішньої структури;

3)консолідуючу, характеризується чітким визначенням лідерів, формуванням активу, встановленням їх авторитету, вичлененням функцій і обов'язків;

4)завершальну, пов'язану з остаточним оформленням (або, навпаки, розпадом) організації. До цієї стадії вже прийняті основні документи — програми, статути, відозви, звернення і т. д.

30. Періодизація молодіжного руху і типологізація молодіжних організацій в Україні.

Молодіжний рух в Україні можна умовно поділити на чотири різних по тривалості і характеру історичних періоди.

Перший період — з моменту появи молодіжних об'єднань і до кінця XIX ст У цей період молодіжний рух в Україні лише зароджувався.

Другий період — з кінця XIX ст до середини 20-х років нинішнього століття. Його ще іменують періодом становлення молодіжного руху в Україні.

Третій період починається в кінці 20-х і закінчується на початку 80-х років XX ст.. Фактично в Україні і у всьому СРСР цей період був представлений всього лише двома організаціями — ВЛКСМ і Всесоюзною піонерською організацією ім. В. І. Леніна, хоча до 1939 р. молодіжний рух в тій же Західній Україні включав десятки різних організацій.

Четвертий період — з середини 80-х років і до моменту проголошення незалежності України. Багато фахівців називають його періодом "відродження молодіжного руху, його становлення як суспільного явища".

В даний час використовуються всілякі критерії, на основі яких учені здійснюють типологізацію молодіжних громадських організацій. В цілому можна виділити наступні критерії:

1) особливості соціальної бази молодіжних організацій; 2) специфіка генезису (процесу виникнення), організаційні принципи і структура організації; 3) основні функції молодіжних громадських організацій; 4) місце молодіжних організацій в суспільстві;

5) особливості впливу молодіжних організацій на суспільні процеси.

Тіпологизация молодіжних громадських організацій може здійснюватися з врахуванням таких чинників:

• етнічній, расовій приналежності їх учасників;

• статі учасників (наприклад, жіночі організації);

• регіональних, регіонально-культурних особливостей;

• віку учасників, членів організації (діти, підлітки, молодь);

• професійних особливостей їх учасників (студенти, підприємці, діячі культури, мистецтва і т. д.);

• стан здоров'я членів організації.

Основні функції молодіжних організацій такі: організаційна, виховна, комунікативна,господарська.