5. Теорія і практика організації праці в срср.

Історія виникнення наукової організації праці В.І. Ленін про наукову організацію праці Виникнення і розвиток наукової організації праці в нашій країні нерозривно пов'язано з ім'ям В. І. Леніна. Вже в перші роки Радянської влади В. І. Ленін приділяв велику увагу наукової організації праці та невпинно підкреслював її значення для будівництва нового соціалістичного суспільства. Вважаючи організацію праці на науковій основі найголовнішим, корінним і злободенним питанням всього суспільного життя, В. І. Ленін розробив стосовно соціалістичним умовам основи наукової організації праці. В.І. Ленін чітко сформулював відмінність між капіталістичною та соціалістичною організацією праці, яке випливає з принципової різниці в самій суті того й іншого соціального ладу. Хоча в капіталістичних умовах в організації праці і використовуються багато досягнень науки, однак при капіталізмі стати справді наукової вона не може. Капіталісти, удосконалюючи організацію праці з метою збільшення своїх прибутків, все більше посилюють експлуатацію трудящих. Вказуючи на систему Тейлора як зразок капіталістичної раціоналізації праціСаме цим пояснюється те, що раціоналізація трудового процесу на капіталістичних підприємствах часто зустрічає опір з боку трудящих. У соціалістичному суспільстві, де відсутня експлуатація людини людиною і метою виробництва є найбільш повне задоволення постійно зростаючих матеріальних і культурних потреб людини, створюються сприятливі умови для планомірного вдосконалення організації праці на справді науковій основі. До максимальному використанню цих умов і закликав В. І. Ленін. Він вимагав, щоб партійні та господарські керівники повели трудящих по шляху створення нової організації праці,. Для впровадження наукової організації праці В. І. Ленін вважав за потрібне використовувати досягнення буржуазної науки і практики, і зокрема всього прогресивного, що малося на системі Тейлора. Але при тому він вимагав не механічно переймати все цінне в цій галузі, а закликав з'єднати «цю систему з скороченням робочого часу, з використанням нових прийомів виробництва та організації праці без будь-якої шкоди для робочої сили трудящого населення». В. І. Ленін був не тільки теоретиком і пропагандистом наукової організації праці, а й найактивнішим організатором цієї роботи, вважаючи впровадження наукової організації праці в народному господарстві найважливішою державним завданням. Величезне значення надавав В. І. Ленін максимальному розвитку наукових досліджень в області організації праці. Незважаючи на те що Радянська держава зазнавало великі господарські труднощі, за наполяганням В. І. Леніна на ці дослідження були виділені коштів ... Вказівки В. І. Леніна в галузі наукової організації праці послідовно втілювалися в життя. 1.2 НОП на початку 20-х років Вже в 20-х роках у країні розгорнувся «рух за НОТ» - масовий рух за вдосконалення трудового процесу на науковій основі, всебічну економію і раціональне використання робочого часу. Воно було нерозривно пов'язано з необхідністю радикально підвищити продуктивність праці, щоб швидше відновити народне господарство, зруйноване імперіалістичною війною і інтервенцією капіталістичних держав. Питання наукової організації праці в ті роки постійно перебували в центрі уваги Комуністичної партії. У рух за НОТ були залучені широкі верстви трудящих. Повсюдно на підприємствах і в установах виникали осередки і гуртки, проводили активну пропагандистську і практичну роботу по впровадженню принципів НОП в життя. Систематично виходили журнали «Час», «Організація праці», «Питання організації праці та управління», «Система і організація», «Вісник праці», «Питання праці» та ін У зв'язку з вказівками В. І. Леніна про необхідність використання досвіду з організації праці на науковій основі, накопиченого в капіталістичних країнах, був виявлений інтерес до робіт таких зарубіжних дослідників, як Ф. Тейлор, Френк і Ліліан Джільбрет, А. Файоль, Г. Емерсон, Г. Форд, Ш. Бедо. Їх книги були або переведені, або викладені в публікаціях радянських авторів. Для обговорення нагальних питань НОТ, а також для обміну досвідом часто практикувався скликання нарад та конференцій в масштабі міст, областей і країни в На заводах, фабриках, шахтах розгорнувся масовий рух за ударну, високопродуктивну працю, в ході якого стали з'являтися нові форми його організації. Якщо у відбудовний період головне увага приділялася вдосконаленню методів праці та вироблення найбільш раціональних прийомів виконання операцій, то в період індустріалізації у зв'язку із збільшеним технічним рівнем головними напрямками НОП стали оволодіння новою технікою, підвищення норм обслуговування устаткування, розширення та поглиблення поділу праці. Активне технічне переозброєння промисловості зажадало розробки таких форм організації праці, які забезпечували б найкраще використання техніки. На підприємствах стала впроваджуватися робота безперервним потоком. У 1928 р . відбулася Всесоюзна конференція роботи безперервним потоком (РНП), предопределившая широкий розвиток цього методу організації трудового процесу. У зв'язку з впровадженням в промисловість нової техніки і ускладненням завдань вдосконалення організації праці виникла необхідність у створенні спеціалізованих організацій з надання підприємствам практичної допомоги у впровадження НОП. Діяльність спеціалізованих організацій щодо впровадження НОП була виключно ефективною. Розвернулося в країні в 30-і роки стаханівський рух, що стало матеріальним втіленням боротьби робітничого класу за прискорення темпів зростання продуктивності праці, було тісно пов'язано з подальшим вдосконаленням організації праці на основі раціоналізації технологічних процесів, поділу праці, звільнення кваліфікованих робітників від допоміжних робіт, поліпшення організації робочих місць. Стахановський рух розкрило серйозні недоліки в нормуванні праці. Масове і значне перевиконання норм стахановцями показало, що норми праці відстали від можливостей нової техніки, вони не враховували величезні зрушення, які відбулися в культурно-технічному рівні робочого класу в результаті проведеної партією великий і успішної роботи в цьому напрямку. У створеному в країні великому соціалістичному виробництві ще більшого значення набули питання вдосконалення організації праці, і особливо проблеми його раціонального поділу, спеціалізації до кооперування, а також підвищення ефективності використання створеної передової техніки. Разом з тим у 30-ті роки теоретична і науково-дослідна діяльність в області НОП була ослаблена і практична робота з удосконалення організації праці в недостатній мірі підкріплювалася науковими даними.